Вступ

Ніч. Тепер це єдиний проміжок часу, в який я можу вийти на вулицю. Я не відчуваю ні холоду, ні тепла, ні смаку, ні радості від життя, мені вже абсолютно байдуже. Єдине, що не залишало мене з самому початку – це постійне почуття спраги, голоду, відчаю. З цим було важко боротися перші два дні. Після цього я почав шукати поживу в одному місцевому барі, де в певний час збиралися такі ж покидьки суспільства, як і я сам. Монстри, які прагнуть крові, м'яса та видовищ.
Єдине правило, яке дотримувалося в їхньому барі та етикеті – не кусати і не перетворювати людину в собі подібну. Кров давали тут абсолютно безкоштовно у невеликій кількості, а для тих, хто любить розкіш: кров'яні коктейлі та смузі, вишукані страви (смажені курячі ніжки під томатно-кров'яним соком, стейк із кров'ю, грудка ягняти на пару з кров'ю). Таке замовляли не часто. У таке місце заходили зазвичай такі ж новенькі, як і я сам. Якщо трохи посидіти в цьому барі і послухати історії кожного, то можна відразу зрозуміти, що багато хто був обернений або за своєю волею, або з чистої випадковості. Але були й ті, яких перетворили у вампіра без їхньої згоди, як і мене. Чи будуть вони за це покарані? Дуже навряд чи. Тільки якщо їх, звичайно, не спіймали за руку на такій справі.
Я не пам'ятаю як це сталося зі мною, та хто саме це був. Таке відчуття, ніби цей шматок із пам'яті видалили , але в цьому, на жаль, є і моя провина. Я зв'язався не з тими, захотів більшого, а в результаті отримав те, що заслуговував із самого початку. Колись я був звичайною людиною і мені потрібні були гроші, багато грошей. Працював з ранку до пізньої ночі на кількох роботах, брав у борг, але цього все одно було замало. Перестав нормально їсти, спати та економив буквально на всьому. Колись у мене з'являлася думка, що вже варто почати торгувати наркотиками, але були величезні ризики.
До того ж, я мав стимул жити далі. Якщо точніше, то мету, через яку був готовий йти на такі жертви – моя смертельно хвора сестра. Їй потрібні були ліки, які змогли б притупити хворобу не лише на короткий проміжок часу, а виграти ще хоча б пару років. Лікувати повністю медики відмовлялися, але підтримувати життя за допомогою препаратів можливо було. У кращому разі це продовжить її життя. Моя сестра – єдина близька людина, яка в мене залишилася та яку я втратив через свою зроблену помилку.
Одного разу я випадково зайшов у район, де був якийсь хлопець, який спокійно пив кров із якоїсь дівчини, я заступився. Він кинув вже неживе тіло жертви і почав швидко рухатися до мене. Тоді я помітив, що пересувається він якось дивно, набагато швидше і тихіше, ніж звичайна людина. Ще б трохи і він би впритул стояв до мене. Поки не відчинилися двері і звідти не вийшли троє молодих людей, які зрозуміли відразу, що тут сталося. Той хлопець одразу оглянув суперників і кинувся назад, але навички швидкого бігу у нього не були такі розвинені і піти непоміченим не вийшло.
Скориставшись ситуацією я зайшов усередину і побачив приміщення схоже на бар, де грала музика, а відвідувачі весело обговорювали щось між собою. Дивно було те, що вони пили якусь червону рідину і замовивши таку порцію у бармена, я дуже здивувався смаку. Лише потім почув, що то була людська кров. Чи хотілося мені тікати після побаченого? Можливо. Але чомусь я подивився на це з іншого боку. Тоді я вже сів за окремий столик і почав уважно підслуховувати розмови інших, вивчав кожного клієнта. Став приходити в цей бар щодня, замовляв безкоштовний "червоний лимонад" та збирав інформацію. У мене вже тоді з’явився якийсь план. В один із таких вечорів я підсів за столик з великою компанією вампірів, які весело обговорювали своє звернення і запропонував їм угоду. Свою кров в обмін на гроші. Я мав рідкісну групу крові, тому знав, що зможу продати її за хорошу суму. Багато хто з бару почув мою пропозицію і хотів прогнати. Стерти пам'ять та виставити за двері. Але бармен наполягав на тому, щоб все ж таки вислухати мою пропозицію, оскільки правила бару це ніяк не порушувало. Щоправда, за таку величезну суму співпрацювати зі мною ніхто не хотів. Мені довелося зменшити ціну і запропонувати варіант приходити в бар частіше та отримувати гроші частинами. Цього теж було мало. Додатковий дохід мені не завадив би. Залишилося назбирати зовсім небагато. Поки в одну з таких ночей, бар не відвідав, якийсь багатий і впливовий вампір. Він відрізнявся від звичайних відвідувачів, одяг, манера, мова і страви, які він замовляв, явно вказувало на те, що грошей у нього було достатньо. Я ж скористався нагодою і підсів за столик до такого вампіра, став пропонувати свій товар за свою ціну. Він чомусь лише скривився у відповідь на таке і поставив свої умови. Трохи знизив ціну, але кров він візьме по можливості всю, при цьому залишивши мене живим. Я не мав більше варіантів. Зірвати такий куш за один день не кожен здатний. Тоді майже всю суму вже буде зібрано. Я настільки загорівся цією ідеєю, що домовився про зустріч із цим вампіром у ще більш безлюдному місці. Щоправда, вже тоді все пішло не за планом. Ми зустрілися в якомусь старому занедбаному будинку, який був далеко від міста. До моєї вени підключили апарат, який почав викачувати з мене кров у великій кількості. Через дві хвилини я відчув нудоту і помутніння в очах. Я спробував закричати чи висмикнути апарат, але вже знепритомнів. Прокинувся вже у своєму місті біля сміттєвих баків із закривавленою рукою та відкритою раною. Я спробував підвестися, але сил не було. Мене обдурили, викачали все, що можна було і не заплатили жодного цента. Та як я міг повестися на таке. Все, що я міг це просто сидіти на місці і намагатися зібрати свою свідомість у ціле, щоб просто підвестися з холодного асфальту. Дзвонити не було кому, та й довкола теж нікого не було видно. Після ще двох спроб підвестися, у мене все ж таки вийшло. Я вийшов на дорогу і намагався зупинити якусь машину, але потім знову звалився на узбіччя. Знову помутніння в очах. Відчуваю, що непритомнію, але помічаю постать, яка дуже швидко і дивно підходить до мене. Мені допоможуть? Це людина? Я відключився. Прокинувся вже в зовсім іншому незнайомому місці. На руці вже не було ран, але на вулиці все ще була глибока ніч. Я знову почав шукати телефон чи хоч якісь засоби, щоб дістатися додому. Порожньо. Мене пограбували? Вилікували та пограбували? Це якісь правильні вампіри, які беруть гроші за лікування людей? Чи то був хтось інший? Треба було добиратися додому. Щоправда, вже через годину пошуку зворотного шляху, я повністю загубився. Наче це була якась інша частина цього селища, невідома мені. Коли все ж таки я зміг зупинити транспорт і поїхати, я вже тоді відчув, що зі мною щось не те. То були перші почуття спраги крові.
Вранці після приїзду додому, я одразу поїхав до сестри в лікарню. Того дня я її так і не побачив, стан погіршився. Все закінчилось так, як і повинно було. Вона померла через мою неродючість. Тепер я не маю сенсу жити, але я безсмертний... Зараз я хочу знайти того вампіра, який обернув мене і того, хто викачав з мене так багато крові, залишивши без цента. Чи це був один і той самий монстр? Мені було байдуже. У мене вже був план як убити цих монстрів. Ненавиджу. Помщуся. Живу лише заради цього. Я дізнався, що є якийсь прохід у світ цих надприродних сутностей і там маю більше шансів знайти його. Я обов'язково помщуся.