Розділ 13

Одрі 

Ще декілька днів мене тримали у лікарні, я казала, що не хочу, але десь всередині, все ж таки боялася за своє здоров'я, слова Міли, трохи налякали. За ті дні поки я перебувала у лікарні нічого не відбувалося, окрім того, що до мене прийшла Лілі, вона була стривожена моїм станом, але мені вдалося швидко заспокоїти дівчину. Зараз я нарешті знаходжуся у своїй кімнаті і розумію, що не хочу більше жити так, як жила до цього, навіть ця кімната здається мені не моєю. Якщо так подумати, то я ніколи не любила рожевий колір, це мама завжди купувала мені усе рожеве, тим самим — нав'язала цей колір мені. 

Я хотіла перевірити соцмережі, але зрозуміла, що мені досі бракує мужності, там буде купа повідомлень про загиблих дітей, про Остіна та про те, як усі стурбовані моїм зникненням, тож я вкотре відклала ноутбук подалі від себе і до мене у кімнату хтось постукав у двері.

- Так. - двері відчинилися і я побачила обличчя батька. Мама казала, що він приїхав, але жодного разу я не бачила його у лікарні. 

- Люба, ти як? - було важко не відчути сморід від алкоголю, хоча він і стояв за декілька метрів від мене. - Я так хвилювався за тебе.

- Тоді чому ж не прийшов до лікарні? - я відчуваю гостру образу на нього. 

- Розумієш.. у мене були деякі плани. - він ледве стояв на ногах.

- Я справді сподівалася на те, що ти змінився, але усе так само.. Я так само, як і у сім років, чекала тебе, а ти не прийшов, через надважливі справи! 

- Люба... 

- Краще йди звідси, я не хочу зараз з тобою розмовляти! - тато нічого не сказав і пішов з кімнати, я відчула ком у горлі.

Мама привезла мене додому і одразу поїхала, на якусь важливу зустріч. Діна була на роботі, тож можна сказати, що я одна вдома. Батько вже напевно ліг спати десь на дивані, або ж нахабно зайшов до кімнати мами і ліг на зручному ліжку. Узявши телефон я вкотре перевірила дзвінки та повідомлення, було пусто як і декілька годин тому.

— Навіщо тоді попросив мій номер? — показавши язика телефону я поклала його назад під подушку. Цікаво, чим вони зараз займаються? Я згадала смак свинини з овочами, що готував Шах і мій живіт забурчав, це було найсмачніше, що я їла за усе своє життя, усе б віддала, аби зараз з'їсти, це ще раз. 

Даніел

Поклавши теку чорного кольору на робочий стіл, я зайняв своє місце і дістав флешку з кишені.

— Щось знайшов? — капітан контролює кожен мій крок, в мене немає можливості розслідувати справу моєї сестри. Він навис над моїм столом і дивися, що я роблю. 

— Так, це запис з камери спостереження біля заправки, можливо злочинець буде на записі. 

— Молодець. — він поглянув на мене, а потім знову на відео. — Якщо щось знайдеш — чекаю у своєму кабінеті. 

— Гаразд. — він відійшов від мого робочого місця. Так діла не буде, єдиний вільний час у мене, це уночі, саме тоді я і намагаюся знайти щось, що допоможе мені дізнатися, хто вбивця сестри. Але я так довго не протримаюся. 

Вчора біля заправки сталося пограбування, тож мені потрібно зараз переглянути всі записи з камер спостереження і сподіватися, що зловмисник був достатньо дурний і засвітився на камерах. Мій телефон вібрував, нове повідомлення. Розблокувавши екран я побачив, що воно від Лукаса.

«Зустрінемося сьогодні?»

«Ми у стосунках? Я не хочу зустрічатися з тобою кожного дня»

«Є новини про того хто прикинувся першокурсником»

«У мене вдома. Восьма вечора» 

Я відклав телефон і продовжив дивитися запис з камер. Якість залишала бажати кращого, але доводиться працювати з тим, що маємо. 

Одрі

Обійшовши будинок я не знайшла батька, невже пішов далі пити? Ну й нехай, він доросла людина. Хоча я сама не проти випити, так і зроблю. Набравши номер Лілі я почула гудок і вона майже відразу відповіла.

— Привітик! 

— Привіт, не хочеш випити? — вона декілька секунд вагалася. 

— Ходімо, тільки я зможу залишитися в тебе на ніч? Мама буде дуже зла якщо відчує запах алкоголю. — мама Лілі дуже відома у якихось там колах, я не дуже намагалася зрозуміти ким вона є.

— Звісно можеш. Я заїду за тобою через годину. — мою машину було повністю полагоджено і вона стоїть у гаражі, нарешті я можу сісти за кермо. 

— Чекаю, люба. — вона завершила виклик. Деякий час я стояла на кухні і думала наскільки, це гарна ідея, але дійшовши висновку, що вона жахлива я пішла до своєї кімнати аби зібратися. Втрачати мені немає чого, я так хочу спокійно по спати цієї ночі та не думати, про всіх хто загинув у той вечір, а головне не думати про Остіна, він мені справді подобався, хоча і був в деяких моментах дуже пихатим та зарозумілим. 

***

Детектив закрив справу про зникнення Одрі Деві як йому і наказало керівництво, хоча був повністю проти. 

— Вона знайшлася жива, тож можеш закрити справу. — чоловік струсив попіл з цигарки і поглянув на детектива.

— Але ж ми не знайшли викрадача! 

— Роби як я сказав, або твою служба закінчиться раніше строку. — суровий погляд головного був адресований Майку і він відчув страх. 

— Слухаюся, — єдине, що зміг вичавити з себе детектив. 

Кредит на будинок, ще не був повністю погашений, тож втратити роботу він ніяк не міг. 

Закривши очі чоловік сидів за своїм робочим місцем. 

— Тату. — він відкрив очі.

— Керрі, люба, ти чому тут?

— Ти в порядку? Виглядаєш не дуже добре. 

— Не хвилюйся, я в порядку. — збрехав. Донька перевірила його температуру приклавши долоню до лоба. — Я що, маленька дитина по твоєму?

— Ти завжди ігноруєш своє здоров'я! Давай пройдемо медогляд завтра? У мене є знижка, як для держслужбовця. 

— Це так обов'язково? — чоловік прекрасно розумів, що здоров'я у нього нікудишнє.

— Тато, я хвилююся за тебе... Можливо час залишити службу і почати жити для себе? — її очі були сповнені надії.