Розділ 19

Даніел 

Повернувшись до машини я мовчки сів до салону і ми поїхали в сторону мого будинку. Хлопці нічого не питали, про те, що сталося і чому я так довго, за що я дуже вдячний їм. Дивлячись на дорогу у голові спливав спогад про те, як загорілися очі у Одрі коли я зізнався її у своїх почуттях, вона обіцяла дочекатися мене, тож потрібно якомога скоріше закінчити розслідувати вбивства Олівії, тоді я хоч трохи буду впевнений у нашому з Одрі майбутньому. Гадаю я й сам не до кінця розумію свої почуття, але те, що я не можу покинути цю дівчину, — я впевнений більш ніж на сто відсотків. 

— Ти чого там посміхаєшся? — голос Лукаса повернув мене до реальності і я побачив його здивований погляд у дзеркалі заднього виду. Посмішка одразу зникла з мого обличчя.

— Коли це я посміхався? — схрестив руки на грудях. — Тобі здалося, — не дуже впевнено прозвучало, тож я трохи прокашлявся.

— А от і ні, — хлопець повернувся до мене, — Я впевнений, що бачив твою посмішку! 

— Навіть якщо й так, то що? — звісно, що я розповім їм про нас з Одрі, але коли ми офіційно будемо разом, не хочу аби вони зараз знали про це. 

— Дивний ти якийсь. — Шах приєднався до розмови, він почергово дивився у дзеркало заднього виду та на дорогу. 

— Ти бачив який він червоний зайшов до машини? 

— О, ти також помітив? — Лукас кивнув. 

— Годі вам, ви що, не були на вулиці? Таким температура мінус десять, звісно, що я буду червоний від холоду! — гадаю, я сказав ці слова досить грубо, Лукас відвернувся від мене і продовжив спостерігати за дорогою, а Шах просто собі мовчки вів машину. 

Відкинувши голову на спинку сидіння я закрив очі і спробував трохи відпочити від усіх думок, що так і лізли мені у голову. 

Одрі 

Вдома я одразу піднялася до своєї кімнати і зачинившись двері притулилася спиною до неї повільно сповзала донизу та сіла на підлогу. 

— Я йому подобаюся? — пошепки до себе. — Я навіть подумати не могла.. ні, звісно я сподівалася, що подобаюся йому і ми будемо разом, але .. я справді не очікувала цього. 

У двері постукали, я здригнулася. Довелося підвестися і відчинити двері. 

— Сподіваюсь, я не відволікаю тебе? 

— Ні, я нічого не робила. —  пропустила Дені до кімнати. — В тебе щось сталося? — дівчина пройшла до мого ліжка і сіла на нього.

— Не те щоб сталося, — її погляд був сконцентрований на мені, — Просто хотіла вибачитися за свою поведінку.

— Ти людина і тобі притаманно проявляти емоції, — я сіла поряд з Дені, — Тож я навіть рада, що ти трохи відкрила свої почуття нам. 

— Я не хотіла, просто якось накипіло. — я обійняла сестру за плечі. 

— Дені, я завжди готова вислухати тебе, ти моя улюблена сестра, я готова завжди підтримувати тебе.

— Навіть якщо я когось вб'ю? — відчуття, що вона не жартує. 

— Чорт, Дені, звісно! Закопаємо разом труп і будемо спільницями у вбивстві. — на її обличчі з'явилася посмішка. 

— Іноді ти лякаєш мене, Одрі. — дівчина обійняла мене досить міцно. — Я так рада, що ти жива і в порядку... Хоч ти і бісиш мене місцями, але я дуже перелякалася за тебе. 

— Мені було страшно, що я більше ніколи вас не побачу, не зможу лякати тебе та діставати маму своїми дурнуватими запитаннями.  Я сподіваюся, що скоро спіймають того придурка і я зможу спокійно жити далі. 

— Поліція дуже повільно працює, тебе шукали більше тижня, за цей час тебе давно могли вбити! А тепер невідомо скільки будуть шукати того придурка у масці коня. 

— Цікаво, чому саме така маска? — ми подивилася одна на одну. — Мені здається, що має бути якась вагома причина. 

— Твоя правда, це дуже дивний вибір маски, вона досить примітна і дуже легко запам'ятовується.. 

— Сподіваюся у детектива вистачить розуму розглянути більш детально, цей момент з маскою. 

— Мама у якийсь мірі, товаришує з ним, тож можемо попросити, аби вона натякнула йому. 

— Гарна ідея. — я й не знала, що вони товаришують. У відділку вони поводилися дуже агресивно стосовно один одного, та й у лікарні так само. 

— Не хочеш разом переглянути фільм жахів? — це наша традиція, ми кожного місяця дивимося разом один фільм жахів. — Це буде моє вибачення за те, що розповіла твій секрет. — вона казала про наркотики, які виявилися взагалі не наркотиками.

— Дені, я прекрасно розумію, що ти хотіла допомоги слідству, тож не звинувачую тебе. Вже не звинувачую. — вона розсміялася.

— Знаєш що, такою ти мені подобаєшся більше. Не знаю, що стало причиною таких змін, але повір мені, це тобі більше підходить! 

— Дені Деві, робить мені комплімент? Це щось новеньке!

— Агов! — сестра вдарила мене по руці. — Я завжди говорила тобі компліменти! 

— Не пригадую щось. — далі я не очікувала від неї такого. Вона почала лоскотати мене, нахабно та жорстоко, вона навіть не звертала увагу на мої прохання зупинитися та змилуватися наді мною.

Детектив Сміт

Зранку я ледве зміг прокинутися, усе тіло заклякло, відчувається, що я дійсно старію і зовсім скоро буду не придатний до роботи у відділку. Керрі вчора приїздила та залишила мені купу овочів та фруктів, також наготувала каструлю корисної, за її словами, каші, отже цю неділю я буду харчуватися як людина, що лежить у лікарні. Єдина радість, що у мене залишилася — це заварна кава, яку Керрі не змогла знайти. Я розумію, що вона хвилюється за мене, але на старості років я б не хотів собі відмовляти у смачній їжі. Гаряча пара потроху заполоняла кухню і на вікнах починав танути лід, що замерз за ніч, разом з льодом зникали і красиві візерунки, що намалював холод на вікнах. На диво, сьогодні вперше за довгий час вийшло сонечко, можливо навіть потеплішає згодом. Я не дуже довіряю синоптикам, тож прогноз погоди навіть не дивлюся. Моя кава потроху почала виварюватися і я дістав одне з горнятко, що так любила Меріленд, вона не могла встояти перед гарним посудом. Ця "залежність" від гарного посуду дісталася також і нашій доньці — Керрі, саме вона забрала більшу частину керамічного посуду до себе, оскільки я хотів його викинути. Після смерті дружини мені було важко оговтатися і я навіть хотів покинути цей дім і піти жити у квартиру, що видають для поліцейських, але на щастя Керрі вдалося мене переконати, що це безглузда ідея. Узявши турку я налив свіжозвареної кави у горнятко. Аромат був просто чудовий, такий свіжий та насичений, відразу відчувається бадьорість.