part 11

Вранці все містечко стояло на кладовищі. Поки ми їхали туди, Ніна встигла виплакати усі сльози, що були в неї. Я зовсім не знаю батька Макара, але мені шкода його. Я тільки могла зрозуміти який він за розповідями Ніни та батька, бо вони говорили про нього дорогою. Він був чудовою людиною.

Я стояла поряд з Ніною, батько і Данило відійшли убік і навіть ближче до могили. У мене не було жодного бажання стояти так близько до мертвого. Мене це завжди лякало.

До нас підійшла Марта, на ній була чорна сукня, як і на мені, а також фетровий капелюх та шкіряні рукавички. Очі дівчини були на мокрому місці, потім вона пояснила це тим, що стояла близько до бабусі та дідуся Макара, а ті ніяк не могли заспокоїтися і дівчині теж було складно стриматися.

Мій погляд зупинився на мамі Макара, ту за плечі обіймав дідусь Макара і поряд стояла бабуся. Поруч із ними була ще якась жінка і щось говорила мамі хлопця і іноді торкалася її руки. Лікоть жінки був вигнутий, вона в руках тримала хустику, щоб витерти очі від сліз.

- Як же складно цій милій родині!- Ніна знову пустила сльозу і відвернулася від нас з Мартою, а потім зовсім пішла.

- Я відійду,- Марта поглянула на Олексія, який проходив поруч. Я кивнула дівчині і та одразу побігла за хлопцем.

Я почала шукати поглядом Макара, але його ніде не було. Наче крізь землю провалився. Я його не бачила сьогодні. Він вирішив пропустити похорон?

І тут на моє везіння я бачу як Макар йде. Погляд хлопця був на землю, він навіть не піднімав його, коли об когось ударявся. Люди вирішили його обминати. Однією рукою він провів по очах. Я зробила крок, щоб підійти до нього і почати розмову першою, але коли побачила, як за ним іде Юля з задоволеною усмішкою, вирішила пригальмувати. На ній була коротка шкіряна чорна спідниця і піджак короткий, а на ногах чорні черевики, волосся прикрашав кінський хвіст і обруч, який ледве помітно видно з-за чорного волосся.

Марта так і продовжила стояти поруч із Олексієм щось шепочучи йому на вухо і зрідка поверталася назад. Були моменти, коли той посміхався, але відразу робив серйозне обличчя, коли згадував де він. Марта помахала мені рукою, щоб я підійшла ближче, але я тільки відмахнула головою і продовжила стежити за Макарем.

ЗІ СТОРОНИ АВТОРА

Макар різко зупинився через те, що відчув, як на його плечі лягла рука. Повернувшись він побачив Юлю, дівчина спочатку намагалася тримати серйозний вигляд, але з кожною секундою це було складніше, посмішка все ж таки вирвалася назовню.

Це саме те, що зараз потрібне Макару. Він хоче розслабитися, а Юля йому допоможе, вона ніколи не проти, щоб Макар використовувався нею, завжди дає це зрозуміти навіть зараз, коли потирає його плече повільними рухами, щоб хлопець розслабився від її руки і забув про все погане.

Макар злегка посміхнувся і дістав з кишені маленьку пляшечку віскі, яку стягнув у кабінеті батька вранці, поки мама його шукала по всьому особняку, щоб той вийшов швидше і вони поїхали нарешті.

Відкривши пляшечку, він відкинув ковпачок убік не відводячи погляду від Юлі, він випив усе до кінця, обличчя осяяла хитра посмішка. І тільки найуважніша людина змогла б побачити, що з очей ось-ось вилетить сльозинка, але хлопець намагався триматися молодцем, що в нього виходило дуже добре.

- Юля, в машині буде зручніше,- викинувши пляшечку в бік, він поклав одну руку на талію Юлі під піджак і повів до своєї машини.

Йому погано, боляче. Він звинувачує себе. Хлопець знає, що якби тоді зупинив чортову машину і все ж таки змусив батька наплювати на роботу хоч на один день, він був би живий і зараз сиділи б вони за ранковим столом розповідаючи про все на світі. Мама б не зачинялася в кімнаті приживаючи до грудей фотографію коханого чоловіка, а Макар не сидів би біля дверей і стукав у кімнату матері зі сльозами та проханням відчинити двері, щоб поговорити та заспокоїтися. Все зовсім було б інакше. Але він все ж знає, що нічого не можна відкласти на довгий час, і якби не зараз, то потім, але щось трапилося б.

Хлопець відчинив двері, пропускаючи Юлю на заднє сидіння і поки дівчина залазила в машину, він повернувся назад. Посмішка з лиця одразу спала, коли він побачив Кснію, яка стояла з опущеними руками і дивилася на нього.

«Чого вона тут?»- з цією думкою він заліз у салон і зачинив двері. Машина припаркована далеко від усіх людей. Дуже маленький відсоток на те, що хтось їх побачить та й хто зможе щось розглянути за тонованим вікном?- Повеселимося?- посміхнувся. Юля тільки радісно кивнула і одразу сіла хлопцю на коліна, а його рука лягла їй на поперек.

Хлопець зауважив давно, що дівчина встигла щось сприйняти.

Пролунав стукіт у двері, але ні Юля не відірвалася від такого бажаючого хлопця, ні Макар, який нарешті може розслабитись хоч трішки. Макару якось все одно де і з ким, а Юля так давно цього хотіла. Їй ніяк не вдавалося розколоти його, а тут він сам покликав її. Вона б з іншого міста приїхала, якби бодай одне слово Макара.

Хлопець ще сильніше почав стискати ягідниці Юлі, а та радісно стогнати і іноді відкидати голову назад, а потім знову лізти до хлопця за поцілунком. Макар прикусив нижню губу дівчини, і та трохи відсторонилася. Очі брюнетки миттєво спалахнули, це азартна гра для неї. Макар почав розстібати її піджак і коли дістався останнього гудзика, відразу зупинився і повернувся до вікна, де все ще стукали. Його руки лягли назад на стегна брюнетки. За вікном стояла Ксенія і поглядала з боку на бік.

- Ксенія?- прошепотів хлопець. Юля почула ім'я дівчини і повернулася до вікна. Насолода відразу пішла і вона зрозуміла, що тепер доведеться все брати в свої руки, тому що інтерес хлопця тепер не на ній. Макара під градусом і буде легше спокусити. Юля такі трюки не вперше провертає. Їй вдалося відвести чоловіка від дружини головного прокурора. Вона непомітно дістала пігулку з кишені і засунула собі до рота, доки поки вся увага хлопця було на Ксенії.