Розділ 8

Аня

Сніжана залишилася з однокласницею, а мені довелося йти до машини Андрія. Він неквапливо покрутив у руках ключі, ніби для нього це було звичною справою. Ну, звісно... це ж тільки я боялася залишатися з ним наодинці. А для нього, мабуть, сама насолода.

– Додому тебе везти? – поцікавився він, сівши за кермо.

– Так, – відповіла я. – Чи в тебе ще якісь варіанти були? У ліс мене хотів завезти й закопати, щоб не дратувала? – я навіть дозволила собі посміхнутися.

– Мені подобається, коли ти мене дратуєш, – несподівано заявив він і вп’явся в мене зацікавленим поглядом.

Я злякано втупилася в лобове скло, не знаючи, що тут відповісти. Любить він ставити мене в незручне становище.

– На Різдво з нашими будеш? – раптом запитав Андрій.

– Ага. А ти? – хоча я й сама знала відповідь, тому не стала чекати його слів і додала: – Думала, знову будеш із кимось іншим святкувати.

– Цього року якось не склалося, – чесно зізнався він.

– Ось і в мене теж, – відповіла я, відчуваючи, як напруга спадає. – Сподіваюся, хоч цього разу Пончик не влаштовуватиме конкурси.

Салон несподівано затопило сміхом, а в мене на душі стало напрочуд тепло.

Пончик був нашою улюбленою темою. Того року я не була на корпоративі, бо мама лежала в лікарні, і всі свята я провела в них. А потім ще місяць слухала веселі історії від колег. Скільки ж усього цікавого я пропустила...

– І не сподівайся, – заявив Андрій. – Він нас усіх суто заради цього покликав. До речі, завтра будемо прикрашати офіс. І його кабінет теж.

– О боже! – я на мить прикрила рот рукою. – Йому ж не сподобається, і доведеться переробляти.

– У мене є фотки з минулого року. Зробимо так, щоб сподобалося, – підморгнув Андрій.

Я трохи розслабилася. Звучить і справді непогано. Не прикрашала дім, то хоч офіс прикрашу. Ще ж ялинку обіцяли принести, але чомусь досі цього не зробили. А потім ще два місяці обіцятимуть її прибрати й знову до березня будуть тягнути.

Андрій зупинився біля мого під’їзду, а я й сама не помітила, як швидко ми доїхали. Надворі було темно й холодно, виходити не хотілося. І він, мабуть, це зрозумів.

– Тебе до квартири провести?

– Ні, – сіпнулася я. – Досить того, що підвіз. Дякую за ковзанку і... шоколад. Сьогодні було... прийнятно.

– Але тільки сьогодні, – сказав він, і це звучало не як запитання.

– Тільки сьогодні, – усміхнулася я, попрощалася й вийшла з машини.

Як добре, що в нас таке взаєморозуміння. Він теж знав, що сьогоднішнє нормальне спілкування на ранок нічого не означатиме. Завтра ми знову продовжимо наші сварки, і обом це подобалося. Допомагає випустити пару. 

У будинку було темно, прохолодно й пахло чимось солодким. Варто було увімкнути світло, як до мене забігла Багіра.

– Я тобі нічого не купила, – усміхнулася я, стягуючи пальто.

Кішка махнула хвостом і пішла на кухню. Я швидко переодяглася і поставила чайник, щоб хоч трохи зігрітися. Чомусь мене морозило. Не могла ж я захворіти. Дуже б цього не хотілося, тому що починалося найцікавіше. Перед Новим роком у всіх з’являвся настрій, бажання жартувати й веселитися.

Поки грівся чайник, я дістала з коробки мішуру і вирішила, що варто трохи прикрасити квартиру. Розвісила її на полицях, зачепивши за гвіздочки, а у вітальні – на шторах. З яскраво-червоними відтінками вийшло дуже навіть непогано. Там же стояла невелика ялинка, прикрашена синіми кульками. Я любила мінімалізм. Але Новий рік планувала провести не тут. Поїду до батьків, а там з’їдеться хтось із родичів – нарешті зустрінемося всі однією великою родиною. За це я і любила свята – тільки тоді ми й бачилися.

А ось на Різдво я вже щосили планувала вбрання. Хоч і спокушати нікого не збиралася, але мені хотілося добре виглядати, нарешті вдягнути сукню і зробити зачіску. Тому, попивши чаю з печивом, я дістала з шафи темно-синю сукню, яку ще восени купила зі знижкою і все ніяк не вдягала. Здавалося, приводу немає, а прийти так у звичайний день – це підозріло. Усі одразу жартуватимуть, що в мене побачення чи прийшла когось спокушати. Андрія, наприклад. Уже було раз таке. Хоча думка, що він міг дивитися на мене як на жінку, підозріло зігрівала зсередини.