Глава шоста: Вигнанець

I Фенікс таки виплив. Йому вдалося дістатися до табору в горах де його зустріли косими поглядами і зневажливим плювком під ноги. 

-Ти що собі дозволяєш? - сказав він тримав за грудки нахабу. 

-Відпусти його — закричали люди цілясь у свого вожака зі зброі. 

-Що з вами таке? - запитав шокований Фенікс. 

-Краще ти поясни як це ти вибрався с м'ясорубки? 

Першим його бажанням було відповісти нахабі " Хто ти взагалі такий щоб я перед тобою звітував?!!" але зваживши все відповів спокійно: 

-Менi просто пощастило. 

-Та невже? - почулися скептичні крики з натовпу — А от Адам Гауче розказав що ти всіх кинув. 

-Він живий? 

-Не сподівался ?Боягуз. 

Дійсно в лісі поліцейскі буквально відбили в солдатів декількох гауче, серед яких був і Адам Гауче. Новини за ґратами розповсюджуються швидко , а ще швидше вони досягають волі.Особливо якщо адмістрация цьому сприяла посадив новоприбулих в одну камеру с тими кого буквально сюгодні відпускали. 

По неписаним законам гауче того хто утік і кинув товаришів чекала одна кара — смерть. Розумів це і Фенікс. Він гарячково крутив головою шукаючи вихід. Люди його обступили щільним кільцем, коли він зайшов до табору то вже сутеніло, і дехто заплив смолоскипи. Натовп, не діждавшись відповіді, почав його на нього насуватися. I саме в ту мить він побачив ящики з динамітом (вони були куплені просяк випадок).

Не роздумуючи ні секунди Феніс кинувся на натовп, вирвав смолоскип с рук, і жбурнув його в ящики. Наступної мити пролунав вибух. 






Коли дим розвіявся ні серед мертвих, ні серед поранених Фенікса не було. Цей вчинок був красномовнішим за будь-які слова. I тепер він вигнанець, якщо хтось його колись побаче то зобов'язань його убити.