Ніна дуже допомогла, і вже ближче до вечора за мною мала заїхати Юля. Були навіть проблеми, оскільки з Юлею було складніше зв'язатися, ніж із її мамою, яка й гадки не мала, де її донька була цілих три ночі. Ніна дуже наполягала на тому, щоб пані зв'язалася з дочкою, і дала обіцянку, що спробує.
— Як я вам? — я спустилася до батька та Ніни. Жінка поплескала в долоні й підійшла ближче, розглядаючи мене. — А знаєш, Василю, у мене колись була схожа біла спідниця. А топ — потрясний, — вона легенько доторкнулася до мого топу.
— Так, на ній усе добре виглядає, — тато з подивом глянув на мене.
Незабаром спустився Данило, і його погляд одразу впав на мене. — Бачу, ти все ж таки йдеш. Але з ким? — хлопець підійшов ближче до нас на кухню. Він оглянув мене з ніг до голови, і, готова заприсягнутися, — він був здивований. — Виглядаєш не так погано, як завжди, — сказав цілком спокійним голосом. Я усміхнулася й швидко обернулася в бік Ніни, яка все ще дивилася на мене. І я точно побачила легку усмішку на губах брата, яка вмить зникла, коли я підняла на нього очі. У нього зараз дуже гарний настрій, якщо він навіть мені зробив «комплімент».
Пролунав стукіт у двері, і ми всі відразу звернули увагу на місце, звідки йшли звуки. Батько щось невиразне сказав і пішов до дверей.
— Добрий вечір, — пролунав голос дівчини. Спочатку я навіть не впізнала, хто це, поки дівчина не з'явилася на порозі. З кухні добре видно всю вітальню, бо дверей немає, а просто велика арка.
Юля одразу попрямувала до нас, обвела мене та Ніну поглядом і зупинилася на Данилі. Мило помахавши йому рукою, вона хотіла підійти до нього й обійняти, бо почала розводити руки, але у хлопця були свої плани, і, так нічого й не сказавши, він пішов до дверей.
— Так рада тебе бачити, — я не зовсім зрозуміла, що трапилося, але Юля якось різко мене обійняла. Можливо, вона вдала, що прямувала до мене, щоб обійняти, а не до Данила. Дівчина пахла надто солодко. Впевнена, що цим запахом тепер і я вся буду просочена. — Яка ж гарна у мене подружка! — дівчина взяла мене за руку і попрямувала до виходу.
За цей час встигли приїхати і за Данилом, і він швидко попрямував до дверей машини й зачинив їх.
— Е-е! — крикнула Юля, коли машина завелась. Юля почала йти до неї, але машина рвонула з місця. — Хай тобі трясця, Олексію Лісняк, — дівчина стукнула по капоту машини, яка залишилася стояти біля нас.
Батько і Ніна не виходили за нами, а так і залишилися в домі, тож цієї сцени вони не бачили.
— Клименко, легше з машинкою, не твоя ж, — з машини вийшла блондинка і дістала пачку цигарок із бардачка. Юля одразу висмикнула з рук пачку цигарок, дістала одну й підпалила. Її подруга, чи знайома, забрала назад пачку і, діставши одну цигарку, кинула на сидіння.
— Олексій — дурень. Навіть не підійшов, — зробивши затяжку, випалила брюнетка. Вона перехрестила ноги, сперлася об двері машини й зробила ще одну затяжку. — Марто, чого стоїш? — Юля ще раз грюкнула по машині. — Їдемо! — блондинка кинула недопалок і, перед тим як залізти в машину, подивилася на мене якось дивно, аж мурашки пройшли шкірою.
***
— Як же він мене дратує! Шматок лайна! — всю дорогу Юля обурювалася через те, що той хлопець не підійшов до неї, а ми з Мартою були змушені все це слухати. Навіть не знаю, як я не зрозуміла спочатку, але Юля була в п'яному стані, навіть коли зайшла в будинок. Через парфум запах алкоголю зовсім не було чути. — Скотина! — закричала дівчина на весь салон. — А це не Макар? — Юля відразу затихла й подивилася у вікно. Марта зменшила швидкість. Мені було цікаво, про якого Макара йде мова, тому я сіла до другого вікна і відразу побачила того самого темненького хлопця, який був на заправці. — Дідько! Ось так сюрприз, — обличчя Юлі одразу осяяла хитра посмішка. Дівчина відчинила двері, і блондинка була змушена через це натиснути на гальмо. Юля вийшла, але перед тим, як зачинити двері, вона поправила сукню, яка через сидяче положення була їй мало не до пупка. Потім брюнетка нахилилася до нас. — Ти їдь, а я сама якось дістануся, — і Юля зачинила двері. Ми весь цей час із Мартою уважно дивилися за Юлею, яка мало вже не гепнулась.
Машина не рушила з місця, доки блондинка не переконалася, що Юля дійшла спокійно до Макара. Було видно, що хлопець не дуже й радий її бачити, і коли дівчина хотіла його обійняти, він відразу відійшов і відкинув її руки.
— До біса собачого, — Марта зі злістю завела машину, і ми поїхали.
— Це ж його вечірка? — запитала я. Дівчина кинула на мене погляд та кивнула. Не хотіла нічого відповідати.
— Так, його, — несподівано почала вона. — Але, як бачиш, він спізнюється.
Ми зупинилися на світлофорі, і блондинка відчинила вікно, звідки висунула руку, а потім на неї поклала голову, зігнувши в лікті. — Це особняк його батька з мамою, а сам він мешкає десь у центрі міста у квартирі. Ніхто не знає, але Юля каже, що там була, — я видала смішок. Мені чомусь від цього стало смішно. Я побачила, що Юля змінилася, дуже навіть. Впевнена, що брехати навчилася добре.
Машина рушила з місця, і тепер Марта запевнила, що ми доїдемо без зупинок.
— Юлі не слід довіряти, — несподівано сказала вона. Я різко підняла на неї погляд із телефону. — Вона думає, що я не знаю того, що вона мене використовує. Називає подругою, — я не знала, що й сказати, тому просто дивилася на неї. — Вона і про тебе багато говорила, коли ми їхали до вас, — думаю, це я вже зрозуміла. — Не вір їй на слово, — Марта повернулась до мене.
— Добре, — просто видала їй.
Через п'ять хвилин ми були на місці, і Марта відразу пішла, напевно, до друзів. Тільки тепер я не знала, що й робити. У домі я ще думала, що проводитиму час із Юлею та її друзями, але тут нею і не пахне, та ще й Марти не видно.
— Тримай, — біля мене з'явився хлопець і засунув мені в руки склянку з якоюсь рідиною. Я йому усміхнулася і пішла далі.
Недалеко стояв лежак, і я на нього сіла. Дивно, що не поряд із басейном. Не знаю, скільки часу минуло, поки я спостерігала за народом, що танцює, але, думаю, що багато. Було цікаво спостерігати за рухами однолітків. Недалеко від мене ходив хлопець, який був зовсім п'яний, і, не довго думаючи, він пішов до куща, далі я вирішила не дивитися.