part 8

ЗІ СТОРОНИ АВТОРА

- Пане!- до нього підійшов чоловік і навіть поклонявся. Він сидів у шкіряному кріслі. Шкіра йому завжди подобалася, він вважає, що це найкраще, що може бути. Всі крісла в його будинку зі шкіри, тому що для нього це приносить зручність.

- Я тебе спитав тільки про одне!- крикнув він і відразу піднявся з місця. Поправивши краватку, він підійшов ближче до чоловіка.

- Я не знаю, як той паршивий Вознюк дізнається про нас дедалі більше. Ми вночі зробив невеликий сюрприз його синові і...- він зам'явся, почухав потилицю.- З ним була Ксенія Хащук,- чоловік зробив два кроки назад.

- Ксенія...- прошепотів він і пішов назад до свого місця. Він закинув обидві ноги на стіл, спідлоба глянув на чоловіка і на його обличчі з'явилась зловісна усмішка. Він задумав щось погане. Відкинувши голову назад, зняв піджак.

- Ти знаєш, що робити,- сухо сказав він.

Коли двері за чоловіком зачинилися, він глянув на годинник.

- Дурні,- так само сухо сказав.

***

- Радий, що нарешті ви назад повертаєтеся в особняк,- Макар ніс пакети з речами. Бабуся так багато понабирала всякого, нехай і приїхала на місяць, спочатку вона хотіла всі речі залишити в особняку, але через той випадок не змогла і одразу все повезла до квартири Макара.

- Ти ж знаєш, що нас так легко не позбавишся?- обличчя мами осяяла посмішка. Як Макару подобається, коли його мама щаслива.

Хлопець почув бурчання дідуся, знову якісь непорозуміння з бабусею. Коли хлопець обернувся, побачив, як бабуся дає потиличник і веде за собою дідуся.

- Сьогодні ж тато має приїхати?- мама кивнула і подивилася на наручний годинник.

- З хвилини на хвилину повинен бути,- жінка потріпала для сина волосся і знову посміхнулася. Їй подобалося, яким виріс Макар. Їй завжди важливо, щоб син був щасливим. Ще маленьким вона вчила його, як правильно чинити, коли він виросте і хлопець пам'ятає всі ті слова і дотримується всього, чого вчила мама.

Бабуся сіла в машину, а за нею і дідусь.

- Машина точно в порядку?- запитав дідусь. Вчора Макар приїхав пізно. Він намагалася знайти проблему в машині і не все було так погано, як здавалося спочатку. Проблему він виправив швидко, а сьогодні вранці все перевірив ще раз.

Біля них зупинилася біла машина, а з відчиненого вікна з'явився чоловік. Макар одразу зрадів і підійшо до батька.

Чоловік вийшов із машини.

- Макаре, мені є що розповісти,- батько поплескав хлопця по плечу і пішов до своєї матері з батьком. Він притис ближче дружину до себе і поцілував у щоку, потім поклав руки на талію, коли повернувся до своєї матері з батьком.

Макар зрозумів, що зараз почнеться обговорення всього: від погоди до того, який газон кращий. І хлопець просто сів на тротуар. Це надовго. Не так легко позбутися предків.

Промені сонця почали світити на хлопця і він примруживши очі. Повернув голову направо, звідки йшла жінка з одним великим пакетом. На подив вона несла важкий пакет дуже легко, навіть не напружувалася, ніби там кульбаби.

***

ЗІ СТОРОНИ КСЕНІЇ

Сьогоднішній ранок важко назвати добрим. Ці дні пані Галія шукала свою кішку. Ні я, ні мій тато, ні Данило і Ніна не могли сказати, що сталося. Сусіди тут не такі добрі, та й пані Галія надто прив'язана до своєї кішки, їй буде погано після почутого. Сусіди дивилися косо, та й як пояснити те, що з кішкою насправді? А точніше, її смерть. Батько все ще не може зрозуміти, як кішка вбита. Два дні тому він її закопав неподалік будинку. А вчора якась сволота викопала і про вбивство улюбленого вихованця дізналася пані Галія.

Я відкрила головну сторінку нашого містечка і почала читати найголовнішу новину дня:

«Сьогодні вранці було знайдено кішку пані Галії.
Після школи учні завжди допомагали дістати кішку з дерева і полегшити страждання бабусі, коли вона хвилювалася за свого вихованця.
Кішка зникала кілька днів тому. Пані Галія не спала ночами, шукаючи свою улюбленицю. Корм кішки завжди був наповнений, щоб коли вона зайшла, змогла поїсти.
Якого було дізнатися, що більше пухнастого хвостика немає? Якого було дізнатися, що більше нема того, хто завжди ночами був у тебе під боком?
Поруч із будинком Василя Хащука було викопано тварину. Те, які воно муки пережило- складно уявити.
Тільки одне цікавить, як вона там опинилася? Чому втекла настільки далеко від дому? Чому кішка сама там виявилася? Чи хтось її туди затягав?
Чому пан Василь не сказав ні слова, коли шукали кішку? Може він її вбив?...»- далі я не стала читати це все. Як вони могли повісити такий хрест на мого батька? Що за фігня? І хто взагалі здогадався створити цю чортову сторінку? Беруть інформацію із повітря.

Виглянувши у вікно, я знову жахнулася. Стояло кілька людей, двоє людей кидали в дім гнилі овочі та фрукти. Як низько. Усі кричали не дуже добрі слова. Таке почуття, що не кішка померла, а ціла армія і в цьому винна моя родина. І як їх заспокоїти? Правду не сказати, не повірять.

Знову подивившись, побачила, як із хати вийшли Данило, батько та Ніна. Вони голосно почали кричати, що це помилка, і ніхто не вбивав кішку.

Я не можу стояти і дивитись. Звинувачувати себе також не можу, нехай і до цього я мала трохи діла. Не була б ця історія, кішка була жива і зараз знову сиділа на дереві.

Вибігши надвір, у мене відразу полетіло яйце. Боляче одразу стало в ділянці грудей, куди прилетіло яйце. Почула зітхання, люди були здивовані. Я одразу скорчилася від болю.

- Якого біса ви творите? Як я міг убити кішку пані Галії?- голос батька звучав грубо, люди дивилися на нього з великими очима. Ніна підійшла до мене і обійняла за плечі. Данило стояв спокійно схрестивши руки. Дивно, але самої пані Галії не було видно.- Навіщо мені таке робити?- тато зробив крок уперед, а кілька людей, які стояли до нас ближче, зробили два кроки назад. Це саме ті, які кидали помідори та інші продукти в будинок.- Я схожий на вбивцю?- брови тата піднялися і він змахнув руками на себе.