part 17

Марта потяглася за фото у коробці, а Данило за флешкою. Очі Ксенії були округлені. Вона не могла повірити.

- Як це?- вона дивилася на фотографію в руках Марти. Там була радісна Женя. Ціла. Неушкоджена. Тремтячими пальцями Ксенія провела по фотографії. Її це лякало? Тішило? Все змішалося. У куточку фотографії була дата, вчорашня дата.

- Думаю, відповіді ми знайдемо на цій флешці,- Ксенія подивилася на маленький предмет у руках хлопця. Макар одразу пішов за ноутбуком.

Відео було не таке довге, але все стало зрозуміло.

- Женя жива,- зі сльозами на очах сказала Ксенія. Їй зараз хотілося побігти і знайти подругу, обійняти, поговорити як колись. Адже вони так і не встигли налагодити стосунки перед від'їздом Ксенії. Але чим дальше йшло відео, тим краще стало зрозуміло, що вона за одне з «1», знає його, проводить час.

- Чорт. А я весь час думав, що обличчя знайоме,- Макар подивився на Данила, який також сидів у шоці не менше Ксенії.- Це ж ти нам про неї розповідав. Вона ж тобі подобалася і навіть якось вам з нею вдалося провести...- Данило різко підвівся і закрив рота другу. Макар зрозумів, що збовтнув зайвого, побачив, як дивиться Ксенія на них і схоже злитися. Він не знав, що про це не можна говорити.

– Що? Ви були в стосунках?- Ксенія підвелася. Їй уже навіть не було так важливо, що на тому відео. Увага Макара і Ксенії була на Данилові, а Данило думав, що сказати, одна Марта продовжувала розбиратися і шукати відповіді у відео, щось дізнатися та й зрозуміти.

- Ксенію, послухай...- Данило хотів пояснити все. Ксенія підійшла із заплаканими очима до брата і почала маленькими кулаками бити в груди, вона не могла підняти на нього очі. А він обіцяв, увесь час обіцяв лише одне у Черкасах, так і не зміг стримати своєї обіцянки.

Макар підійшов і схопив дівчину притягуючи до себе. У Данила також почали збиратися на кінчиках очей сльози, але він різко взяв себе в руки. Він хотів розповісти це Ксенії, хотів все сказати, але вона не зрозуміє, роздратується і все стане тільки гірше, так він думав.

- Я не знаю, як наш з нею зв'язок став такий...- він намагався підібрати слова, правильно все пояснити, щоб вона його зрозуміла,- став такий міцний. Того вечора я не знав, що ви посварилися. Вона прийшла до мене, вся у сльозах. Того ранку я бачив, що і ти вся не в собі,- він підняв очі на Ксенію, яка уважно слухає, вона була спокійна, не намагалася вирватися з хватки Макара, а просто слухала.- Я зрозумів, що ви посварилися. Хотів їй допомогти. Вона сама полізла до мене, не знав...- він хмикнув,- не думав, що так вийде,- він зробив крок ближче до сестри,- ви так і не помирились. Мені не вдалося з нею зв'язатися до від'їзду до батька,- Ксенія відпустила руки Макара і відсторонилася назад на декілька кроків. Їй також є що сказати братові. Тепер вона розуміє більше, і їй навіть шкода Данила, щиро шкода.

- Знаєш, це пояснює чому ти так зірвався того дня на мене, коли дізнався, що Женя може бути мертва,- вона опустила очі, важко видихнула і підійшла ближче до брата дивлячись у вічі,- але ти знав, що їй подобається Павло?- через те, які очі стали в Данила, можна було зрозуміти, що він нічого не знав. Ксенія сумно посміхнулася. Їй просто хотілося зберегти ті відносини між Данилом та Женею, які були. Щоб не було ніяковості між ними, коли вона заходить до них у гості, щоб вони продовжували кидати в один одного попкорн, дуріли. Її це повертало в ті щасливі дні, коли все було спокійно.

Дівчина не витримала такого натиску і обійшла стороною брата йдучи до ванної кімнати.

- Що ж...- прошепотів він губами розуміючи, що його використовували, щоб відволіктися від чогось. Як підло, низько, говорити у вічі, що тобі подобається він, а думками з іншим.

- Як добре вони замазали обличчя цього хлопця,- Марта піднявся зупиняючий відеозапис на ноутбуці. Обличчя Марти різко відображало непорозуміння, коли вона побачила Данила з опущеною головою і Макара, який не розумів про що говорить Марта.- Що трапилося?- здивовано спитала.

***

Ніч у Ксенії видалася неспокійна. Важко було повірити, що Женя десь ходить, жива. Мама її знає? Що тоді було на похороні? То був якийсь план? Що це було?

- Артеме! - крикнула Ксенія. Хлопець одразу обернувся до дівчини і радісно помахав рукою. Дівчина зробила серйозний вираз обличчя і одразу підійшла до нього.- Дуже добре, що ти тут,- дівчина намагалася говорити м'якше,- маю питання до тебе,- сказала тихіше. Артем глянув навколо шукаючи сестру, але коли не знайшов, видихнув з полегшенням. Значить не лізтиме і не змушуватиме робити все підряд.

- Щось трапилося?- стурбовано запитав, коли побачив вираз обличчя дівчини. Вона махнула головою і в того знову наче камінь із душі.

- Хто дав тобі ту посилку?- хлопець замислився і посміхнувся, коли згадав, що вчора давав Ксенії посилку.

- А, це,- протягнув він.- Щось таке гарне там було?- дівчина остовпіла.- Ой, не вгадав,- якось зам'явся він.- На ресепшн принесли, а там мене попросили передати тобі,- він показав на дівчину, яка їх приймала. І тут Ксенія не знала, що й робити, вона їй одразу не сподобалася і точно нічого не скаже. Буде важко.

- Дякую, Артеме,- вона провела рукою по обличчю і вже почала почуватися приречено.

- Ксенія,- почула позаду себе. Варто було їй тільки обернутися, як хотілося втекти і провалиться крізь землю.- Мила Ксенія,- ніжно сказав Олег і хмикнув. Ксенія повернулася назад, кинула погляд на Артема у якого очі почали бігати з Ксенії на Олега. Вона вже хотіла піти, але Олег схопив її за руку і повернув на себе.- Куди поспішати? Ще довгий день попереду,- очі дівчини звузилися, вона вже була готова облити всією грязюкою на цій Землі Олега. Він різко повернувся до Артема.- Допоможеш мені?- кивнув на валізу позаду себе, який довелося кинути поспіхом через Ксенію.

- Без проблем,- хлопець обійшов їх і пішов одразу до валізи Олега.

- Вона йому подобається точно,- Поліна зупинилася біля Макара, який також відразу пригальмував, як побачив Ксенію.