Глава 11: Ніч пристрасті

Тенхаус Марії Кляченко був тим місцем, яке не залишало місця для слабкості. Все навколо – холодне, розкішне, безжальне. Величезні вікна, через які видніється нічний Київ, наче незворушна стіна. А в середині – вона, Кляченко, з її величним виглядом і холодною рішучістю.

Кревцов стояв перед нею, відчуваючи, як тиск її погляду поступово розтоплює його впевненість. Вона дивилась на нього зі звичним для себе сарказмом, мовчки насолоджуючись його дискомфортом.

— "Що ти хочеш, пане Кревцов?" — її голос був спокійним, але з підозрою холодним. Вона стояла, тримаючи келих вина в руках, але її погляд був таким, що він відчував, як його нутро стискається від неприязні.

— "Я хочу... співпрацювати. Ти знаєш, що це важливо для мене," — відповів він, намагаючись не втратити самоконтроль. Вона слухала, але не обіцяла нічого.

Марія посміхнулась — це була усмішка, що могла заморозити все на своєму шляху.

— "Ти маєш намір зламати мене, Денисе? Чи, може, ти хочеш бути моїм партнером в цій грі?" — її тон став різким, як лезо ножа.

Кревцов не зміг відповісти. Він не міг зізнатись, що вона захоплює його. Звичайно, він був сильним, рішучим чоловіком, але перед нею все здавалось таким крихким. Вона була як лід, яким важко проникнути.

Того вечора все змінилось. Вони почали обговорювати угоди, потім їхні розмови стали більш інтимними. Слова втрачали сенс, залишались тільки дії. І ось, Марія, наче заворожуючи, підходить до нього, її обличчя наближається, і вона шепоче:

— "Ти думаєш, що знаєш, як мене зламати, Денисе? Ось я тобі покажу, хто насправді керує цією грою."

І все стало динамічним, буря пристрасті охопила їх. Вони стали двома протилежностями, з’єднаними на межі бажання та ненависті. Вона, холодна і жорстока, він — чоловік, який шукав влади та контролю, але Марія була тим, хто відмовлявся підкорятись. Вони боролися один з одним, але у цьому бою не було переможців.

Вранці Кревцов прокинувся на дивані в її тенхаусі. Погляд Марії був рівним, без емоцій.

— "Збирайся, Денисе. Ти не моя гра."

Він піднявся, розгублений і з розбитою гордістю, почувався, ніби все в ньому було розірвано. Він не зміг її зламати. Навпаки, вона залишила його самотнім, як ніколи.

Він вийшов на вулицю, стоячи в холодному ранковому Києві, спостерігаючи, як навколо все продовжує рухатись. Він відчував, як від болю в серці стискаються груди.

Він підписав договір з дияволом. І тепер, після цієї ночі, він розумів, що він лише ще один з її підкорених.

Але він не здався.

Його погляд став рішучим. З цією жінкою він ще не закінчив.