Розділ 46

Андрій

Ми, як ні в чому не бувало, плавали й задоволено перезиралися. Потім я не стримався і бризнув в Аню водою. Вона засміялася, прикриваючи очі рукою, і почала відповідати тим самим. Стало весело. Ми сміялися, продовжували бризкатися і при цьому відпливали один від одного, щоб менше потрапити під «обстріл».

– Я більше не можу, – захекавшись, видала Аня. Все ж довелося багато поплавати за ці кілька хвилин.

– Та я теж, – я обперся об бортик і поправив вологе волосся.

Аня зупинилася навпроти, ближче до сходинок. Знову почала озиратися, вивчаючи те, чого раніше не розгледіла. Мабуть, згадувала всі наші розробки й порівнювала, як це виглядало в реальності.

– А взагалі, дуже круте місце, – видала вона. – Ми ж тоді з тобою навіть через басейн сперечалися. Ти ще сказав, що він мав бути більшим. А в новому проєкті ти взагалі сказав, що він повинен бути на даху, але при цьому на вулиці зима.

– Це мало бути джакузі з гарячою водою, – нагадав я. – Деякі, навпаки, це люблять.

– Мазохісти, які люблять хворіти. Мій варіант краще.

Здається, ще пара таких реплік – і ми знову знайдемо, через що посваритися. Я відплив від бортика і почав наближатися до неї.

– Ось цей басейн мені вже подобається, – продовжувала міркувати Аня. – Тільки треба ще вдень зайти. Не знаю, скільки тут взагалі людей буває.

Я вже був зовсім поруч, але несподівано Аня відпливла. Хоча вона навіть не помічала моєї близькості. Поки я продовжував підпливати до неї, вона все віддалялася, і ми немов по колу плавали. Якщо у мене в голові була одна нав'язлива думка, то Аня продовжувала говорити лише про роботу.

– Пропоную завтра, перед тим як їхати додому, ще раз зазирнути сюди. А взагалі, можна у працівників запитати. Вони ж повинні розуміти, наскільки такий басейн має попит.

– Яка різниця, якщо вже все побудовано? – запитав я. – Ніхто нічого переробляти не буде. Забудь.

– Не можу, це ж наш не останній проєкт. Я хочу дізнатися, наскільки такі басейни подобаються людям. Я б там ще одну лавочку зробила, – махнула вона рукою, не помічаючи, наскільки близько я перебуваю. – Ну, а глибина і температура води просто ідеальн…

Я притягнув її до себе і поцілував. Обережно обхопив її потилицю і сильніше притиснув до себе, поглиблюючи поцілунок. Аня поклала долоню мені на груди, але навіть не думала відштовхувати. Нерішуче відповіла. Наше дихання трохи збилося. Гарячі тіла немов приклеїлися одне до одного.

Я обіймав її міцно, бажаючи відчувати якомога ближче. Накидався на її губи й згоряв від емоцій. Вона обійняла мене за шию, була такою слухняною і податливою, від чого я зовсім втрачав голову.

Я втиснув її в бортик, потім посадив на край, все так само притискаючись до неї. Пристрасть кипіла, мозок відключався. Була тільки вона, її ніжні, вимогливі губи, її запах...