РОЗДІЛ 4 «КОРАБЛЕТРОЩЕННЯ МАВРИЦІЇ»

1915 рік, 12 вересня. Неподалік берегів Ірландії з'явився, не запилився, підводний човен U-27. Але що ж станеться цього дня? Незабаром дізнаєтесь.
Знову ранок проходив однаково для всіх пасажирів Мавриції.
— Доброго ранку. (Габрієлла Браун)
— Добре, кохана. (Алекс Браун)
Брауни, не знаючи, що трапиться сьогодні в обідню пору, прокинулися й пішли до ресторану.
— Ну, знову привіт. (Беатріса Мегінстоун)
— Я думала, ти вже не повернешся сюди знову. (Адріана Бофорт)
— Знову сваритися прийшли? Тільки не тут. Ви вчора б бар спалили після такої бійки. (Габрієлла Браун)
Виявилося, що вчора Адріана і Беатріса дуже сильно побилися, і про це говорили майже всі пасажири першого класу.
— Що? Звідки ти про це дізналася, Габрієлло? (Беатріса Мегінстоун)
— ТА ПРО ЦЕ ВСІ ПАСАЖИРИ ПЕРШОГО КЛАСУ ЗРАНКУ ГОВОРЯТЬ! (Габрієлла Браун)
— А ТИ НЕ ЛІЗЬ НЕ У СВОЇ СПРАВИ! (Адріана Бофорт)
Вони заспокоїлися, мовчки сіли й поїли. Адріана кудись пішла, а Беатріса з Габрієллою вирушили гуляти ранковою палубою.
— Осоромили себе і свою честь. — нервово сказала Габрієлла.
— Не нагадуй. (Беатріса Мегінстоун)
— Як же так треба було випити, щоб побитися з 65-річною бабкою? (Габрієлла Браун)
— Ну, буває. (Беатріса Мегінстоун)
Так вони ще годину гуляли, а потім ближче до обіду пішли в кафе та їли делікатеси відомих кухарів.
Але що відбувалося на капітанському містку?
— Капітане, нам повідомили, що підводний човен U-27 десь неподалік і щоб ми не скидали швидкість Мавриції. (Офіцер Джексон)
— Та ці підводні човни біля нас уже третій раз кружляють. Згадай Густаву: хоч і госпітальний корабель, але її намагалися 28 разів потопити. Чого вона тільки не пережила. (Капітан Олександр Францін)
— Врятуй нас Господь і нашу Маврицію від такого. (Офіцер Джексон)
— Ага. І що там у нас із кораблем? Я чув, що в першому класі якась бійка була вчора. (Капітан Олександр Францін)
— Вчора відома Адріана Бофорт і Беатріса Мегінстоун жорстко побилися в барі. Вони, начебто, занадто багато випили. (Офіцер Джексон)
— Що не день, то знову пригоди. (Капітан Олександр Францін)
— Ну зате вам не нудно в старості років. (Офіцер Джексон)
— Я хоч і виглядаю старим, але відчуваю себе ще молодим.  (Капітан А. Ф.)
І тут підводний човен U-27 уже почав діяти.
— Ось і наша рибка потрапила на гачок. (Командир Девід Пітерсон)
— Нам би спочатку влучити, а потім радіти.  (Старший помічник Гаренс Лойт)
— Все буде добре. Головне — влучити. На нашому рахунку вже 30 затоплених кораблів. Це хороший результат для нас. (Командир Девід Пітерсон)
Вони стежили за Маврицією і вже готувалися випустити фатальну торпеду.
— Отже, готуємося. Зараз ідеальний шанс потопити її. (Командир Девід Пітерсон)
Тим часом на кораблі:
— КАПІТАНЕ! ТОРПЕДА! ТОРПЕДА ПО ЛІВОМУ БОРТУ! МИ ВТОНЕМО! (Молодший офіцер Марк П'єр)
— ШВИДКО! ЗАКРИЙТЕ ВСІ ШЛЮЗИ Й ГОТУЙТЕ ШЛЮПКИ ДО ЕВАКУАЦІЇ! (Капітан А. Ф.)
— НЕГАЙНО ЗАКРИЙТЕ ВСІ ПЕРЕБІРКИ ТА ПІЧКИ! НАКАЗ ВІД КАПІТАНА ОЛЕКСАНДРА ФРАНЦІНА! (Офіцер Джексон)
Торпеда влучила в лівий борт Мавриції.
БАХ
ВИБУХ
КРИКИ ПАСАЖИРІВ
Вода ринула всередину і безжально одразу затопила котельні відділення разом із багатьма кочегарами.
— Що відбувається? Що за вибух був? Що сталося? (Габрієлла Браун)
— Торпеда влучила. Корабель явно тоне. Біжи в каюту, збери всі необхідні речі, документи й гроші, якщо є, і зустрінемося на шлюпковій палубі. Я там чекатиму тебе. (Беатріса Мегінстоун)
— Добре. (Габрієлла Браун)
Габрієлла в паніці пробивалася через натовп людей до своєї каюти.
— Стоп, а де мій чоловік?
У думках Габрієлли.
— Добре, треба швидко всі речі зібрати.
Тим часом, поки Мавриція тонула, в радіорубці радист намагався відправити повідомлення про лихо. Відгукнулася лише СС «Анастасія», оскільки інші кораблі побоялися, що їх теж можуть торпедувати.
— СОС! СОС! РМС «Мавриція» тоне! У нас влучила торпеда, корабель швидко крениться на лівий борт! (Альберт Краун)
— Прийом, прийом! Ми з «Анастасії». Передайте свої координати, ми припливемо до вас. (Радист Вільям Баторій)
— Добре, що хоча б ви відгукнулися на наше повідомлення. (Альберт Краун)
Тим часом Адріана та Алекс Браун зустрілися в коридорі.
— Що тобі потрібно, стара карга? (Алекс Браун)
— Ти знаєш, що в мене є свій величезний банк? (Адріана Бофорт)
— Припустимо. (Алекс Браун)
— Мені варто сказати, що конкуренти, такі як ти, — мозоль для мене. (Адріана Бофорт)
— Що ти хочеш від мене тоді? (Алекс Браун)
— Або ти закриєш свої банки в Америці й передаси все мені, або смерть. (Адріана Бофорт)
— Ви мені погрожуєте? ЯК ЖЕ СМІШНО! МЕНІ ПОГРОЖУЄ 65-РІЧНА БАБКА! (Алекс Браун)
Адріана повільно дістала з кишені пістолет і наставила його на Алекса.
— Ну що ж, це твоє рішення. (Адріана Бофорт)
— Та ви ненормальна. Як вас взагалі за дружину взяли? Ви така мерзенна. (Алекс Браун)
— Я цього не приховую. Але дивись — вода потихеньку піднімається. Загинути тут буде тупо й шкода. Попрощайся з життям, невдахо з Нью-Йорка. (Адріана Бофорт)
— Ви пошкодуєте про це. (Алекс Браун)
Тим часом вода вже піднімалася, а носова частина Мавриції була у воді. Габрієлла з валізами в руках бігла лабіринтами корабля, шукаючи свого чоловіка.
ПІУ
ПОСТРІЛ
Адріана спокійно застрелила Алекса Брауна.
— От я й прибрала одну проблему. Тепер можна йти рятувати своє життя. (Адріана Бофорт)
Адріана пішла до шлюпкової палуби й сіла в човен, повний пасажирів. Беатріса досі чекала Габрієллу.
— ААААААА! ЛЮБИЙ! ХТО ПОСМІВ З ТОБОЮ ТАКЕ ЗРОБИТИ? АЛЕКСЕ, СКАЖИ МЕНІ! КОХАНИЙ, СКАЖИ ХТО?! (Габрієлла Браун)
— А... Адріана Б... Бофорт... Вона... Біжи, кохана... біжи... (Алекс Браун)
Це були останні слова Алекса Брауна.
Габрієлла попрощалася з чоловіком і побігла на палубу. Там вона знайшла Беатрісу, і вони встигли сісти в човен.
Через 30 хвилин вони вже були на воді.
А що ж сталося з човном, у якому була Адріана?
— Спускайте швидше! (Матрос)
— Здається, трос починає рватися!
БАЦ
Трос обірвався.
— Стоп, що?!
— ААААААААА!
Човен упав у воду, і Адріана разом із чоловіком. Їхній вік та відсутність рятувальних жилетів майже не залишали шансів на порятунок.
— Ось уже друга труба впала. Вода дуже швидко добирається. (Беатріса Мегінстоун)
— Треба постаратися зберегти спокій, хоча зараз спокійною бути дуже важко. (Габрієлла Браун)
— Ага. Сподіваюся, не буде багато загиблих. (Беатріса Мегінстоун)
— Сподіваємося на це. (Габрієлла Браун)
Якщо це тільки початок, то що буде далі? Все скоро дізнаєтесь...