Розділ 1
В неї холодне серце. Так завжди мене називали. Можливо, через те, що мої очі були світло-сірого кольору? Мабуть, тому я стала такою холодною до всіх. Кожного вечора я стояла перед дзеркалом і дивилася на себе…Але я стараюся не думати про це. Цього року я здаю екзамени, тому мені треба зосередитися тільки на них. Проте, тут виникає інше питання: куди мені йти, якщо я здам екзамени? З моїх роздумів вирвався голос моєї мами:
- Абріело, спускайся їсти!
Я встала і пішла на кухню, де вже сидів мій тато, моя старша сестра і мама. На столі стояла запечена курка. Я сіла біля своєї сестри і набрала салат.
- Як перший день у школі? – запитав батько.
- Ну, по скільки цей рік останній, то він буде тяжкий – відповіла я.
**********
Після вечері дівчина піднялася в свою кімнату і підійшла до шафки, як, я називала її “танцювальна шафка” там були пуанти, балетки та різні підкладки. Абріела дістала єдині пуанти, які в неї були, і вона їх купила сьогодні, тому взяла голку і нитку та почала вшивати в пуанти дві розові стрічки. Коли дівчина закінчила, то вирішила одягнути їх і зав’язала стрічки. Вона встала, спочатку спиралася на стіну, а потім відійшла, і її пальці пронизав біль, і вона впала.
-Чому, я не купила вкладиші на пальці?
Абріела піднялася і змістила ноги в третю позицію. Вона спробувала піднятися на носочки, і в неї вийшло, але ненадовго.
Вона повторила ще так пару разів, а потім сперлася на стіну і піднялася на носочки і стояла доки біль не пронизав її пальці. Абріела опустилася та зняла пуанти і поклала їх в шафу, взяла свій телефон там було повідомлення від Марін:
‘Ти сьогодні поїдеш кататися’ – написала вона
‘Ні’ – коротко відповіла я
‘Чому?’
‘В мене немає настрою, щоб сьогодні кудись’
Я бачу, як вона набирає повідомлення, а потім витирає.
Абріела відклала телефон лягла на ліжко і закрила очі і нахлинули спогади з 8 класу.
Дівчина сидить на ліжку переповнена почуттями нарешті її перші відносини, Абріела подивилася в телефон побачила повідомлення в Instagram від Алекса:
‘Чим займаєшся?’
‘Я приїхала з танців’ – відповідаю я усміхаючись телефону.
‘Ти ходиш на танці, а які?’
‘Сучасні вже майже ходжу 7 років’- відповідаю підраховуючи чи правильно
‘Зрозуміло, ладно, я тоді піду гуляти’ – відповів він і вийшов з сіті
Абріела подивилася на годинник зараз 21:00 вечора. В мене з’явилася тривога не знаю з чим вона пов’язана тому, дівчина йде митися і лягає спати. Рівно в 01:00 дзвонить телефон і говорить моя найкраща Лілі:
- Ей, Віка,ти не проти, що мене Алекс додому провів. – промовляє подруга п’яним голосом.
-Ти пила? – запитую з тривогою в голосі.
-Таааак, але не хвилюйся Алекс також трішки п’яний, але ми найкращі друзііі немає про, що хвилюватися.
-Мг.
В мені зібрався, якийсь неприємний осад від цієї ситуації. Послухавши ще трохи її розмову (яку я взагалі не зрозуміла) Лілі захихотіла і виключила.
Наступного ранку Абріела прийшла в школу і сіла біля Лілі.
-Я думала, що ти не прийдеш – говорю я розкладаючи свої речі на парті.
-Ми з Алексом не так багато випили – говорить подруга, але її погляд спрямовано в телефон.
І в мене знову виникло неприємне відчуття. Вчитель зайшов в клас і розпочався урок.
Після уроків Абріела пішла в магазин і купила батончик граноли.
-Купиш мені щось? - запитала Лілі
-В тебе ж є гроші
-Так, але вони на цигарки – сказала вона стишивши трохи голос. – Тому купи мені, щось будь ласка ми ж подруги найкращі.
Я зробила глибокий вдих і взяла круасан, ми вийшли на вулицю і вона одразу взяла круасан і сказала:
-Краще б ти чіпси взяла ніж це – сказала вона кусаючи круасан.
Абріела знизала плечима. Дівчата пішли на майданчик, де через 15 хвилин до нас підійшов Алекс і його друг, якого завали Марк.
Марк був темніший на відміну від Алекса. В Марка було темне волосся більш, підкачане тіло, він навіть був смаглявий. А вот Алекс було світле волосся, тіло звісно не таке підкачане, але, яке це має значення.
-Абріело, я тобі говорила, що зустрічаюся з Марком?. – запитала в мене Лілі.
-Ні
-О, виходить, я тоді розповіла Даші, а чому подумала, що тобі- сказала вона глузливим тоном – ну тепер ти знаєш.
Я сиділа на гойдалці і думала чи нормально те, що я ревную подругу до її іншої подруги?
- Як справи дівчата? – запитав Алекс
- Нормально – відповіла Лілі дуже солодким тоном.
Вона любила увагу хлопців СТОП, я ревную? Що цього бути не може. Бля, справді ревную її до свого хлопця і до її найкращої подруги, можливо через те, що крім в неї в мене немає друзів ну, як є. Ем моя двоюрідна сестра.
Я подивилася на Алекса і наші погляди зустрілися його очі були зелені і вони нагадували мені траву. Хоча якесь дурне порівняння трава це взагалі не романтично.
В мене задзвонив телефон на екрані було написано МАМА, я взяла трубку.
- Ало? – сказала невпевненим голосом.
-Абріело, де ти? – запитала мама спокійно.
-З друзями
-Йди додому, треба, щоб ти допомогла мені прибрати – сказала мама
-А Єви немає? – запитую обережно.
-Ні – сказала мама роздратованим тоном. – звісно можеш гуляти дальше, я, як завжди все сама маю робити, ні якої допомоги ні від тебе ні, від твоєї сестри.
Мама вимкнула. Я почуваюся винною, встаю беру речі.
-Ти куди? - питає Алекс.
-Додому маю йти – відповідаю трохи розчарованим тоном.
Обійнявши Алекса, я повернулася до Лілі, яка трохи посміхалася явно задоволена, що я йду.
Абріела наступного дня стояла біля дзеркала в ванній і заплітала своє світле волосся в косу.
Вона подивилася на телефон і зрозуміла, що спізнюється тому взяла рюкзак і пішла до школи йти було приблизно 20 хвилин, але вона все одно розтягнула час і прийшла на урок в 9:25. Зайшовши в клас Абріела сіла біля Лілі.
Відредаговано: 18.08.2024