Я — товар?

Розділ 1. Таємниця
— А що якщо я скажу тобі, що ти не моя донька?!— скандал був у розпалі, Анжеліка почала схлипувати, притискаючи до обличчя накрохмалену серветку. Це було так в її стилі — навіть істерику влаштовувати естетично, з підготовленим реквізитом. Скоро Великдень, і в повітрі вже пахло весною та передсвятковим прибиранням, але Анжеліка щойно винесла з дому найголовніше сміття. 
— Чудово. Не здивувала. Я здогадувалась про це років з одинадцяти. — буденно відповіла Каріна .— Якщо це все, то будь ласка покинь мою квартиру, та не лякай своєю істерикою мого малого. 
—  Ти не розумієш, у тебе і дата народження інша не 24 вересня, не 24 жовтня, точніше 24 вересня. — ревіла Анжеліка та суперечила сама собі.— і справжнє ім'я твоє Юля. У тебе нічого не було. Все я тобі дала. Ми півроку по лікарням, ти навіть не уявляєш як ти мені дісталась. Навіть не уявляєш…
— Добре. Який пологовий ? — Каріна непомітно увімкнула диктофон на смартфоні.

— Я не пам'ятаю, ми просто їхали і приїхали. Головний лікар зателефонував, сказав є дитина, яку викинули і я приїхала. Я ж з тобою з самого народження з першої хвилини. 
— Так який пологовий?
— Я не з пологового забирала, а з будинку немовлят. Всі вмовляли навіщо тобі чужа дитина з пороком серця, а я все одно забрал.
— Де документи на усиновлення?
— Я їх там анулювала. Директорка питала чи потрібні вони, а я…  Порвала на місці. Я з тобою півроку у лікарні, ти помирала, 2600 народилась. 
— Хто ще знав про усиновлення?
— Ніхто. Мої батьки на машині приїхали нас забрали з лікарні. З чоловіком я оформила розлучення бо він не хотів дитину з дитбудинку. 
— Хто мої батьки?— Каріна спостерігала за реакцією Анжеліки.
— У пологовому головний лікар сказав, що не потрібно мені це знати. Вона соціально безвідповідальна жінка, молодша за мене. І у мене тоді зв'язки були.
Ця сумбурна розповідь з повтору нестикуючихся фактів у різній інтерпретації була більше 30 хвилин. 
— Чому саме зараз ти це вирішила розповісти? Яка твоя мета? — холодно запитала Каріна.
— Я…я… не знаю як далі жити… я хочу зрозуміти чому ти зі мною припинила спілкуватись, — плакала Анжеліка— це все твій Артем, це він тебе накрутив, щоб ти зі мною не спілкувалась… 
— думай як тобі зручно.
— Я хочу хоча б з онуком спілкуватись. 
— Ні.
— Я не знаю як мені жити, я хочу хоч з онуком бачитись, — завивала Анжеліка, — Як мені далі бути, хочеться випити, може так легше стане, чи взагалі самогубство як вихід.
— Раз на місяць, якщо у Макара буде час у розкладі, приходь, але під моїм наглядом можеш з ним бути. — Каріна розуміла, що зараз краще збрехати та  погодитись, випровадити її, щоб не лякала малого та виграти собі час на роздуми, а далі вже вирішити як бути далі. 
— А може я його в цирк повезу чи у парк.— Анжела вже планувала.
— Умови я тобі оголосила, або так або ніяк. Ти і так ледве ходиш, якщо втратиш свідомість, то що буде з малим. — Каріна ледве стримуючи гнів намагалась зімітувати логічну відмову.
Анжеліка погодилась та пішла. Макар в цей час грав у сусідній кімнаті. Коли малий вже заснув Каріна вирішила ще раз прослухати запис на диктофоні. А потім погрузилась у власні роздуми.

✨✨✨
Pov: Каріна
21:38
Субота

У мене є дві гіпотези. Перша, я її рідна донька, і це шоу яке Анжеліка сьогодні влаштувала, це лише спроба влізти у мою родину та повернути свій нарцистичний контроль, бо я перестала її утримувати та по першому дзвінку не кидаю власні справи. Друга, я не рідна донька. І от тут проблема бо вона поділяється на декілька варіантів. Але підемо за фактами. Ми візуально дуже різні. Колір волосся та очей, тип фігури, будова щелеп, у мене відсутні зуби мудрості, а у кожного родича в родині є історія про проблеми з видаленням зубів мудрості. Я єдина лівша в роду. Все життя мені казали, що я схожа на бабусю по лінії батька. Але сам батько це ніяк не коментував, і я ніколи не питала.  Фото цієї жінки було відсутнє і я його ніколи не бачила в жодному з величезних фотоальбомів, в живу я її теж ніколи не бачила. Фото з весілля першого шлюбу матері було на кожен крок, були фотки бабусі коли її виписали з пологового у 1966 році. Але не було фоток матері зі мною з пологового у 1991 році,  жодної. Мій фотоальбом починається з купи фоток з 2.5 місяці, але на фото дитина виглядає на 5.5, бо впевнено позує та дивиться в камеру. І є фото 1992 року на якому напис 10.5 місяців, і все наче звичайно, окрім того,  що дитина в тонкій сукні на гойдалках, люди навколо теж, тіні, трави, квіти та дерева чітко вказують, що це середина липня, а за документами я народилась 04.12.1991 р., це вже розрив по числах, знову в 3 місяці. Тобто згідно з фото, моя дата народження кінець серпня 1991 року. У 2018 році, коли я змінювала прізвище після першого шлюбу, мене реєстратор запитала про зміни в актовому записі про народження у січні 1992 року. Я лише відшуткувалась, що мати мене народила по дорозі до родичів батька, на похорон їхали, можливо там і були якісь уточнення з документами, бо все це відбувалось у місті поряд з обласним центром. Я просто не придала цьому увагу. А тепер я відкрила старі документи і почала їх продивлятися. Перше, що кинулося в око, що документи були навіть на прабабку з 1905 року народження, якої давно немає в живих, тобто сімейний архів розпочинався з 1905 року, там було все, крім довідки про моє народження, хоча на мою мати та бабусю такі документи були, і я таку ж довідку про народження сина в пологовому отримала та теж зберігла копію. Далі я уважно роздивлялась власне свідоцтво про народження. Начебто все добре, але я ще раз перечитала кожен рядок документа і зрозуміла, що дратує мене цифра 21 в актовому записі. Місто де я народилась за документами, це близько 300000 осіб населення. Актові записи за інструкціями тих часів зазвичай сквозна нумерація, народжуваність близько 2000 дітей на рік. Тобто не може бути актовий запис у грудні номер 21, він повинен починатись від 1800-1900. Висновок, це або дублікат, версія відпадає, бо відсутні відповідні позначки на документі. Або  спецреєстр, але який? Усиновлення? Але я ще в 11 років всі родинні квартири перевірила і всі схованки явні та гіпотетичні, документи про усиновлення не знайшла. Тоді аргументи були більш емоційними, але я змирилась і вирішила про це не думати. Заснути сьогодні точно не вдастся. Мозок підтягував спогади з новою гіпотезою, і якщо уявити, що вона істина, то тоді багато подій з мого життя які я не могла пояснити стають логічно обґрунтованими. Наприклад, ніхто в родині не пам'ятав годину та хвилини мого народження, зріст та вагу при народженні, а Анжеліка взагалі плуталась у показниках. Мої показники IQ, набагато вищі за показники моїх батьків. Мій вітчим постійно жартував, що мене підмінили в пологовому, бо занадто розумна, на фоні інших родичів, аспірантуру закінчила. А тепер постає нове питання, якщо усиновлення, то яка моя справжня дата народження, яке справжнє ім'я і головне хто батьки? Зараз мене дратувало, що я 35 років жила під чужим ім'ям, дратувало, що мені не повідомили цю інформацію хоча б у 18-25 років. Мене дратувало, що втратила рік на роботу з психологом, щоб оговтатись від наслідків виживання у нарцисичній родині.