2 - 3 Глави

Глава 2

Дональд Батлер, 59-річний пенсіонер родом з Массачусетс. Обличчя чоловіка було зморщеним та дуже строгим, подивившись на нього вперше, можна було подумати, що цей чоловік, або сидів в тюрьмі, або прожив важке життя, хоча насправді так і є. Дональд все своє життя провів в морі, він був моряком, навіть має звання Адмірала.

   Дональд все своє життя служив в Америці, повністю віддавався своїй справі. З часом він зустрів його неймовірну жінку, з якою він провів все своє життя. Це була Кейтлін Батлер, вчителька французької мови. Коли жінка була молода, вона була дуже красива з гарною фігурою, Кейт була мрією кожного чоловіка, проте зараз, її обличчя постаріло, вкрилося зморжками, попри це все, Міс Батлер не опускає руки, вона наносить тони косметики, іноді аж занадто.

  Жінка була низенького зросту, мала коринчеве волосся в стилі каре, інколи в неї можна було помітити сивину, яку вона закрашувала,  це недивно, оскільки їй 57 років, проте Кейт не подавала вигляду, що вона старіє, вона одівалася доволі сучасно, елегантна чорна сукня, або строгі брюки з білою блузкою були її повсякденим вбранням. 

Коли Дональд пішов на пенсію, Кейт випала можливість працювати вчителькою французької в Англії - Лондоні, тому без зайвих роздумів закохані покинули їхню рідну домівку.

Сім'я Батлер проживала в старовинному , великому й розкішному домі, який був розташований під Лондоном. Хоча дім був великий, розкішний, але він був порожній, не в сенсі меблів, а в сенсі щастя.. На жаль, протягом всього життя, вони так і не дізналися,що таке справжня сім'я. Коли ти приходиш до дому і чуєш дитячий сміх, який є такий добрий та щирий. Вони не могли мати дітей, але ніколи не впадали у відчай. Дональд і Кейт постійно кудись подорожували, займалися саморозвитком, як і фізичним , так і духовним.. 

Кейт полюбляла сидіти в великій просторій залі, перед кам'яним каміном, й дивитися в велике панорамне вікно з виглядом на ліс, який був неподалік. Ввечері, жінка сиділа в в'язаній крісло-качалці, накрившись чорним пухнастим пледом, й читаючи грецьку міфологію. Насправді, жінка була великою фанаткою Греції, та грецької міфології, її батько був вчителем зарубіжної літератури , тому вона обожнювала читати, знала як правильно писати книги і всі секрети, проте протягом всього життя , так і не змогла написати власну книгу.

В цю мить, в кімнату завітав Дональд. Він взяв кружку гарячої кави й сів за стіл, який був біля каміну, розгорнув газету, яку недочитав ще зранку, й промовив:

-Дебора! Люба, принеси мені окуляри, бо я вже , наче старий кріт, нічого не бачу,- промовляв чоловік, морщившись, наче пробуючи розгледіти, що ж написано в газеті.

-Так, вже несу! - Вигукнула тоненьким голоском дівчина.

Також в їхньому великому домі проживала молода покоївка та служниця - Дебора Віллсон. 30-річна висока світловолоса дівчина, Дебора не мала довгого волосся, тільки до плечей, проте вона ніколи його не розпускала його, тільки, коли йшла на побачення або на вечірку, де дівчина не часто бувала. Міс Віллсон постійно робила гульку, заколюючи її чорною шпилькою. Дебора була з витягнутим обличчям, з червоними щічками, й з очима, які були ізумрудного кольору. Можливо дівчина й не була красунею, проте в ній щось було, щось , що притягувало всіх, і жінок, і чоловіків.

 Дебора була частиною сім'ї Батлер, ніяке свято не проходило без неї. Міс Віллсон була самотня, вона не мала, ані дітей, ані коханого, ані батьків.. Її батьки загинули в автокатастрофі ще тоді, коли дівчинці було 6 років. В цей день, вона їхала з батьками до бабусі, проте батьки не доїхали.. Зненацька випав сильний дощ, оскільки, дороги були дуже мокрі, на одному з чергових поворотів, величезна вантажівка вилетіла з дороги та забрала із собою машину. Машину перевернуло три рази, якщо не більше. Батько загинув одразу ж, а мати померла в лікарні. Єдина Дебора чудом вижила. Проте її життя з кожним роком було все важче та важче. 

Дебора була в сиротинці, де над нею знущалися вихователі, діти, де її принижували та били. В 14 дівчинка втекла з сиротинця, й проживала на вулиці, харчуючись хлібом, тоді дівчинка почала підпрацьовувати , десь прибирала в магазині, десь підмітала вулиці, з часом працювала офіціанткою. В 18 років Дебора почала прислужувати в різних домівках, назбиравши гроші на навчання, дівчина поступила в коледж на викладача англійської ,проте не закінчила його, оскільки грошей було недостатньо.

 Тоді, дівчина попрацювала все життя покоївкою , і через 5 років , в 25 , вона зустріла сім'ю Батлер, яка стала її опорою, та підтримкою. Вона жила з ними в одному домі, та робила всю роботу.

Сім'я оплатила їй навчання в педагогічному інституті. Дівчина любила писати книги та малювати, тому вона закінчила навчання на факультеті викладача англійської мови , паралельно працюючи над книгами.

-Так, авжеж! Вже несу! - Вигукнула дівчина, підіймавшись по сходах до спальні Дональда й Кейт, щоб взяти окуляри.

-Хех, люба, декілька днів тому, знайшов наші з тобою весільні фотографії. Давно я їх не переглядав.- Промовляв захопливо Дональд.

-Охх! Справді? Ану, дай я гляну! - Енергійно відповіла Кейт, простягнувши руку до чоловіка.

-Тримай. Я одразу ж згадав, як колись, ми вперше побачилися... Це було так давно.. Час безжалісний..- Сказав задумливо чоловік.

-Ооо, я це пам'ятаю. Я колись працювала в одному з місцевих кафе в Массачусетс, воно називалося "Моряк", не дивно, чому ти приходив саме туди,- сміючись розказувала Кейт, й вкинула:- я пам'ятаю, як колись, я працювала офіціанткою, а ти прийшов, щоб випити холодного пива. В ті часи, ти тільки прибув з відрядження.

- А пам'ятаєш, що я зробив, коли вперше тебе побачив?- Запитав чоловік, підійнявши очі в гору, й спинивши їх на Кейт.

-Так, ти сів  за барну стійку, й почав захопливо розказувати хто ти, й ким працюєш. Я тоді цілий вечір слухала твої історії з відрядження. А ще, пам'ятаєш, як колись, коли ти в черговий раз, прийшовши до мене в кафе, побачив, що до мене пристає інший чоловік.. Оце було смішно..- Ледь стримуючи сміх розповідала жінка.