part 9

ЗІ СТОРОНИ КСЕНІЇ

Вчора був, мабуть, найскладніший день із мого дня народження. За історію свого життя я найгіршого дня не пам'ятаю.

Ніні стало краще менше ніж за дві години, а для батька гірше і він поїхав додому на таксі, ми з Данилом залишилися і забрала Ніну додому. Її дуже сильно потряс учорашній день, сильний тиск на жінку.

В руки свій телефон я практично не брала. Отже, я не знаю, чи писав мені той «1» учора.

Сьогодні вранці насамперед я пішла у ванну. Не можу ці дні ніяк розслабитись, а вода в цьому мені допомагає.

Вода відразу загорнула мої плечі в обійми і я з легкістю змогла видихнути. Нанесла шампунь на волосся та бальзам на тіло. Мені в голову почали лізти не найприємніші думки. Я одразу почала думати за тата, як йому зараз? Потрібно якось йому допомогти?

Коли виходила з ванної кімнати, зіткнулася з братом і моя голова вдарилася об стінку, тому що я близько стояла біля неї.

- Ти слон?- саркастично запитала потираючи голову.

- Ксенія, це ти ходити не вмієш. Хто так відчиняє двері?- тепер я помітила, що він потирає плече. Шикнувши від болю, він спустився вниз, а я за ним. Мені потрібна його допомога.

- Данило, стій!- він не послухався і пішов далі. Зайшов на кухню і одразу до холодильника. Відкривши холодильник, дістав просту воду.

Я сіла за стіл, а брат навпроти мене.

- Чого тобі?- він поклав одну руку на стіл і вигнув у лікті, потім поклав голову на долоню, показуючи, що уважно мене слухає. Але вираз його обличчя навіть не змінився. Значить не так уважно слухає як хоче це показати.

Я почала постукувати пальцями, думаючи, як йому сказати, що хочу піти до пані Галії і попросити очистити ім'я батька. Він же справді ні в чому не винен, а за чутками пані Галія найдобріша жінка. То чому б їй не допомогти нам?

- Справа в тому, що треба допомогти батькові і ми повинні піти до пані Галії,- я глянула на брата, прикусуючи губу. Світловолосий не показував жодних емоцій, як сидів, так і продовжив.

Втому було надто добре видно на його очах. Де він лазить ночами? Сьогодні його також не було. Вчора, як тільки ми завезли Ніну додому Данило відразу пішов кудись, я тільки почула, як надійшло повідомлення на його телефон.

- Ні, не можу,- він сперся на стілець, а потім зовсім відсунувся і встав. Він провів рукою по волоссю. Мені здається, чи йому складно зараз? Має проблеми?

- Все добре?- я  встала за братом і підійшла до нього. Хотіла б я зараз взяти його за руку і сказати «братку, все буде добре», але ми все ще не настільки близькі, нехай і не поводимося вже як вовк з кроликом. Ще кілька днів тому він би зі словами «Ксенія, вали куди далі» виставив би мене їх кухні. Так, тут велика арка, але я все одно стояла б за межами кухні.

- Так, Ксенія, у мене все супер,- пробурчав брат і вже не кажучи жодного слова попрямував до виходу з дому. Я впевнена, що його щось турбує тепер точно.

Почула гучний стукіт дверей, це дало знати, що Данило залишив будинок.

Я пішла до своєї кімнати і одразу попрямувала до розетки, де був мій телефон. Включивши, я сподівалася тільки на одне, що там не буде проклятого повідомлення від «1», і, як виявилося, мої бажання не були почуті.

«Привіт, мила Ксенія.
Як тобі день?
Не гарно дивитися в чужий телефон»- я стиснула предмет в руках. Придурок! Як він дізнався, що я брала телефон того алкоголіка? Я подивилася на час, коли мені надійшло це повідомлення. Саме тоді Ніну забрала швидка. Мене хтось знімав? Швидше за все. А може, алкоголік все розповів?

Я провела пальцем униз і побачила п'ять повідомлень від Марти та декілька від Павла. З Мартою мені потрібно поговорити, а повідомлення Павла я прочитаю.

«Ксенія, якось мені не добре»- я спохмурніла і мої очі опустилися вниз читаючи далі.

«Сьогодні як рік ми з Кірою разом»

«Я хотів влаштувати їй щось грандіозне, але... вона... ми посварилися»- мій палець провів вниз.

«Що мені робити?»- на цьому повідомлення закінчилися. Ніколи раніше не була у такій ситуації. Я добре знаю Павла і він дуже емоційний. Усі ситуації він завжди приймав надто близько до серця. Кіру я ніколи не бачила, мені б знати, яка вона, тоді було б легше дати пораду другу, а так я в цій ситуації дерево.

«Павло, скажи їй як сильно нею дорожиш. Може, допоможе?»- я декілька разів стерла це повідомлення, думаючи, чи підходить воно, але не придумавши нічого кращого, я відправила.

Поклавши телефон на стіл, я почала збиратися. Сьогодні погода не така гарна як хотілося, нехай і літо. Мені довелося одягнути кофту і поки я її одягала одяг прокручувала в голові розмову з Павлом якби я йому розповіла про те, що зараз у мене в житті. Яку він дав би мені пораду?

На шляху я набрав Марту і вона погодилася піти зі мною до пані Галії.

Я не знала, де знаходиться будинок жінки і без Марти далеко не могла б піти. Довелося чекати дівчину.

Вже за кілька хвилин я побачила білу маківку. Мене щиро дивує, як вона завжди знаходиться на позитиві. Навіть зараз вона йшла з усмішкою і махала мені долонькою. Марта вважала за краще в хмарну погоду виглядати шикарно: на ній була чорна спідниця, білий топ і конверси на ногах. Мене завжди дивуватиме як на ній усе сидить добре.

***

- Пані Галія!- Марта почала ходити навколо будинку і заглядати у вікна, а я в свою чергу сиділа на тротуарі, засунувши пальці в голову. Ми тут хвилин десять, а жінка ніби крізь землю провалилася. Ми їй стукали у вікна, у двері й нуль відповіді.- Пані Галія!- голосніше крикнула блондинка і знову постукала у двері.

- Це безглуздо,- я підвелася і поправила одяг. Поруч проходили люди і дивилися на нас із подивом, косо, мені це починало набридати.

- Це якась нісенітниця,- Марта почала ходити кругами і поклала руки на боки. Вона провела рукою по волоссю і подивилася на вхідні двері. Підійшовши ближче, вона смикнула по ручці і двері дивом відчинилися. У мене навіть відкрився рот від подиву, а Марта ляснула в долоні і попрямувала до будинку.