part 13

ЗІ СТОРОНИ КСЕНІЇ

Самого ранку я прокидаюся з тремтінням у тілі через страх за своє життя та близьких мені людей. Підійшовши до вікна, я побачила, що дощ все ще ллє, обіцяли тепле сонечко. Далі мій маршрут був направлений до дзеркала. З куточка дзеркала виглядало моє фото, але я там була не одна, а з Женею. Я висунула фото та оглянула його. Ми там щасливі, не думаємо про проблеми, нехай і за місяць у нас має бути ЗНО, а далі університет. Навіть не помітила, що усмішка на моєму обличчі ніяк не злазила.

Екран телефону засвітився. Поклавши фотографію на стіл, я взяла телефон до рук і поглянула на текст. Був невідомий номер. Чи варто мені боятися?

«Я все обдумав»- прочитала губами. Мій голос ще був хрипкий. Далі було друге повідомлення і вже стало зрозуміло, що це Макар.

«Нам потрібно поїхати до Львова і розібратися з усім цим»- я стиснула кулачок на знак перемоги. Це дійсно перемога раз Макар захотів поїхати. Залишився Олексій, але я впевнена, що якщо Макар захотів, Олексій значить не відмовиться.

«Це чудово!»- швидко надрукувала і трохи почекавши відповіді від Макар, але її не було. Я вирішила спуститися вниз, де всі вже сиділи за столом.

- Ніна, тато і Данило з добрим ранком,- всі дивно на мене дивилися, а я просто не могла приховувати свого захоплення від дійсно такого доброго ранку, яке було вперше за декілька днів.

- Гроші з неба посипалися?- Данило поклав голову на руку, яку зігнув у лікті на столі. Обличчя його не виражало жодних емоцій. Ніна засміялася і продовжила доїдати свій сніданок, кивнувши мені на знак привітання. Тато різко підвівся і почав щось шукати, бігаючи туди сюди.

Я перевела погляд на Данила, який все ще намагався домогтися відповіді своїм поглядом, який би ще трішки і зробив б на моєму лобі дирку. Я насипала пластівці в тарілку, залила їх молоком і підвела погляд на Данила.

- Якби гроші з неба сипалися, повір, ти був б останній кому я це сказала,- зробила невелику паузу, щоб сісти і продовжила:- і я б вигляду точно не подала,- посміхнувшись і насупивши носик з повним ротом пластівців, я покрутила головою братові. Подобається мені його діставати. Він видихнув, не оцінивши мій жарт, продовжив їсти далі спершись на стільчик. За всією цією виставою спостерігала Ніна з усмішкою. Мені ця жінка давно почала подобається, вона відмінна і якщо у тата з нею з'явиться дитина, я можу з точністю сказати, що вона буде класною мамою, вона навіть приймає нас як за своїх рідних.

Пролунав стукіт і дзвінок у двері, я не звернула уваги і продовжила їсти далі, а Данило з татом повернули голову, але коли тато пішов відчиняти двері, вони далі перевели погляд на стіл. Ніна взяла полуничку з тарілки і закинула собі до рота, а далі встала і пішла до батька.

- Ксенія, - гукнув батько. Я підвела погляд і побачила шерифа. Раніше я його не бачила. Новий?

Я встала і підійшла. Шериф зняв капелюх і представився мені, чоловік притягнув руку і я її відразу потиснула.

Як з'ясувалося, він декілька днів тому вступив на пост і переїхав до нас з іншого міста.

Не можу сказати, що це мене не злякало. Я гадки не маю, що він тут забув і чому саме прийшов у цей будинок.

- Маленька Ксенія злочинниця?- ззаду мене став Данило і поклав дві руки на мої плечі, а потім їх стиснув.

- Ні, не злочинниця,- шериф усміхнувся, а моя напруга хоч трохи, але відійшла.

Він попросив відійти трохи далі, щоб поговорити наодинці. У мене такого бажання немає, але довелося піти до моєї кімнати. Я одразу сіла за стільчик, який був за комп'ютерним столом, а чоловік дістав свій телефон та ввімкнув відео. Це було відео з камер спостережень і там стояла пані Галія, мене починало трясти.

- Ксенія, я маю відео з другого ракурсу, а точніше з кімнати Олексія Лісняка, але як мені відомо, ти його бачила. Завдяки тому відео з тебе і твоєї подруги Марти Зеленчук зняли звинувачення,- я закотила очі і шериф це побачив. - Щось не так, Ксенію?

- Все так. Але що за звинувачення?- я трохи підвелася, а потім знову сіла.

- Жодних. У вас тут працюють нероби,- він присів на ліжко, я уважно стежила за кожним його рухом. Я ніяк не можу зрозуміти його намірів.- Мені благополучно надіслали всі записи з відео спостережень сімейства Лісняків. На цьому,- він показав пальцем на екран свого телефону,- тут можна побачити, що хтось приклав руки до її смерті,- мене різко перекосило. Він хоче сказати, що це я з Мартою чи щось інше? Я підсунулася ближче і придивилася на екран. Там було видно руку, нехай і на долю секунди. Мабуть, працював професіонал.- Ксенія, я просто хочу, щоб ти мені допомогла в цій справі. Не можу залишити все так. Та й ще дещо,- він дістав із курточки листи і показав фото на телефоні. Той самий напис «Повернися» на стелі. Шериф почав показувати всі листи і потім дістав ще одне, те, що я знайшла на дверях, коли Марта їх відчинила мені перед носом.- Дивись уважно на почерк. Хтось намагався писати максимально схожим почерком, але погано вийшло,- а він правий. Почерки різні. Чому хтось убив цю милу стареньку? Вона комусь перейшла дорогу?- Ще є містер Олександр Гордієнко,- я підняла очі з записок на шерифа. Згадала зразу того п'янюгу,- я впевнений, що це справа рук однієї людини. Хтось підмітає сліди за ним. Я взяв ці справи на себе. Хочу показати людям правду. Розкажи мені все, що знаєш, Ксенію, - я ковтнула і відсунулась далі від шерифа. Що я можу розповісти йому, щоб це допомогло слідству?

***

ЗІ СТОРОНИ АВТОРА

Данило зайшов до своєї кімнати. Спочатку він стояв біля дверей Ксенії, йому стало цікаво, що потрібно новому шерифу, але це було довго і він вирішив піти до своєї кімнати.

Надійшло повідомлення на його телефон. Хлопець уже сподівалася, що це Макар чи Олексій хочуть кудись піти, але як він тільки дістав телефон і побачив обої, його різко пересмикнуло. Те саме дуло, яке спрямоване праворуч, той самий зелений спусковий гачок.