Розділ 15

Одрі

Ці двоє, що вони робили тут? Звісно Лукас сказав, що вони випадково тут опинилася, але я не вірю у такий збіг обставин. Можливо це Даніел наказав їм шпигувати за мною? Та я начебто нічого не зробила йому поганого. Вдома ніхто не помітив, що я виходила і це чудово. Завтрашній день буде жахливим, я вже це відчуваю. 

Даніел

Лукас подзвонив і сказав, що їм довелося зустрітися з Одрі, якийсь придурок чіплявся до неї. Іноді я відчуваю себе мафіозі, а не детективом. 

— Кайл.. — я поглянув на хлопця, що був прив'язаний до стільця. — В мене є декілька питань до тебе, Кайл. 

— Хто ти такий, чорт візьми?! — гадаю, було не дуже ввічливо викрасти його одразу після того як Лукас і Шах побили його. 

— Не думаю, що тобі варто задавати питання. — діставши пістолет я поклав його на стіл і підсунувши стілець сів. — Що ти можеш розповісти мені про «Кривавий бал»? 

— Тобто, ти не від Саймона? 

— Хто такий Саймон? — я помітив, що Кайл трохи розслабився. 

— Я винен йому гроші.. дуже багато. 

— Це усе звісно погано, але в мене до тебе було трохи інше питання. 

— Так, так, пам'ятаю. «Кривавий бал»..що ж тобі розказати? 

— Усе, що знаєш. 

— Я прийшов туди коли вже почала грати музика, людей вже було багато.

— Помітив когось дивного? 

— Я не думаю, що можу бути свідком, оскільки я прийшов у зал вже під дурью... Але я бачив когось у масці коня, галюцинація це була чи ні, я не знаю.

— Тоді інше питання. Що ти бачив після того як прибули копи?

— Було багато крові і усі лежали на підлозі, — здається я даремно його викрав, — Але було дещо дивне! 

— Що?

— Я бачив як один з поліцейських забрав усю зброю... Наскільки я знаю, їх не змогли знайти.. 

— Ти часом не запам'ятав зовнішність того поліцейського? 

— Почекай.. чому я взагалі тобі це кажу?

— Напевно тому, що... Ти не хочеш аби хтось дізнався, що ти залежний від наркотиків і маєш борг понад двадцять тисяч доларів? 

— Звідки... Неважливо! Я розкажу усе, що запам'ятав! 

Користі від цього Кайла було небагато, фоторобот ми не змогли скласти, він майже нічого не пам'ятав окрім того, що чоловік який забрав пістолети був у поліцейській формі і в нього точно були цифри на формі: два та вісім. Навіть у мене номер: 2486. Майже у кожного третього поліцейського, є такі цифри, це майже нічого мені не дає. Також Кайл згадав, що чув якесь дивне ім'я коли заходив, але достовірно він не зміг згадати, тож пообіцяв подзвонити мені, якщо згадає. 

Розслідування стоїть на одному місці, за останній тиждень я не дізнався нічого нового. Потрібно відновити схему розслідування, оскільки стара згоріла разом з будинком, на щастя я пам'ятаю усе до найменших дрібниць, потрібно сходити завтра в магазин канцелярії і відновити її. 

Опинившись на кухні я відкрив найвищу шухляду і дістав звідти пачку снодійного. Можливо хоч так я зможу трохи поспати сьогодні. 

Одрі 

Нічні кошмари після повернення додому стали ще сильніше, спати я взагалі не могла, у лікарні хоча б за допомогою препаратів могла заснути. Страшно навіть світло вимкнути. У дитинстві коли не могла заснути, то я йшла у кімнату до Дені, а зараз я ображаюся на неї, тож не піду, до мами йти взагалі не варіант. Оскільки потрібно якось відволіктися я вирішила подивитися усі новини про так званий «Кривавий бал». Гадаю, це найдурніша ідея, з усіх, що я колись робила, але водночас і геніальна.

На одному з сайтів, я знайшла імена усіх, кого вбили і знайшла дещо підозріле. 

*** 

На вулиці була заметіль, такої аномальної погоди жителі міста не бачили вже більше десяти років. Нібито сама матінка-природа була незадоволена усіма нечистим справами, що відбувалися на її території. 

Детектив Сміт пізно повернувся додому, аби уникнути розмови з Керрі, він розумів, що вона турбується про нього, але ще не час йому йти на пенсію. Детектив сидів перед телевізором з горнятко чаю, коли у його двері подзвонили. «Кого це принесло так пізно?» — подумав він. 

Керрі таке пізно не прийшла б, оскільки у неї маленька дитина яку немає на кого залишити. Діставши пістолет чоловік сховав його під кофту і пішов відкривати. 

— Хто там? — відповіді не було, тож Майк відкрив вхідні двері. — Що за жарти? — нікого не було, але на снігу лежав конверт чорного кольору. Детектив підняв і відкрив його тремтячими від холоду руками. Вміст конверта був досить дивним, чоловік зайшов до будинку і закрив двері на всі замки. 

«Зроби так, щоб Одрі Деві прийшла до відділку і отримаєш ще стільки ж.» 

У конверті лежали гроші. Там було десять тисяч доларів, це не маленька сума, детектив спустився у підвал, він завжди так робив коли потрібно було добре обдумати якусь ситуацію. Декілька років тому Майк облаштував собі у підвалі таку собі кімнатку для роздумів: поставив туди старий стіл, декілька стільців, диван червоного кольору, що ніяк не підходив до інтер'єру, та поставив сервант, що давно варто було викинути. У серванті він зберігав копії деяких справ, що так і залишилися нерозкритими. 

Чоловік вдруге відкрив конверт і дістав усе, що було у ньому. Сто доларові купюрі були справжні, або це дуже гарна копія, одразу важко розпізнати підробку, детектив мав справу з підробленими грошима раніше. У конверті лежала записка, яку детектив першою прочитав. Привести Одрі у відділок, навіщо? Що це дасть їм? Кому «їм» детективу не було відомо. Ця справа дуже дивна. 

За усю свою службу детектив Сміт не брав хабарі, хто так нахабно сміє давати його йому? 

Одрі 

Ця ніч була продуктивною і виснажливою, я майже забула за те, що маю їхати здавати аналізи. Діставши мобільний телефон я знайшла у контактах номер Даніеля і написала йому повідомлення, сподіваюся, що він не проігнорує його.