11. Правила дорожнього руху

Галина вчергове вислухала «Абонент не відповідає, можете залишити повідомлення» і скинула дзвінок.

- Він не бере телефон. – повторила вже втретє дівчина, не дивлячись на Лоан.

 - Нічого, візьме. Або ж сам тебе почне шукати. – сказала флегматично чаклунка, розгортаючи чергове ескімо. Вчора, після невдалого візиту до Андрія, Галина, намагаючись хоч трохи заспокоїти розлючену чаклунку, пригостила її в парку морозивом, і Лоан не на жарт захопилася новим для себе типом ласощів.

- Ми ж полаялися. Думаю, він бачить, хто дзвонить, і спеціально не бере. І взагалі, чому нам просто не поїхати знову до нього і караулити… ну не знаю, якусь доставку, щоб зайти разом з ними? Або ж просто постукати у хвіртку? І чому ми це не зробили ще вчора? – не зрозуміла Галина.

- Вчора ми побачили, що його будинок захищений від інших чаклунів, таких, як я. – пояснила Лоан, кусаючи білу прохолодну смакоту. – Ммм… Це означає не лише те, що я не можу навіть побачити вхід, а те, що мені взагалі не можна з’являтися на захищеній території, якщо я навіть знайду, як туди потрапити. Хай там не буде чогось активного,  що мені напряму зашкодить, але будинок все одно попередить господаря, і підібратися до нього на відстань удару мені буде неможливо.  Я ж розповідала тобі все це. 

- Так, пробач, я просто… - Галина хотіла додати, що їй просто все це набридло і вона не хоче нічого чути ні про яку магію та замахи на вбивства, а хоче, щоб їй повернули її спокійні літні канікули, але не стала. Крім того, вона вчора слухала неуважно ще й тому, що їй на думку спала ідея, як звільнитися від Лоан. Ця ідея не виходила у неї з голови. Галина погано спала вночі через посилену розумову активність, але натомість ідея обросла деталями і стала досить виразним планом. Зараз дівчина почувалася  неначе перед іспитом, до якого готувалася всю ніч, але все одно не була впевнена у своїй підготовці. Голова йшла обертом.

- Ти просто? – дожувавши морозиво, перепитала Лоан. – Ти просто що?

- Просто це все якось забагато для мене. – пояснила, вимучено усміхнувшись, Галина, не сподіваючись, що чаклунка її зрозуміє. Але та навіть не стала намагатися. Лише знизала плечима.

- Він тебе впустить, не сумнівайся. – Лоан окинула її поглядом. – Те, що він не відповідає на цей… телефан? Телефун? Коротше це лише значить, що він зайнятий. А зайнятий він може бути тільки магією. Готує ритуал, чи експериментує, щось таке.

- І що? – запитала Галина, все ще думаючи над своїм планом. Планом, який здавався їй цілком досконалим, хоча йому поки не вистачало однієї деталі. І без цієї маленької дрібнички її задум, чесно кажучи, зовсім не складався.

- А те, що інтенсивні заняття магією виснажують, з одного боку. З іншого, це зазвичай тимчасово сильно підвищує жагу до протилежної статі. – Лоан чомусь посміхнулася і на декілька секунд, схоже, поринула у якісь свої думки, але потім продовжила. – Коротше, дуже скоро він захоче відпочити. І тоді побачить твої дзвінки – це ж так працює, якщо я тебе правильно зрозуміла?

Галина кивнула.

- Ось. Він захоче тебе бачити. Ну як, бачити... – чаклунка хихикнула. – Просто захоче жінку. Але ти в нього була останньою, нічого непоправного між вами не відбулося, з його точки зору, і він може вважати, що проявив себе настільки блискуче, що ти захочеш ще, незважаючи на вашу сварку. А ти - це підтвердиш.

Вказівний палець чаклунки – з красиво підрізаним та почищеним нігтем – вказав на Галину. Лоан переможно усміхнулася.

- Але оскільки ви все ж посварилися, ти не поїдеш до нього. Ти покличеш його до себе. Тобі це треба розіграти так, щоб він зрозумів, що ти зовсім не проти, але хочеш від нього якихось поступок. Щоб показати, що ти виграла, а не здалася. Тобі таке має бути не вперше, чи не так? – закінчила чаклунка.

Галина скривилася. Схоже, їх світи були занадто схожі – хоча б у тому, що стосувалось стосунків між статями.

- Жінки та чоловіки всюди однакові, коли йдеться про секс та образи. – вгадала її думки Лоан. – Попередні ритуали можуть відрізнятися, доволі сильно, у деталях, але будуть однакові в основі. В результаті вони все одно ведуть до ліжка. 

Дівчина кивнула, хоча подумки вже декілька разів послала чаклунку з її банальними лекціями про чоловіків та недолугими потугами з менторства. Лоан чомусь була приємніша Галині тоді, коли поводила себе з дівчиною, як з полоненою, без панібратства. Це було якось чесніше. Пиха чаклунки нікуди не ділась, як і ошийник на шиї у дівчини, зникла тільки настороженість, що лише підкреслювало зневажливе ставлення Лоан. І це бісило Галину неймовірно.

Раптово, як блискавка, в голові у дівчини промайнула ідея, як доповнити свій недосконалий план. «Ну добре, зараз буде тобі ритуал» - подумала злісно Галина і, прихопивши телефон, пішла до туалету.

Почекавши хвилинку, вона увімкнула на телефоні мелодію, яка відповідала за дзвінок, і відразу «взяла слухавку».

- Привіт. Пробач, що турбую. Так, я дзвонила. Ну… я подумала, що якось неправильно себе поводила. Ти ж мені справді нічого не винен… Так… Мені теж подобалось… Ну що ти… До тебе? Ну не знаю. Може, ти до мене цього разу? В мене не так шикарно, але знаєш, я почуваю себе тут якось більш захищено… Ага, своя територія, все так… - Галина не займалася таким на постійній основі, але їй вже доводилося імітувати розмову з кимось, і вона сподівалася,  що робить достатньо влучні паузи. – Що? Вибачення? Я ж кажу, це я напевно винна. Обід? Ну в мене є що… а, ти мене хочеш пригостити? Ресторан? Ну, я не знаю… Але потім до мене, правда ж? Добре. Добре. Цілую. Так. Мррмяу.