part 1

Червень. 2022

Машина зупинилася біля заправки. Я швидко відчинила двері й пішла в магазин. Їхати ще кілька годин, а їсти дуже хотілося. Довго не роздумуючи, мій погляд упав на булочки. Не сказати, що я фанатка випічки, але їсти було необхідно.

Почувши знайомий голос і сміх, я пішла до другого прилавка, що був за стіною. Трохи визирнувши, щоб переконатися, що не помилилася, я усміхнулась, коли побачила свого брата. Він стояв до мене спиною, а навпроти нього — двоє хлопців. Багато, занадто багато алкоголю було на прилавках. І один із хлопців почав брати спиртне. Я була шокована, бо ще рік тому мій брат запевняв, що не п'є... Рік тому. Давно, якщо так подумати. Мене здивувало те, що він зустрів тут своїх знайомих. До міста не менше години, але всі зібралися тут.

Зрозумівши, що мені марно там стояти, я пішла далі магазинчиком. Трохи походивши, взяла сік і пішла розплачуватися. У цей момент саме зайшов батько, а я вийшла надвір.

— Добре, — знову почула голос брата і сміх. Обернувшись, я побачила, як він стояв із тими типами, тримаючи між пальцями цигарку. Я трохи здивувалася, бо він не палить, чи, може, не палив.

— Гей, Даниле! — покликала його. Він глянув на мене, його посмішка одразу зникла, але один із хлопців щось сказав, і він знову перевів на них увагу. Вони бурхливо щось обговорювали. — Даниле, — трохи тихіше покликала його, але він зовсім не звертав уваги. Навіть ті двоє хлопців. Мене наче не існувало.

Відчувши дотик до плеча, я обернулася і побачила тата. Я ледь усміхнулася йому та пішла до машини.

Подивившись у вікно, побачила, як тато розмовляє з тими хлопцями. Їхній сміх дійшов навіть до мене. Забравши цигарку у брата, тато зробив затяжку і, кинувши на землю, наступив на недопалок. Ще трохи поговоривши, вони потиснули руки, і вже незабаром тато завів машину.

— Не знала, що ти почав палити, — подивилася на брата, а він закотив очі й провів рукою по обличчю. Промовчав. Не став говорити.

Я засунула навушники у вуха, ввімкнула будь-яку пісню. Машина нарешті рушила, а я повернулася до вікна.

Ті хлопці ще стояли біля машини. Один був світлий, як мій брат і батько, а другий темний. Впевнена, що другого я бачила раніше, адже він тусується з моїм братом. Точно мала бачити.

Ми не були в батька два роки. На це літо мама вирішила нас позбутися і залишитися сама. Тато, як завжди, з радістю вирішив нас забрати.

— Ксеніє, сьогодні в особняку Вознюків має бути вечірка, підеш? — Почувши це, я зменшила звук і, висунувши один навушник, подивилася на батька. Почула невдоволене бурчання брата.

— Вечірка? — ніби сама в себе запитала, а батько кивнув.

— Я ж казав, що вона не захоче, — з глузуванням почав брат. — Ксенія є Ксенія. Здивований, як у Черкасах вона собі завела друзів, — ці слова були як камінь на душу. З братом я зовсім не ладжу. У нас немає спільних тем, та й нормально поспілкуватися, щоб ці теми з'явилися, ми не можемо. Весь час він як вовк, а я мов заляканий кролик у норі. У нього багато друзів, знайомих, і щороку цих знайомих стає все більше, але при цьому він не популярний, а звичайний хлопець із метою в житті. А я маю кілька знайомих і двоє друзів — Женя та Павло, ну і на цьому спасибі сказати потрібно. Ну і в мене є мета, мрія, як у Данила, — досягти чогось великого в житті.

— А знаєш, я піду, — знявши навушники, майже прокричала це на весь салон. Побачила усмішку батька у дзеркалі. Вирішила не дивитись на реакцію Данила — вона точно не позитивна.

— Це несподівано, — з усмішкою повідомив тато.

— А воно тобі потрібне? У тебе навіть подружок там немає, — і знову ці незадоволені нотки в голосі брата.

— Вона там із кимось познайомиться, — тато прикусив губу, наче щось намагався згадати. — Чув, що Юля ще в нашому містечку, — я навіть трохи зраділа. Юля — моя давня знайома, і нехай єдина в цьому проклятому містечку. Ну, не таке вже й містечко, людей тут достатньо. Три школи навіть є.

Почула смішок брата й обернулася до нього. Його обличчя виражало насмішку.

— Юля? Та сама Юля Клименко, яка навіть взаємно не підписана в Instagram на Ксенію? — знову смішок із боку брата. Батько зітхнув, а я сподівалася на найкраще. Данило правду сказав, це як удар у серце. — Тат, Юля ще та скотина, — якщо чесно, мене це трішки розлютило. Чому це Юля скотина? Через те, що не підписана взаємно? Я не думаю так. Юля хороша.

Хлопець ще щось почав говорити батькові, але я, роздратовано зітхнувши, надягла навушники і зробила музику гучніше. Так ми й доїхали до будинку, якого я не бачила так давно. Багато чого змінилося.

Я вийшла з машини й одразу попрямувала на заднє подвір'я. Тепер, там де два роки тому стояла моя улюблена гойдалка, тепер стоїть альтанка. Це трохи засмутило, тому що поки Данило гуляв із друзями, я проводила час на гойдалці й упорядковувала всі свої думки. Також впав у вічі газон, він зовсім інший — прекрасний, доглянутий. Наче жіноча рука прикладена, але, навіть якщо це тато, чому він раніше нічого не прикрашав?

На своїх плечах я відчула важку руку. Оскільки точно це не міг бути Данило, бо це бажання у нього відсутнє, то це міг бути тільки тато.

— Моя прекрасна і єдина донечка, як ти вже виросла, — тато точно усміхнувся, і я в цьому переконалася, коли повернула голову до нього і побачила щиру посмішку. З батьком я набагато ближче, ніж з мамою, хоча вона й багато чого робить для своїх дітей, але все ж таки, тато рідніший.

— Ви хто? — позаду себе почула голос брата. Він був шокований, і я подивилася туди, куди спрямований його погляд. Там стояла жінка, вона нам усміхалася й махала рукою. Я відійшла трохи далі від тата і тепер стояла поряд із Данилом, але той не втратив шансу навіть у такій ситуації й відійшов далі від мене. Нестерпний.

— О, діти, вибачте, — батько підійшов ближче до тієї жінки й обійняв її за талію. Тепер мені довелося знову пройтися поглядом по газону, і мій погляд зупинився на жінці, яку батько так сильно обіймає і навіть поцілував у щоку. — Це Ніна — моя дружина, — я була шокована, як і брат, який навіть відпустив ручку валізи. Чому він нічого не сказав про цю новину? Промовчав? Сюрприз, то сюрприз.