Розділ 21

Даніел 

Кайл вже чекав мене біля ресторану. Одягнений він був якось не по погоді: легка куртка, кросівки та спортивні штани. На обличчі виднілися синці. В руках він тримав якийсь конверт. 

— Що це? — хлопець віддав його мені. 

— Фотографії, що я зробив у той вечір, не знаю, чи допоможуть вони тобі.

— Дякую. 

— Це ще не все. — ми сіли за столик, після чого до нас підійшов офіціант і віддав меню. — Хто платить?

— У тебе є зайві гроші? — він прокашлявся і продовжив говорити:

— Ще я згадав повний номер на одязі поліцейського, точніше поліцейської, це була жінка, досить молода. 

— Який номер? 

— 2380, а найголовніше, те, що ця жінка, є на фото. 

— Що? — відкривши конверт я знайшов фотографію, вона не чітка, але Лукас зможе це виправити. — Замовляй все, що бажаєш. 

— Який ти щедрий, офіцер. — поглянув на нього.

— Взагалі-то — детектив. 

— Хіба є різниця? — я вирішив не пояснювати йому різницю, вочевидь йому це не цікаво. Я і очікувати не міг на таку цінну інформацію та докази. Заховавши фотографії до кишені, також почав вивчати меню. 

По дорозі до нового офісу я набрав номер Лукаса і попросив його про допомогу з фотографією. Якщо вдасться дізнатися хто забрав зброю, то це буде великим проривом у цій справі. Це звісно якщо вони ще не позбулися небажаного свідка. Сховавши телефон до кишені я зайшов до ліфта і натиснув кнопку з номером вісім. Зі мною їхало ще декілька людей у формі, але вони вийшли на п'ятому поверсі. Тільки но я вийшов з ліфта як на мене налетіли з допитом.

— Що сказав інформатор?

— Хто твій інформатор? 

— Кажи, що дізнався. 

Керрі сиділа за своїм робочим місцем, вона зробила вигляд, що уважно вивчає діло і її взагалі не цікаво, що я дізнався. 

— Я отримав фотографії, — прямую до свого робочого місця, — На них можливо є щось, що допоможе у розслідуванні. 

— Показуй. — Керрі врешті-решт підійшла до мене. Діставши фотографії, без однієї, я поклав їх на стіл. 

— Я сам ще не дивився детально. 

— Даніел, — її погляд нічого хорошого не передбачає, — Ходімо поговоримо. 

Це було не запитання, тож я встав і пішов за жінкою. Ми опинилися на сходах, Керрі перевірила чи немає нікого поруч і почала розмову: 

— Скажи чесно, ти ж не ведеш подвійне розслідування? 

— Ти про що?

— Я розумію, що було вбито твою сестру і ти як ніхто інший хочеш знайти вбивцю, але ми команда, Даніел, нам потрібно працювати разом, а не окремо. Краще скажи відразу, якщо ти досі продовжуєш шукати вбивцю сестри. 

— Я пішов на зустріч з інформатором і отримав вагомі, можливо вагомі, — уточнив, — Докази, а ти питаєш мене про справу моєї сестри.. чому? Ці справи ніяк не пов'язані, Керрі, чи ти знаєш більше, ніж я? 

— Ти неправильно мене зрозумів.. я не хотіла сказати, що ці справи пов'язані. 

— Досить. Ми зустрічалися три місяці і я можу відрізнити твою брехню від правди. — вона нервово ковтнула слину.

— Тоді поясни мені ти дещо. — улюблена тактика Керрі: якщо нападають на тебе, нападай у відповідь. — Які у тебе відносини з Одрі? 

— Дуже цікаво. — мій мобільний задзвонив, це була якраз Одрі і я відповів на телефонний дзвінок. 

— Даніел, я знаю, що ти дуже зайнятий і просив не відволікати, але це дуже терміново! — вона була схвильована.

— Що сталося?

— Здається я знаю, хто ховався під маскою коня. 

— Буду за півгодини, скинь адресу. — я звершив виклик і подивився на Керрі. — В мене з'явилися термінові плани, тож я піду. 

— Це вона телефонувала? 

— Так, це була Одрі. 

— Ти ніколи не ставав когось вище за роботу, а тепер посеред робочого дня їдеш до неї? 

— Вочевидь, я знайшов ту, заради якої готовий піти з роботи і жити звичайне життя. — дівчина почала злитися, це занадто очевидно.

— Впевнений, що не пожалкуєш про своє рішення? — я не хотів продовжувати цю розмову, але Керрі вочевидь хотіла почути відповідь на своє запитання.

— Не знаю, час покаже — пожалкую я, чи ні.. Якщо в тебе все, я піду. — посміхнувся. Дівчина хмикнула і пройшла повз мене навмисно чіпаючи плечем. Як по дитячому. 

***

Чоловік повільно смалить цигарку і уважно оглядає інтер'єр кімнати: стіни обтягнуті світлим теплим відтінком, що надає приміщенню затишку та невимушеності. Золотаві деталі додають кімнаті величності. Вікно, на півстіни, пропускає природне світло, яке вигідно підкреслює красу декору та створює атмосферу чистоти. 

Меблі виконані в стилі сучасного дизайну, з дорогого червоного дубу. На центрі кімнати розташований зручний оксамитовий диван з м'якими подушками, який створює зону відпочинку. Напроти нього знаходиться стильна кавова та журнальні столики, на яких вже стоїть дороге вино та два кристально чистих бокали. На стінах розміщені картини та фотографії, які ніяк не вписуються в інтер'єр кімнати. 

Підлога вкрита килимом, вочевидь також не з дешевих. Поруч із вікном розташований зручний робочий куток, обладнаний столом і стільцями, за якими і сидить чоловік. 

Сире повітря потроху заполонив смердючий дим від цигарки і різкий аромат дорогого одеколону. Двері в кімнату відчинилися саму у той момент коли чоловік гасив недопалок у попільничці. 

— Вибачте, що змусив чекати, — підхопивши два бокали і вино чоловік пройшов за столик. 

— Не вибачайтеся, я розумію, що ви дуже заклопотаний у цей час. 

Відкоркував пляшку чоловік років сорока налив вина собі і своєму гостю. Навіть неозброєним оком можна було помітити, що він дуже сильно нервував. 

— Хіба ти не обіцяв, що вирішиш питання з її братом? — гість скуштував вино. 

— Я працюю над чим, пане. 

— Погано працюєш. Даніел все ближче і ближче до мене. 

— Вибачте, проблема в тому, що він не злякався навіть вбивств двадцяти дітей, в нього немає близьких людей..

— Немає? — хмикнув, — А як же ця білява дівка.. Одрі Деві? 

— Я ще не підтвердив їх зв'язок.