РОЗДІЛ 5

Подейкують, що в трюмі другої «Мавриції» знаходилися частини секретного комп'ютера, який вона перевозила, а також кілька ящиків золота. Але що ж станеться з «Маврицією»? Чи допливе вона до Генуї?
Новий день — нові пригоди на борту, повному людей.
— Капітане, що нас сьогодні чекає? — запитав офіцер Метью Брайн.
— Сьогодні ми повинні зупинитися через годину, щоб забрати додатковий вантаж із «Густави», — відповів капітан Андреа Балатоньо.
— Але чому саме «Густава»? Вона нікому не потрібна. Це госпітальне судно, яке навіть нормально вантаж перевезти не зможе. Як вона взагалі ще плаває?
— «Конте ді Нуара» ніяк не може цього зробити, оскільки вона теж перевантажена, так само як і наша «Мавриція». А «Отто де Валерія» має маленькі трюми, які для такого вантажу не підходять. І не забувай, що наша «Мавриція» перевозить частини секретного комп'ютера, — сказав капітан. — Ха-ха! Тому вибір і впав на «Густаву», яка прямує до Шербура.
— Це безглуздо й недоречно. Раз ви вважаєте це правильним, тоді добре.
Через годину вони зупинилися біля «Густави», яка була вже добряче пошарпана, але все ще трималася на воді. Екіпаж забрав додатковий вантаж, після чого «Мавриція II» вирушила далі.
Але що відбувалося на борту «Мавриції» вже ближче до ночі?
20 березня 1944 року. Зал першого класу другої «Мавриції».
Тут на вечерю вже прийшли Стефані з Міленою та Беатріса із Шарлоттою. І саме тут усе сталося.
— Знову ця Мілена, — сказала Шарлотта.
— Тримай себе в руках, будь ласка. Не роби дурниць, — попередила її Беатріса.
— Я їй казала не з'являтися на моїх очах.
— Шарлотто, заспокойся. Не забувай, що вона з дуже впливової родини Бофортів, на якій тримається половина Америки.
— А те, що зробила її мати, це нормально? Те, що через її матір загинув мій батько, це нормально?
— Я теж тебе розумію, але треба змиритися з цим.
— Я не ти. Я мовчати не буду.
До них підійшла Мілена Бофорт.
— Добрий вечір.
— Ти ще смієш до мене приходити?
— Ну чого ж ти? Я тебе не скривджу.
— ТАК ТИ...
Шарлотта накинулася на Мілену просто посеред натовпу пасажирів і почала її бити.
— Я ТЕБЕ ПОПЕРЕДЖУВАЛА!
— Шарлотто, заспокойся! ТИ ЇЇ ТАК І ВБИТИ МОЖЕШ! — крикнула Беатріса.
Навколо них швидко зібрався натовп пасажирів, який спостерігав за бійкою. Через деякий час до залу прибули члени екіпажу, щоб розібратися, що сталося.
— Шарлотта Браун Олександрівна, ви заарештовані за напад на Мілену Бофорт. За це ви проведете добу в корабельній камері, поки не заспокоїтеся й не усвідомите, що наробили.
— Що? Ні! Ей, куди?!
— Спробуйте відпустити її, — попросила Беатріса.
— Вибачте, але це заходи безпеки. Завтра ми її випустимо, після чого вона також повинна буде сплатити великий штраф за таку непристойну поведінку.
На Шарлотту одягли наручники й відвели до корабельної камери, де вона мала провести цілий день за те, що зробила.
Але що ж буде далі?
Що станеться з Беатрісою?
Чи вижила Мілена?
Незабаром ми дізнаємося про це