11 Глава

11 глава

Промені гарячого сонця, яке сходило, розпікало пісок і гріли море. Цей ранок пройшов спокійно, ані криків, ані сліз. 

Орландо Армстронг проснувся раніше всіх. Чоловік одівся в чорну футболку та легкі світлі джинси. Тоді, Орландо відвідав ресторан, який знаходився біля готелю, сів на веранду з виглядом на море та чекав своє американо.

-Доброго ранку, Містере Армстронг..

-Можна просто Орландо..

-Добре..Чи можна до вас присісти?- Поцікавилася Айклін.

Дівчина була одіта в салатове приталене плаття з брительками.

-Так, звичайно Місіс Барроу..Може хочете чогось випити?

-Називайте мене Айклін, ні дякую..

-Як проходить ранок? Де містер Борроу?

-Ранок проходить добре. Джек ще спить, він взагалі не знає, що я тут, хоча, якби там не було, всерівно я б йому не розказала, що піду до вас.

-А чому так?

-Він ревує дуже.. Так-от.. Хотіла поговорити щодо Кевіна..

-Слухаю..

-Джек дуже гарно спілкується з Кевіном, таке відчуття, начебто вони один одного знали довгий час.. Проте , коли не спитаю, Джек каже, що є люди з якими він швидко знаходить спільну мову.. Зокрема, діло навіть не в цьому, а в тому, що той Кевін мені взагалі не до вподоби..

-Продовжуйте..

-В нього занадто дивна поведінка..Він дуже агресивний..

-Він втратив кохану, його можна зрозуміти..

-Ні.. Ви не розумієте..От.. Недавно я і Джек, ми були на екскурсії.. Дональд запитався про моє хоббі та творчість, а поряд був Кевін, коли він почув, що я малюю, то обурився й сказав, що це дурня, яка не варта уваги..Сказав, щоб я краще займалася бізнесом, а не марнувала час на творчість й все таке..

-Коли це було?

Орландо вмить змінився в обличчі, в його очах була ледь помітне обурення..

-В перший день.. Проте Кевін це сказав дуже тихо, щоб я не почула, попри все, я добре почула, але проігнорувала.

-Що на це відповів Джек?

-Сказав, що мені почулося..

Орландо непомітно, але міцно зжав кулак.

-А ще, коли були танці, також в перший день, Кевін покликав Дебору, я проходила повз і почула, що улюблена книга Кевіна "Вбивство в Греції".Можливо я не права, проте я мусила комусь це все висказати.

-Звичайно, Айклін.- Орландо накрив своєю долонею руки Айклін.- Ви молодчина, дякую вам за це. Чи міг би я вас чимось пригостити солодким? Мені не дуже цікаво сидіти наодинці.

-Ну.. Можна, чому б ні.

Айклін зачервонілася.

-А ще.. Вчора Джек прийшов дуже пізно.. Він був з Кевіном.. Вони випивали в барі. Джек прийшов тверезий. Він розказав мені, що вчора увечері Кевін зробив безлад у барі, розбив склянки, ламав меблі, Джек ледь його заспокоїв..А потім, вночі, він виломував двері до номеру Едварда, щоб поговорити з Еліс, начебто вона йому дуже сподобалася..

-Я вам вірю, бо після опитування, коли я вийшов з кабінету, я побачив, як Кевін активно залицявся до Еліс, пробував взяти її за руку й щось говорив.

-Варто розпитати про це Еліс.

-Згоден. Це все?

-Так.

Розмова Айклін та Орландо продовжилася, проте вже зовсім на інші теми.

Ізабель Віллсон разом з Крістіаном пішли за компанію з подружжям Бронте на віранду , щоб випити білого вина.

Сім'я Вільямсон пішли снідати разом з сім'єю Батлер.

Белла спиталася:

- Еліс,ти не бачила Едварда? 

-Коли я виходила з номеру, він спав, думала його не будити. Ти ж знаєш його, він любить по спати до обіду.

- Вже 1 година дня, так довго? - Продовжив Джордж.

-Тату, ми вчора багато випили, тому нехай приходить до тями.

-Еге ж, ні, Еліс, піди ,поклич ледачу,нехай встає! Він приїхав відпочивати з сім'єю, а не пити. 

-Згодна.- Жартівливо підтримала Еліс.

-Тебе це також стосується.- Промовив Джордж.

-Ви всі такі злі, добре, йду покличу його.

Еліс підійшла до номеру, дівчина витягнула карточку і увійшла в номер.

-Гей, ледащо! Вставай! 

У відповідь тишина..

Дівчина доторкнулася до спини хлопця, але відчула невимовний холод.

Пролунав крик.

Орландо та Айклін розмовляли та сміялися, зненацька, телефон Орландо задзвонив.

-Алло, слухаю Артуре.

-Орландо, негайно йди до номеру 110.

-Біжу.

Чоловік швидко підірвався.

-Айклін, люба, знайдіть свого чоловіка, постійно будьте з ним і перебувайте тільки в людних місцях.

В номері.

-Артуре, що тра..

Орландо побачив Беллу та Еліс, які плакали біля мертвого Едварда.

-Що трапилося?

-Орландо, Едварда вбили о першій годині, його застерлили скоріш всього з цього золотого револьєра.- Зазначив Артур.

- О ні.. Це той золотий револьєр, який я вчора забрав у Кевіна..

-Так, більше того, на спині наступний ієрогліф. 

- Це буква "Й"...

-Де Кевін?

-Я маю номер Кевіна, можу дати вам, ви подзвоните..- Шипіла Еліс крізь сльози.

-Так!- Промовив Орландо.

-Ну що?

-Якого біса! Недоступний!

Всі туристи зібралися біля номеру Едварда та Еліс.

-Джек, де він, ви мусите знати?

-Я.. Я.. Не знаю..

-Чому ви брешете?- Вигукнув Артур.

-Я знаю, де він.- Вклинулася Ізабель.- Я і Кріс часто гуляємо біля узбережжя моря, а саме біля парку, назву парку не пам'ятаю, проте поряд там є ресторан "Fenrir". Там дуже часто ми бачили Кевін, скоріш всього він там.

Орландо та Артур підірвалися та рушили за вказаним напрямком. Прибувши до пункту призначення, чоловіки нічого не побачили.

-Ні, він втік.. Тварюка.. Він ввів нас по-своєму лабіринту.

-Артуре, це ще не кінець.. Він десь тут..

Орландо і Артур протягом години блукали по парку, узбережжю, проте це все марно..