Розділ 22

Одрі 

Останнє, що я пам'ятаю з вечора, це те, як вийшла з машини на парковці магазину, далі у мене потемніло в очах, імовірно хтось вдарив мене у потилицю.

Прийшла я до тями від того, що мені стало занадто спекотно. Відкривши очі я зрозуміла, що навколо мене був вогонь. Я спробувала встати, але мої руки і ноги прив'язані до стільця настільки сильно, що довкола них були червоні сліди. Я поняття не мала, що мені зараз роботи, тож просто гукала на допомогу.

— Агов! Я у будинку! Допоможіть мені! — єдине, на що я сподіваюся, що хтось почує мене. 

Паніка охопила мене настільки, що я нічого не могла робити окрім того, що кричати і просити про допомогу. Не впевнена, що зможу вижити сьогодні. Я так і не сказала Дені, що люблю її, і вона чудова старша сестра. Не обійняла маму. Більше ніколи не скуштую смачної їжі Шаха, не почую жартів Лукаса і не поцілую Даніеля. Ще й посварилися з ним. Чорт. Я ніколи б не подумала, що помру ось так. Чадного газу ставало все більше і дихати стало складніше, я почала задихатися, згодом перед очима потемніло і я втратила свідомість. 

Даніел

Коли ми прибули на місце, будинок вже повністю охопив вогонь, я навіть не знаю чи жива Одрі. 

— Дан, це небезпечно! — Шах спробував стримати мене, але я відштовхнув його від себе. 

— Я не можу залишити її там. — приклавши мокру ганчірку до обличчя я пішов у вогонь. Вона не може померти, я ще стільки хотів сказати Одрі. Двері були відчинені, тож я з легкістю зайшов. Полум'я було повсюди, в мене мало часу перш ніж будинок почне обвалюватися.  

— Одрі! — відповіді не було.

Було погано видно хоча б щось, але я зміг помітити дівчину, що була прив'язана до стільця у вітальні. Вона була непритомна, проте на щастя пульс був. Діставши ніж, з кишені, я розрізав мотузки і піднявши Одрі на руки поніс на вулицю. Доки я йшов полум'я підпалило мою куртку, я відчував як пече спина, але я не можу зараз зупинитися, потрібно вийти з будинку. Нарешті опинившись на вулиці Шах забрав Одрі і я зміг зняти палаючий одяг з себе. Спина жахливо боліла, проте я був радий, що зміг врятувати кохану. 

— Ти як? — я впав спиною на сніг.

— Жити буду. 

Часу на відпочинок не було, тож ми якомога швидше поїхали до лікарні, де працює дружина Шаха. Він по дорозі подзвонив їй і описав ситуацію, що склалася у нас, вона вкотре розізлилася на мене. Що ж, я на це заслуговую. Навіть якщо вона поб'є мене, я прийму це, адже я стільки разів ризикував життям її чоловіка. Потрібно відсторонити Шаха та Лукаса від таких справ, я не можу ризикувати їх життям, тим паче зараз, коли вже так близько до вбивці.

Одрі була непритомна, пульс занадто слабкий, скоріше за все, вона отруїлася чадним газом. Усю дорогу я тримав її за руку. Через мене вона може загинути. Вони вийшли на Одрі, вони хочуть аби я припинив розслідування. Я не можу цього зробити, мені потрібно дізнатися, хто вбив Олівію. 

У лікарні Одрі забрали до реанімації, нічого не залишається окрім того, що чекати. 

— Даніел. — Міла стояла позаду мене. — Ходи за мною. 

— Я побуду тут, йди. — моя спина боліла, тож я пішов за Мілою, мені також потрібно обробити опік. 

Жінка жодного слова не сказала доки обробляла мої опіки, хоча я відчував, що вона хоче вдарити мене. 

— Шах, не заходив до палаючого будинку. 

— Я знаю, він не такий безвідповідальний, як ти, Даніел! 

— Гадаєш, він би просто стояв і дивився на палаючий будинок, якби у середині була ти?

— Тобі подобається, Одрі? 

— Так, дуже подобається. — з цими словами я вийшов з кабінету, але одразу повернувся. — Дякую за допомогу. 

— Будь ласка. 

Лікар подзвонив мамі Одрі, тож вона одразу приїхала. Мені було соромно, я не міг навіть дивитися її в очі. Через мене її донька ледь не загинула. Потрібно повернутися на роботу, мені не можна тут бути. На телефон прийшло нове повідомлення, я прекрасно знав, що там буде написано: 

"Закінчуй з розслідуванням, інакше вона помре." 

Вона й так ледь не померла. Сховавши телефон до кишені я підійшов до Шаха. 

— Мені не можна тут залишатися, будь ласка, як тільки буде щось відомо про її стан, напиши мені. 

— Гаразд. 

Біля входу до лікарні мене вже чекала та на кого я чекав найменше, — Керрі. Що вона тут забула? І як дізналася, що я тут? Невже вона також замішана у цьому? 

— Нічого не хочеш пояснити? 

— Ні. — сів у салон її машини, вона викинула недопалок і також сіла за кермо. 

— Даніел, краще скажи правду. Я знаю про ваші стосунки.

— Звідки?

— Я ходила поговорити з нею, сказала, що ми с тобою у стосунках і щоб вона відвалила від тебе, але вона сказала, що не вірить мені. Вона сліпо довіряла тобі! Як давно ви у стосунках?

— Ми не у стосунках. Якщо не збираєшся їхати, то я краще на автобусі поїду. — Керрі одразу звела двигун і ми поїхали. Усю дорогу я мовчав, бажання говорити взагалі немає. 

У відділку я одразу почав розглядати фотографії, що передав мені Кайл, деякий з них були настільки розмиті, що важко було впізнати хоча б когось. Важко було сконцентруватися, я хвилювався за Одрі, але єдине, що я можу робити, це продовжувати розслідування. Чим раніше я закінчу з ним, тим краще. Тим раніше я зможу покинути службу. 

Детектив Сміт

Новина про те, що Одрі Деві ледь не загинула у палаючому будинку, дуже швидко облетіло усе місто, кожна газета та телевізійний канал розповідали про це, але жоден з них не згадав Даніеля Хейла, що врятував її. Чому він взагалі там був? Ще у будинку Остіна.  Чому зараз стільки проблем навколо цих двох? Одрі Деві та Даніел Хейл.. що їх пов'язує? Вони у стосунках? Потрібно зайти якось у гості до Жаклін та дізнатися все. Але з іншого боку і так зрозуміло все, оскільки детектив кинувся її рятувати, навіть не думаючи, отже вона важлива для нього і не тільки як свідок. Він любить її? Гадаю візити до Жаклін буде актуальним.