Розділ 50

Аня

Ми їли не поспішаючи. Я не могла приховати дивну усмішку, і коли помітила зацікавлений погляд Андрія, вирішила пояснити. А то ще подумає, ніби я щось зайве розповіла подрузі.

– Не звертай уваги, то просто Багіра біситься, – відповіла я, запиваючи вишневим соком. – Ще я сказала Сніжані, що нас не буде.

– І що вона?

– Пригляне за кішкою.

– Ну, а я пригляну за тобою, – підсумував Андрій, доївши салат.

– Чекаю цього з нетерпінням, – із сарказмом випалила я.

Після сніданку ми вийшли надвір. Вітер був жахливий, у мене ледь шапка не злетіла, але стояти на ґанку було цікаво. Я більше співчувала тим, кого така непогода застала в дорозі. Але й іти не хотілося.

Андрій зупинився одразу позаду мене. Він був у розстебнутому пальто й обійняв мене, ніби захищаючи своїм тілом від стихії. Я й сама сильніше притиснулася до нього. У ньому хотілося й зовсім розчинитися. Не дихати, просто відчувати його тепло.

За кілька хвилин ми повернулися до будівлі. Пішли одразу до більярдної. Дорогою Андрій взяв на касі пару мандаринів, які були безкоштовними для всіх гостей. Сьогодні вони здалися мені особливо смачними. Ми сиділи на диванчику і чистили їх, відчуваючи такий привабливий аромат. Ніби справді Новим роком запахло.

– Я б іще на лижах покаталася, – озвучила я. – Але, як розумію, не тут.

– У нашому лісі теж можна, – відповів Андрій. – У мого друга є лижі, він цим серйозно займається, знає одну хорошу гірку. Ось він нас і навчить, усе пояснить. Бо тут... не вчаться, тут уже вміють.

– Гаразд, відкладу до кращих часів, – знизала плечима я.

Два єдині більярдні столи були зайняті, тому якийсь час ми просто стояли й дивилися. Через пів години звільнилися обидва столи, тому що у відпочивальників з'явилися свої справи: закохана парочка й ще компанія друзів, яка теж вчилася грати.

Ми залишилися наодинці. Стало хвилююче. Коли я направляла кий, руки трохи тремтіли. У роті пересохло.

Тоді Андрій зупинився поруч і спробував розслабити мою долоню та направити так, щоб я точно попала.

– Не думай, що я навмисно, – озвучила я. – Здається, я за ніч справді забула деякі речі. Але після такої ночі це не дивно.

– Сподіваюся, цієї ночі ти забудеш щось більш непотрібне.

Я ледь повітрям не вдавилася від думки, що він натякає на повтор. Я вирівнялася і поклала кий на стіл.

– Наприклад? – смикнула бровою я.

– Факт, що ти любила зі мною конкурувати, – нагадав Андрій.

– Робити мені більше нічого! Я не можу з тобою конкурувати, бо ти майже як заступник Пончика. Навіть намагатися не буду.

– Тебе це зачіпало? – раптом запитав він.

Я й сама не розуміла. У той момент мені було трохи прикро, що вибрали не мене, хоч я душею і розуміла, що Андрій більш відповідальний співробітник. Але любов суперництва з ним не давала спокою. Зараз у цьому не було сенсу, і я бачила ситуацію чітко.

– Тільки тому, що це був саме ти. Але тепер я розумію, що так буде краще. Ти хороший професіонал. Я була не права щодо тебе. Ми, замість того, щоб творити разом і створювати шедеври, скільки часу вбили, аби щось довести. А треба було просто шукати компроміс.

– Я теж так думаю, – Андрій зупинився зовсім поруч. – Тобто тепер усе буде інакше? На роботі.

– Ймовірно.

– Колеги не зрозуміють, – усміхнувся Андрій. – Вони подумають, що у нас якісь мутки.

– Та начхати, їхні проблеми, що вони там подумають, – я зніяковіло опустила очі.

Андрій знову поцілував мене, випадково притиснувши до більярдного столу. Гра відійшла на другий план. Він посадив мене на столик, я обвила його торс ногами, припавши до його губ.

Я вже не думала, що затівати тут таке – сумнівна ідея. Будь-хто може прийти, але нас це не хвилювало. Ми просто насолоджувалися одне одним. І які б сумніви мене не долали, варто було Андрію лише торкнутися моїх губ, як я забувала про все на світі.

Того дня ми так і не почали гру. Губи боліли, тіло тягнулося до нього. Усе повторилося знову, ми опинилися у спальні й ніяк не могли насититися одне одним. За вікном була буря, і такий самий ураган бушував у моїй душі поряд із цією людиною. Але я ні про що не шкодувала. Усі ті розваги більше не мали сенсу. Я знайшла щось більш цінне.