Розділ 3

Розділ 3

Як тільки,  я зайшла додому до мене відразу подзвонила Астері.

-Цілий день думала проте, що він тобі написав. – промовила вона, як тільки, я підняла трубку.

-І тобі привіт.

-Він тобі ще щось писав? – запитала вона.

Астері. Дівчина з якою я знайома всі свої 17 років. Я люблю її вона знає про мене все, знає що зі мною сталося, знає скільки разів люди від мене відверталися, знає всі мої  уподобання.

-Повідомлення де він давить на жалість? – запитала я посміхнувшись і на мить уявила, як вона сидить переді мною.

-Зрозуміло всі хлопці які бігають за тобою трохи неадекватні. – сказала вона. – але ти все одно  всіх їх від себе відштовхнеш.

-Звичайно  -  сказала я закочуючи очі.

-Добре якщо він, щось напише подзвониш або скинеш мені.

-Ти не хочеш вже зі мною говорити.

-Ні, мені треба мити голову просто – відповіла вона.

-Добре – я вимкнула трубку.

Я сиділа на ліжку і дивилася на свої книжкову полицю. Чому книжкових чоловіків немає в реальності мені б один пригодився.  Щось мені різко захотілося щось станцювати до біса сексуальне напевно треба йти на heels на які я танці тільки не ходила сучасні є, zumba є, jazz funk є для повного комплекту ще не вистачає heels.

Танці подарували мені друге дихання, коли я танцюю відчуваю себе живою.

На екрані телефона вийшло повідомлення. Я зайшла в Instagram в чат, який називався “Вогняні тапки” по серединні   було повідомлення “Адам увійшов у чат”.

‘ого’ – написала Марі.

Я лише закотила очі і вимкнула телефон. Я перестала довіряти хлопцям після свого першого хлопця. Кохання – це оманливе почуття спочатку ти віддаєшся йому на повну, а потім воно згасає після того, як дізнаєшся правду про дії хлопця.

Пройшов тиждень і ось субота Абріела і її мати пішли по магазинах.

-Чому тобі нічого не подобається?

Я мовчу, а що я маю сказати? Мама завжди вибирала те, що їй подобається.  Якщо мені, щось і подобалося то це не означало, що мамі щось сподобається і мені треба їй поступатися.

Ми йдемо між магазинами і, я бачу свою однокласницю.

-Привіт – сказала вона.

-Привіт.

З моєю голови повилітали всі думки що мені сказати? Ми дивимося одна на одну, а потім я розвертаюся і йду  далі. Мама йде за мною і починається.

-Абріело чому ти нічого не сказала ти, що відлюдько? Я думала весь час чому з тобою ніхто не дружить, а виявляється це ти в цьому вина. Аріна зупинилася, щоб запитати в тебе щось а ти танком пішла. – промовила мама.

Звісно, я винна сама в усьому завжди. ВИНА Я. А хто і ще, як не я? Можливо – це люди зі мною зробили. В мене була подруга, яка підірвала мою довіру просто тим, що злила мої фото в нижній білизні, а мій перший хлопець, який поспорив на мене на цигарки, а Лілі яка принижувала мене перед всіма. Звісно я ж сама вина.

Тільки ми сіли в машину, я дозволила собі розплакатися. Я ПРОСТО НЕНАВИДЖУ СЕБЕ. Що, я зробила тим людям?

-Перестань плакати бо цим ти нічого не зміниш – сказала мама заводячи двигун.

Я виплачуся і мені стане краще. Звісно, я цього їй не скажу, я нічого нікому не скажу. Краще всіх послати до біса і все.

Я увімкнула телефон і побачила в Instagram повідомлення від Адама.

‘Якщо ти думаєш, що я не згадав той сік, то ти помиляєшся’    

Повідомлення було відправлено о 3:15 ночі, якого він вночі не спав.

‘І, що це означає?’

Я на тиснула  відправити. Він зайшов в мережу, ого так швидко.

 ‘Ананасовий сік’

‘Що’ – написала я.

Він вийшов з мережі, і тепер в мене питання, що це в біса було?

Коли ми приїхали додому, я відразу піднялася в свою кімнату.

Я взяла з шафи рушник і пішла в ванну кімнату. Я зняла одяг і залишилася гола потім подивилася на себе в дзеркало. Звісно в мене ідеальна талія в формі пісочного годинника, волосся світло русяве, немає вже прищів бо я вилікувала акне. 

Увімкнувши кран, я зайшла в душ і вода потекла по мені.

Вечері, я одягла біле легеньке плаття з карсетом на талії, і ми з Астрі пішли в кафе.

Астрі була одягнена в білу блузку і чорну спідницю коротку.

-Ти виглядаєш чудово – сказала я коли ми сіли за вільний столик.

-Дякую, ти також.

Ми замовили холодний лате.

-Він написав мені про ананасовий сік – говорю я.

Астрі подивилася на мене з запитанням в очах.

-Адам.

-А, зрозуміло – промовила Астрі помішуючи лате. –Я чула, що ананасовий сік покращує смак сперми.

Я дивлюся на неї зі здивуванням.

-Я це в інтернеті читала – сказала вона захищаючись.

Двері в кафе відкрилися і зайшли п`ять високих хлопців. Одного, я впізнала це був Адам в нього в руках був шолом. Він був одягнений в захисний костюм для мотоцикла. Астері повернула голову в їхню сторону і закотила очі.

-Я думала то  корейці зайшли – промовила вона знудженим голосом.

Адам повернув голову в нашу сторону, наші очі зустрілися і моє серце шалено забилося.

Я побачила його хитру посмішку і відразу відвела погляд.

-Можливо тобі варто вийти на вулицю.

-Навіщо? – запитала я в подруги.

-Уяви, ти виходиш на вулицю він йде за тобою на вулицю і притискає тебе до стіни кафе  і починає цілувати тебе.

-Йди до біса – швидко сказала я почервонівши.

-Якщо ти підеш, я тобі куплю суші за свій рахунок на наступний раз.

-Хто я така, щоб за це відмовитися? – сказала я і взяла телефон роблячи вигляд ніби до мене хтось дзвонить і вийшла з кафе.

Я стояла на вулиці десь 15 хвилин, але він не вийшов. Повернувшись, щоб зайти всередину, я бачу що він стоїть перед входом.

-Я думав ти ніколи вже не повернешся – сказав він низьким голосом. – Ти думала, що я не вийду?

-Я говорила по телефону.

-Ти можеш брехати скільки хочеш, сніжинко.