part 6

Ми всі сіли біля річки. Шум води заспокоював і налаштовував на роздуми. Те, як потік бився об каміння, допомагало розслабитися. Я присіла під деревом, поруч влаштувалася Марта, а хлопці сіли навпроти. Чим далі ми заглиблювалися в ліс, тим гіршим ставав зв'язок, але в цьому місці телефон несподівано почав «ловити». Це не могло не дивувати.

— Це місце мені показав батько, — зауважив Макар і, широко всміхнувшись, поклав руки на коліна.

— Скільки тут живу, а жодного разу тут не була, — Марта із захопленням роззиралася довкола.

— Може, ти нам нарешті все розповіси? — несподівано обірвав тишу Олексій. Всю дорогу він ішов мовчки, вставивши очі в землю. Тепер я помітила, як хлопець нервово перебирає пальцями край кофти; його голос ледь не зривався.

Макар глянув на друга й відкрив ноутбук. Усі миттю впилися поглядами в екран. Єдиною, хто досі не розумів, що коїться, була Марта. Вона здавалася дуже товариською: дорогою раз у раз запитувала, чим можуть бути корисні її знання в технологіях, але Макар тримав інтригу й мовчав. Я теж не промовила жодного слова, міркуючи, що саме може стати причиною моєї смерті, якщо справа зайшла так далеко.

— Я помітив, як Данило дивився випуск новин, де на фоні були такі шпалери, — Макар увімкнув перший слайд. Там було два фото. Одне я вже бачила в новинах — це був телефон Жені. Придивившись, я помітила моторошну деталь: у брата Олексія та у Жені заставки були ідентичними. Як дві краплі води. А в мене — ні.

— Стій, — я сказала це тихо, тож на мене ніхто не звернув уваги. — Макаре! — повторила я вже голосніше. Той одразу зреагував і здивовано підняв брову.

Я дістала телефон і показала свій екран. Кілька разів я намагалася повернути заставку з квітковим полем, але ці кляті шпалери ніяк не змінювалися.

— Подивися на цей пістолет, — я простягнула хлопцеві смартфон, і він почав порівнювати зображення.

— У тебе дуло пістолета спрямоване вліво, а в них — вправо. Спусковий гачок у тебе червоний, а в них зелений, — Макар швидко помітив різницю, хоча тут і думати було нічого. Він важко видихнув і повернув мені телефон. — У тебе інша ситуація. Але це точно щось означає.

Макар нервово провів рукою по волоссю. Марта розгублено кліпала очима, намагаючись вловити суть.

— Поряд із тобою з'являлася людина в чорному? — Данило раптово обернувся до Олексія. Тепер уже Макар із Мартою не розуміли, про що мова.

— Так, я бачив його тричі. Тобі брат розповідав? — я теж подивилася на Олексія. Данило раніше мені не дуже вірив, думав, що я щось вживала, раз мені ввижається людина в чорному з обличчям маленької дівчинки. Тепер він сидів мовчки, і, здається, нарешті повірив.

— Я не вірив йому... а варто було б, — Олексій підвівся і рушив убік, на ходу з усієї сили вдаривши кулаком у стовбур дерева.

— Ти куди? — Марта схопилася була на ноги, але Олексій зупинив її коротким жестом руки. Дівчина сіла назад, продовжуючи з нерозумінням дивитися на нас.

Я знала Марту зовсім мало, але була впевнена: ця блондинка дуже надійна. І весела — у цьому я переконалася на всі сто. Поки ми йшли, я ледь не полетіла шкереберть, але вона вчасно підхопила мене під лікоть.

— Я скоро повернуся, — кинув Олексій, зникаючи за деревами. Макар щось прошепотів собі під ніс, а Данило намагався «переварити» інформацію — його ця новина явно вибила з колії.

— Мені вдалося дещо з'ясувати. Усі повідомлення брата Олексія були видалені, але коли я спробував їх відновити, виявив лише один прихований контакт. З іншими номерами теж усе непросто, — Макар почав активно жестикулювати, пояснюючи деталі.

— Один контакт у повідомленнях? — перепитав Данило. Макар насупив брови, ніби питаючи поглядом: «Знаєш щось?». — Цей контакт записаний як «1»?

Макар натиснув клавішу, і на екрані з'явився новий слайд. У верхньому кутку справді було написано «1», а в листуванні збереглося лише одне повідомлення: «Вбити себе». У голові миттєво пронеслися слова: «Криваві гроші?» та «Вбити себе?». Невже це все пов'язано? Брат Олексія вбив себе з власної волі? Якщо це такий вибір, то й Женя... Невже вона зробила те саме? Дивно, що в новинах про це не сказали жодного слова. Можна лише здогадуватися, чи справді вона власноруч обірвала своє життя.

— Ксеніє, знайомо? — Макар повернувся до мене. Решта теж чекали на відповідь. Я заціпеніла, не знаючи, що сказати.

— Їй це по телефону говорив той «1». Тільки там було ще щось про гроші, — Данило почав згадувати вчорашню ніч.

— Криваві, — Макар пильно дивився на мене. —Криваві гроші, — закінчила я. Спочатку я не могла відірвати погляду від землі, але тепер так само прямо дивилася на Макара.

— Що це взагалі таке? Якась гра? — Марта переводила погляд з одного на іншого.

— Це реальне життя, — відрізав Олексій, сідаючи поруч із нами. — Якийсь виродок грається з долями людей, — він від люті стиснув кулаки. Я помітила, як його кісточки бліднеють від напруги. Йому зараз неймовірно важко. Яке це — втратити найріднішу людину? Я мимоволі подивилася на свого брата. Нехай ми іноді поводимося як кіт із собакою, він для мене — найближчий у світі. Я не так прив'язана до батьків, як до нього. Все дитинство ми провели разом, і лише в якийсь момент між нами виросла стіна, навіть не зрозуміло чому.

— Ні. Не просто «чиїсь». Він обирає жертв не випадково, — Марта влучно підмітила суть. — Для цього мають бути вагомі причини.

Я детально розповіла про все, що трапилося за цю добу, і описала моменти, коли бачила ту людину в масці. Ми дійшли висновку, що цей переслідувач з'являється саме тоді, коли приходять повідомлення. Можливо, він діє не сам — за цим може стояти ціла організація. Ми досі знаємо надто мало.

Але тепер у мене є союзники. Я була рада, що нарешті зблизилася з братом, і що нам допоможуть ці люди. Макар пообіцяв залучити свого батька — одного з найкращих слідчих, який повністю занурився у справу брата Олексія. Ми всі сподівалися, що щоденні пошуки врешті-решт приведуть нас до правди.