part 6

Ми всі разом сіли поряд із річкою. Звук води мене заспокоював і наводив на добрі думки. Те, як вода ллється і б'ється об каміння, розслабляло. Я присіла поряд із деревом, біля мене сіла Марта, а всі інші на другий бік. Чим далі ми йшли, тим дальше зв'язок ставав гіршим, але в цьому місці він несподівано почав ловити. Це не могло не дивувати.

— Мені це місце показав тато, - зауважила, як Макар широко посміхнувся і поклав руки на коліна.

— Скільки тут живу і жодного разу не бачила цього місця, - Марта почала розглядати все довкола із захопленням.

— Може ти нам все нарешті розповіси? - несподівано заговорив Олексій. Всю дорогу він мовчки йшов і дивився собі під ноги. Тепер я помітила, як хлопець пальцями перебирає собі кофту, нервує, голос його мало не зірвався.

Макар глянув на друга і відкрив ноутбук. Усі одразу перевели погляд на екран. Той, хто зовсім не знав, що тут коїться, так це Марта. Марта видалася дуже товариська, всю дорогу вона запитувала, чим можуть бути корисні її здібності в технологіях, але Олексій мовчав і тримав інтригу. Я всю дорогу мовчала і думала, через що я можу померти, раз така справа.

— Я помітив, як Данило дивився на екран новин, де були такі шпалери, - Макар увімкнув перший слайд. Там було два фото. Одне я вже бачила з новин, і це телефон Жені. Придивившись, я помітила одну деталь. У брата Олексія і Жені такі ж шпалери точнісінько. Як дві краплі води, а у мене не такі.

— Стій, - на мене ніхто не звернув уваги. — Макар! - сказала трохи голосніше. Макар одразу звернув увагу і підняв брову.

Я дістала телефон та показала шпалери. Кілька разів я намагалася поставити назад квіткове поле, але ці лайнові шпалери ніяк не змінювалися.

— Подивися який у мене пістолет, - я дала хлопцеві свій телефон у руки і він одразу почав порівнювати.

— У тебе в дуло пістолета направлено в ліву сторону, в них у праву сторону. Спусковий гачок — червоний, а в них зелений, - я кивнула. Він швидко помітив усе це. Хоча що там довго думати. Хлопець видихаючи, дав мені телефон. — У тебе інша ситуація, мабуть. Але це має щось означати, - хлопець провів рукою по волоссю. Марта погано розуміла, що це.

— Поряд з тобою з'являлася чорна людина? - Данило одразу обернувся до Олексія, як і я. Тепер ситуація не розуміли Макар та Марта.

— Так, я бачила його тричі. Тобі брат розповідав? - Данило мені не дуже вірив, і думав, що я щось прийняла, раз змогла розглянути людину у всьому чорному та з обличчям маленької дівчинки. Тепер він сидить і, здається, вірить.

— Я не вірив йому, а варто було б, - хлопець підвівся і подався кудись, по дорозі він стукнув кулак у дерево.

— Ти куди? - Марта підвелася, але Олексій показав щось рукою і дівчина одразу сіла, продовжуючи дивитися з непорозумінням на нас.

Я знайома замало часу з Матою, але впевнена, що ця блондинка дуже надійна. Ще вона весела, у цьому я впевнена на всі сто. Поки ми йшли, я мало не впала, але вона одразу мене схопила під лікоть, не даючи впасти.

— Я скоро повернусь, - почули ми всі від Олексія. Макар щось собі прошепотів, а Данило намагався переварити інформацію, якось його це надто шокувало.

— Мені вдалося трохи дізнатися. Всі повідомлення брата Олексія були стерті, але коли я намагався хоч щось повернути, був тільки один контакт. Та й з іншими контактами справи погані, - Макар жестикулюючи пояснював. Данило глянув на друга.

— Один контакт у повідомленнях? - почав Данило, Макар насупив брови ніби запитав: «Знаєш?». — Цей контакт «1»?- Макар натиснув на кнопку і на екрані з'явився слайд. У верхньому кутку писало «1» і у листуванні було лише одне повідомлення «Вбити себе». У голові я одразу згадала «Криваві гроші?» і «Вбити себе?» невже це пов'язано? Брат Олексія вбив себе з власної волі? Якщо це вибір, то й Женя вбила себе? Дивно, що в новинах нічого так і не сказали. Варто тільки здогадуватися, чи вбила вона себе.

— Ксенія, знайомо? - Макар повернувся до мене, як і всі інші. Я ніби остовпіла, не знала, що мені сказати.

— Їй це по телефононі говорив той «1». Тільки там і ще щось про гроші говорило, - Данило почав згадувати ніч. 

— Криваві, - Макар почав пильно на мене дивитися. — Криваві гроші, - закінчила. Мої очі були прикуті спочатку до землі, а тепер також пильно дивилися на Макара.

– Що це взагалі? Якась гра?- Марта дивилася на всіх по черзі.

— Реальне життя, - всі перевели погляд на Олексія, який сів до нас. — Якийсь виродок грає з чужими життями, - хлопець зі злості стиснув руки. Побачивши як кісточки хлопця з кожним разом стають все блідішими, я зітхнула, йому нелегко зараз. Якого це втратити найріднішу людину? Подивилась на свого брата. Нехай ми себе й ведемо іноді, як вовк із кроликом, але він мені найрідніший. Я не так прив'язана до мами та тата, як до нього. Все дитинство я була з ним, нехай і в якийсь момент ми різко відокремилися, навіть не зрозуміло, через що.

– Ні. Не просто чиїсь чужі, - я глянула на Марту. — Так не може бути. Він точно не просто жертв обирає. На те повинні бути причини, - нехай дівчина і не знала що до чого, але міркувала вона цілком правильно.

Я розповіла, що у мене трапилося за цю добу і в які моменти я бачила ту людину, детально описала її. 

Ми дійшли висновку, що та людина показує себе, коли мені надходять повідомлення. Можливо, і не він їх відправляє, а їх там ціла банда. Ми знаємо мало.

Тепер і ми маємо компанію. Я рада, що мені вдалося хоч якось бути ближчою до брата і дуже добре, що мені допоможуть з цим ще й кілька людей.

Макар сказав, що нам допоможе його батько, тому що він повністю взяв на себе справу брата Олексія. Він один із найкращих. Всі ми будемо сподіватися, що будуть невеликі зрушення щодня і ми докопаємося до правди якнайшвидше.

Вже ближче до вечора ми почали потроху збиратися. Не дивлячись на те, що відбувається в мене зараз, сьогодні я провела чудовий день. Ми не тільки думали як нам знайти ту людину, яка затіяла цю чортову гру, а й веселилася. Розповідали різні кумедні історії з життя. У Марти виявилося найбільше історій. Вона дуже дружелюбна, тож і багато друзів має.