part 14

ЗІ СТОРОНИ АВТОРА

- Яка приємна зустріч,- за стіл поруч з Ксенією сів Макар. Хлопець покликав офіціанта і замовив чашку кави, вранці це його найулюбленіший напій.

Ксенія стукала ногою по підлозі та пальцями по столу. Дівчина не могла знайти собі місця, ніби не у своїй тарілці. Вчора довелося вночі написати Макару про зустріч, вона не бачила іншого виходу, а він може допомогти. З ким він може бути ближчим, якщо не з Макаром? Хлопець так і не сказав, чому різко так передумав. Ксенії не залишалося виходу, як самій все додумати.

- Данило передумав їхати до Львова і просить скасувати плани,- Макар трохи здивувався, але намагався тримати кам'яне обличчя. Його рука смикнулася, але він швидко взяв своє тіло під контроль.

- З чого б це? Він же хотів,- хлопець перевів погляд на наручний годинник, годиник показував дев'яту годину, зазвичай у таку рань він спить, а не сидить і п'є каву в маленькій кав'ярні. Макар подивився на Ксенію, яка намагалася себе заспокоїти і їхні погляди зустрілися і обидва різко відвели очі.

- Поговори з ним,- з благанням подивилася на хлопця. Макар відкинувся на спинку. У цей час принесли каву, Ксенія свою майже допила доки чекала хлопця, а хлопець одразу взявся попивати каву.

- Обов'язково поговорю, тому що нам туди потрібно і чим швидше, тим краще,- дівчина не розуміла такого ентузіазму хлопця, вона була впевнена, що він наполягатиме на своєму і нікуди не захоче поїхати, а тут сам тепер наполягає на поїздці. Але вона для себе вирішила не пхати носа в ці справи, сам розповість, якщо буде потреба або захоче.- Олексій не буде з нами їхати,- хлопець зробив кілька ковтків кави, а дівчина насупила брови не розуміючи.- У нього свої справи,- вирішив уточнити, щоб Ксенія не терзала себе здогадами.

- Він дивний,- Макар підняв очі на дівчину. Якби кілька днів назад вона це сказала, він би заперечив це, але не зараз, коли він погоджується з нею. Він справді став не такий і стало складно довіряти Олексію, а раніше хлопець багато говорив йому про все, що в нього сталося.

Макар промовчав і мовчки попивав свій напій. У них немає спільних тем, нема про що поговорити. Все, що виходить, так тільки дивитися одне на одного.

Макар тепер відкрито дивився на Ксенію, чим бентежив її і вона ніяково відводила погляд ховаючи обличчя за волоссям.

- Що перше скажеш цьому виродку?- несподівано запитав Макар і змусив задуматися дівчину. Вона кашлянула в кулак і обернулася до хлопця.

- Ніколи не думала,- хлопець кивнув і поставив порожню чашку на стіл. Потів став розплатившись за каву. Ксенія піднялася за ним.

- Я б побив цього гада, але це нічого не покаже йому. Та й проблеми не вирішуються кулаками,- Макар пропустив Ксенію першою відчиняючи їй двері на вулицю.

- Наскільки він може бути небезпечний, як думаєш?- Макар знизав плечима. Йому стало однаково з того самого моменту, як він дізнався, хто справді винен у смерті батька. І це не той водій, який лив сльози рікою, щоби його виправдали, а всі думали, що це він. Макар впевнений, що той виродок приєднається до нього, як тільки їм вдасться його дістати.

- Точно не такий небезпечний наскільки хоче здаватися,- Ксенія стиснула мовчки губи погоджуючись з хлопцем. Яким він здаватиметься, коли залишиться без своїх дружків? Не такий сильний як зараз точно.

- Ти правий.

Недалеко пролетіла череда ворон. Хлопець і дівчина одразу звернули увагу та почали стежити за ними. Це було навіть дуже цікаво, хай їхнє каркання різало вуха і пролітало в голові кілька разів. Вони ніби не просто тут здалися, а своєю присутністю дали знати, що треба чекати лиха.

***

- Радий тебе бачити, - Данило радісно потис руку Макарові.

Вже настав вечір і час, коли треба все обговорити за столиком чи барною стійкою у клубі з якимось алкогольним напоєм.

- Чому ти хочеш скасувати поїздку?- зразу почав Макар не опускаючи очей з Данила. Той трохи занервував, коли почув не з того і не з цього пряме запитання Макара, та й те, як він його сказав трохи налякало Данила, надто серйозно.- З чого це?- знову почав Макар не сідаючи на диван.

- А навіщо нам туди? І тут його можна дістати! Чому їхати так далеко?- Данило видав смішок і сів на диван. Дивно це, не схоже на Данила, це говорить той хлопець, котрий любить стикатися з проблемою в обличчя.

- І що далі? Це ні біса не допоможе! Ти розумієш?- Данило мовчав і це починало злити Макара. Макарові треба поїхати до Львова і покінчити з цим покидьком. Хлопець готовий йти на повну.- Ти готовий жертвувати сестрою? Що тебе змусило передумати?- Макар підсунувся ближче до хлопця, помітив бічним поглядом як кулаки Данила стиснулися, значить це його злить, але той продовжував мовчати і просто злитися.- Значить ось як? Мовчати- це твоя відповідь? Ми й так поїдемо, з тобою чи ні, яка різниця?- чорнявий підвівся і попрямував до виходу. Вже біля машини його перехопив Данило і розвернув до себе за плече. Макар стояв з усмішкою, нарешті. У Данила не було емоцій, але все ж таки було зрозуміло, що ним керує злість по тому, як він стискає плече друга.

- Ти не розумієш, придурок!- крикнув Макарові в обличчя. Після його слів, у Макара спала усмішка, він не чекав таких слів від Данила і одразу скинув руку хлопця.

- І що ти поробиш? Чекати поки той ублюдок нас повбиває всіх за одним?- Макар почав йти на друга. Як же він його дістає зараз. І знову мовчить. Знає, що Макар правий, але сказати нічого не може, бо «1» погрожував. А якщо ще він уб'є їх через те, що Данило щось збовтне?- Знову гра в мовчанку?- смішок вилетів з його губ.- Чи не страшно за Ксенію? Подобається, як її весь час тягає якийсь відморозок за ниточки?- Макарові очі опустилися вниз і він відразу ворухнув бровною і підняв очі на Данила, коли побачив, що його кулаки стискалися, коли він згадував ім'я його сестри. Чорноволосий розслабившись засунув кулаки в кишеню і чекав, доки Данило хоч щось скаже.