РОЗДІЛ 5 КІНЕЦЬ

13.09.1915 року о 15:35 корабель РМС «Мавриція» потонув, забравши з собою 1498 пасажирів. Габрієлла з Беатрісою та рештою 858 тих, хто вижив, чекали на «Анастасію», яка припливла вранці о 5:32.
— ТАМ КОРАБЕЛЬ! ВОНИ НАС ЗНАЙШЛИ! (Беатріса Мегінстоун)
— Що ти розкричалася в таку рань? (Габрієлла Браун)
— Корабель там! Вони припливли за нами, нас нарешті врятують! (Беатріса Мегінстоун)
«Анастасія» підійшла, забрала тих, хто вижив, і попливла до Саутгемптона. Уже 15 числа вранці «Анастасія» пришвартовувалася в порту.
— Ой, голова так болить... Де ми? (Габрієлла Браун)
— Ми в Саутгемптоні. Давай одягайся, збирай речі та виходь. (Беатріса Мегінстоун)
— Ага. (Габрієлла Браун)
Вони зійшли з «Анастасії» та попрощалися.
— Все, дякую тобі, що допомогла мені. Я повинна купити квиток на поїзд до Лондона. (Габрієлла Браун)
— Так, я теж їду до Лондона, там мій новий магазин одягу. (Беатріса Мегінстоун)
Вони пішли, купили квитки та сіли на потяг до Лондона. Уже наступного ранку вони були там. Габрієлла з Беатрісою розійшлися своїми дорогами, але ще планували зустрітися.
Що ж до РМС «Анастасія», то вона прожила з 1905 по 1944 рік. Будучи госпітальним кораблем, вона була торпедована під час війни.
Габрієлла разом зі своєю донькою Шарлоттою та бабусею Емілі Стюарт повернулися до Нью-Йорка і продовжили справу покійного Алекса Брауна. Вони розвивали свій банк і жили щасливо, хоч уже й без нього. Габрієлла, попри всі труднощі, змогла виховати хорошу доньку.
На цьому все.