10 Глава

10 глава

Настав вечір...Морський бриз вирував на берегах моря. Всі туристи зібралися на вечерю. Про ситуацію ніхто не знав, оскільки Дейзі вирішила мовчати, щоб не піднімати паніку, перед тим, домовившись з Едвардом та Еліс, щоб ті, нічого не говорили.

-Едвард , Еліс,як ви погуляли?-Спиталася мати.

-Добре,зробили багато фото на пам’ять ,-відповів хлопець.

Джордж приєднався до розмови:

-Так приємно, що ви помирилися.

-Згодна, я постійно хвилювалася за вас, ви сварилися та не могли знайти спільну мову , інколи мені здавалося, що ви готові вбити один одного.

-Мамо, що ти таке говориш! Я просто була ображена на Едварда. Тому, що втратити всі багатства , які він мав через алкоголізм, це було як мінімум нерозумно.

- Я думаю, нам варто перевести тему.-Відповів Едвард.

-Так, любі, ми на відпочинку! Насолоджуйтеся кожнісінькою секундою . - З усмішкою відповів батько.

Сім'я Батлер сиділа на веранді , в кафе, біля готелю.

Дебора підійшла до Кейтлін і промовила:

- Вибачте, місіс Батлер, але я вимушена вас залишити.

-Що трапилося, любонько? -Спитався схильовано Дональд.

- Я дуже хочу спати, тай не дуже добре себе почуваю. Напевно це від спеки, я не переношу спеку.

-Звичайно, надобраніч. Ми вже тебе турбувати не будемо,-відповіла Кейтлін.

Як тільки Дебора розвернулася й збиралася піти, Кевін перехопив її, й сказав:

-Доброго вечора , міс, ви вже покидаєте нас?

-На жаль, так. Я себе недобре почуваю.

-Чи міг би я вас провести? Тимпаче, ви обіцяли, що дасте мені вашу збірку віршів!

-Ох! Так! Звичайно! Перепрошую..Геть забула про це, ходімо.

Коли Дебора підійшла до свого номера, вона повільно зайшла в свою кімнату, перед тим запросивши Кевіна всередину.

-От прошу.. Тримайте..

Дебора виглядала втомленою, начебто не розуміла, що відбувається навколо неї.

-Дебора, ви як? Ви виглядаєте дуже втомленою, покликати лікаря?

-Ні, дякую, все добре.

Дебора поглянула у очі Кевіна, вона явно до нього щось відчувала, щось більше ніж дружба. Цю мить поглинула мертва тишина. Кевін і Дебора дивилися один одному у очі. Зненацька губи Кевіна та Дебори зімкнулися в ніжному поцілунку. 

Знову навколо панувала тишина. 

-Вибачте, я напевно дуже поквапився.

-Так , ви мене пробачте також.. От збірка віршів.. Прошу..

Кевін і Дебора розуміли, що вони знайшли один одного, проте вони боялися, боялися зробити щось не так, оскільки вже давним-давно забули , що таке справжнє кохання.

Кевін покинув номер Дебори, а дівчина кинулася в ліжко, одразу ж заснувши.

                                                                     ***********************************

Айклін сиділа в своєму номері, на велику балконі за склянним столиком, попиваючи кружку кави та малюючи вечірнє море й сонце, яке сідало за обрій.

Джек сперся за плечі Акйлін, ніжно обгорнувши її руками. Спочатку Акйлін перелякалася, проте потім вона зрозуміла, що це був Джек.

-Любий, ти так тихенько зайшов.. Я не почула , пробач.. 

-Я вечеряв, ти не хочеш?

-Ні, не дуже.

-Ну.. Я таку відповідь не приймаю, ти цілий день нічого не їсиш, от тримай, я приніс тобі їжу, а ще смачні десерти.

-Дякую, любий!

-В тебе дуже гарно виходить. Яка ж ти в мене талановита!

-Не хочеш показати цю картину нашим сусідам знизу?- Хитро посміхувшись промовила дівчина.

-Ти довго мені це будеш згадувати?

Джек розсміявся і покрив обличчя Айклін ніжними поцілунками.

-О так.. Довго - це не те слово.

                                                           ***************************

Томас та Камілла пішли вечеряти разом з Крісом та Ізабеллою.

-Любий, я відійду в ванну кімнату.- Промовила Камілла.

-Так, звичайно.

Камілла вперше шукала в цьому ресторанні ванну кімнату, вона бігали з одного місця в друге.

-Та що це за ресторан такий!

Дівчина помітила офіціантку.

-Ооо! Нарешті, я думала, вже не знайду живих людей!Перепрошую, а де ванна кімната?

Офіціантка говорила грецькою, тому порозумітися було важко. Молода працівниця показала мовою жестів, Камілла, зробила вигляд, начебто щось зрозуміла й поринула в пошуки.

-Хмм. Вона казала, що сюди.. Чи сюди.. Ні, напевно, сюди!

Камілла відчинила двері і випадково увійшла на кухню замість туалету.

-А ой! Перепрошую!

-Мем, ви шукали ванну кімнату?- Запитався шеф повар.

-Так.

-Давайте я вас проведу, вона аж в іншому залі.

-Люба, чому тебе так довго не було? Все добре? - Розпитував Томас.

-Я поринула в пошуки ванної кімнати, це була ціла комедія!

Одразу ж після цього, компанія пішла в бар, і аж тоді вони розійшлися по своїх номерах.

В номері Томаса та Камілли.

-Томас, коханий.- Промовляла дівчина, водночас забравши ноутбук з його колін та сівши на них.-Досить роботи, скільки можна. Ми на відпочинку. 

-Вибач, Камілла, я геть забув про це, пробач.

Томас пристрастно поцілував Каміллу, зжавши її нічну сорочку.

                                                           ****************************

Наступного дня, ранок почався не з кави, й навіть не з приємних розмов серед туристів. Ранок почався з криків покоївки.

На крик жінки збіглися всі туристи. Жіночка одразу ж викликала поліцію.

В одному з відділів місцевої поліції.

 -Доброго ранку, Містер Армстронг, от ваша кава. З двома чайними ложками цукру і з вершками.

-Дякую, Артуре.

-Думаю цього разу , вам достатньо цукру, а як ні, то я візьму дві столові ложки, щоб на всякий випадок.

Артур сів за протилежний стіл до Армстронга й продовжив:

-Щось давно в нас немає цікавих справ, друже!