part 16

- Як ти так могла напитися?- запитав Макар відкриваючи номер дівчат.

Дорогою Ксенії полегшало. Трохи, але вона почала розуміти.

Зайшовши в номер, вона відразу зняла кросівки і пішла до глечика з водою, а Макар зайшов за нею.

- Мені стало погано після того, як я побачила Олега. У голові одразу спливли моменти зі школи. Козел!- вона підійшла до канапи і сіла. Хлопець розуміючи кивнув і вже хотів почати повертатися, щоб піти до виходу.- Чекай,- Ксенія підійшла до нього. Він уважно дивився за тим, як вона йде, все ще трохи похитувалася, але вже краще, ніж біля клубу.- Завтра я про це пошкодую, але це вже завтра?- хлопець скинув бровами, а Ксенія різко поклала свої руки на його шию, піднялася на пальчиках до його губ і одразу накрила своїми. Він теж був не тверезий і було складно контролювати себе. Після цього його серце тьохнуло. Світло в кімнаті згасало, як і у всій будівлі. Руки хлопця потягнулися до її талії. Так, він хотів цього, а їй ще сильніше, ще з того моменту, коли він стояв у кімнаті її брата і привів його п'яного. Тоді також було темно, як і зараз. Все, що змінює ситуацію, то Данило, якого тут немає.

Руки дівчини підвелися вище і тепер вона стискала його волосся своїми тонкими пальцями, крізь пальці вона почала пропускати його волосся. А руки хлопця сильніше стиснули її тонку талію. На кілька секунд вони відсторонилися, нехай було і погано видно, але можна було почути, як сильно збився подих, серце почало швидше битися, а тіло хотіти більше. Руки дівчини перемістилися нижче і були на його спині, одним рухом вона схопила низ його футболки і задерла вгору, але хлопець різко перехопив її зап'ястя і почав шукати погляд у темряві.

- Чому...- прошепотіла хрипким голосом і підійшла ближче зіштовхуючись з його тілом.

Макар не став нічого говорити, а відкинув її руки та схопив знову за талію піднімаючи на руки. Його руки перемістилися на стегна. Дівчина обвила шию хлопця руками, а ногами тулуб.

Пролунав стукіт у двері. Від переляку і несподіваності Ксенія зістрибнула з рук хлопця, але хлопець схопив за зап'ястя і не хотів відпускати. Ксенія просто відкинула його руку і пішла до дверей. Якось намацавши ключ-картку, вона відчинила двері і світло від ліхтарика на телефоні відразу вдарило їй у вічі, вона почала хмуритися від такої отрути на очі.

- Перепрошую,- Поліна відвела телефон на підлогу, а Макар підійшов до дівчат.- Ой, ще раз перепрошую,- вона подивилася на розпатланий вигляд хлопця. Було не складно здогадатися, що було чи могло бути. Щоки Поліни навіть почервоніли, але вона кашлянувши собі в кулак і миттю стала серйозною.- Я повинна була перевірити хто є в готелі і сповістити, що скоро буде світло,- хлопець почав кипіти від злості в середині, що через таку дрібницю довелося перервати все, але щоб цього не було видно, він повернувся і розмову Поліна почала вести з однієї Ксенією.

- Оу, добре,- Ксенія посміхнуся. Поліна почала знову вибачається перед відходом.

- Ой, і тут також темно!- почувся голос Марти десь із далека.

Макар важко зітхнув, почувши знаковий голос наблизився до виходу. Ксенія різко схопила його за футболку і піднялася на пальчики, світло різко ввімкнулося. Їхні очі були спрямовані один на одного, бігаючи туди сюди, і не довго думаючи, вона наблизилася до його губ.

- Даниле, спасибі! Я в боргу,- сміх Марти.

Ксенія різко відірвалася від Макара, хлопець хотів схопити Ксенію, але та одразу відійшла. Коли хлопець виходив, Марта зустріла його і здивувалася трохи, але Ксенія продовжувала триматися серйозною.

Як тільки Макар зачинив двері, Марта похлопала в долоні, надула від подиву губи і відкинула кудись далі свої кросівки.

- Ксенію, а що ж це?- вона почала радісно сміятися. Ксенія знизала плечима і пішла до глека з водою.- Я й так зрозуміла,- очі Марти почали бігати.

- Голова розколюється,- дівчина почала триматися за голову.

- Ми переборщили щось,- пробурмотіла Марта і пішла до Ксенії.

***

Два дня потому

ЗІ СТОРОНИ КСЕНІЇ

За ці дні не було жодних зрушень. Ми ніби стояли на місці, а нами, як маріонетками, туди-сюди водили.

Був момент, коли Марті вдалося дещо відстежити, але варто нам було приїхати на те місце, звідки йшов сигнал, як нас зустрів старий зруйнований дерев'яний будиночок. Ми навіть трохи в пастку не потрапили.

Як би там не було, але нормально поговорити у мене з Макаром не виходило, тільки по справі. Наче тієї ночі не було. Ніби не було найпрекраснішої ночі в моєму житті, найпрекраснішого часу. Я не стала заводити про це розмову, як і він. Не хоче? Не може? Навіть не можу сказати, що мені сподобалося, бо не знаю, про що може думати хлопець. Поки ми тут, наскільки все можуть змінити мої слова про ту ніч? Багато? Небагато? Зовсім небагато? Чи все? Тоді ж хоч щось зміниться, а неприємної обстановки між нами не хотілося б.

Коли мій погляд ловить погляд Макара, все в середині починає перевертатися. Перед очима з'являється те, як він мене торкався, як його пальці погладжували моє тіло. Шалено приємно.

Він мені подобається.

- І тоді ти пішла до кущів?- Марта почала сміятися, я ніяково кивнула і сама посміхнулася. Руки Марти потяглися до соку в упаковці.- Це... це, напевно, найнезручніше зізнання, яке я чула,- вона знову почала сміятися, а мої руки потяглося до подушки і я її легенько кинула в Марту, а вона почала кидати її в відповідь. Так і почалася бійка. Але не серйозна, ми просто дуріли, сміялися.

Давно такого я не відчувала. Мене цей готель спочатку лякав. Потім виявилося, що тут ще й Олег, від якого чекай на лихо, тому що нічого доброго він точно не принесе. Я навіть почала ходити і озиратися на всі боки, щоб випадково його десь не зустріти, але його я не бачила. Варто мені тільки змінити обстановку, як усе також змінюється.

- Припини,- я почала сміятися і відбиватися від ударів подушкою Марти руками, а потім мені вдалося встати і підняти іншу подушку з підлоги і почала атакувати подругу.