Розділ 7

Даніел

Світло проникало до кімнати скрізь шпарини у дошках і я зміг зрозуміти, що це ранок, або ж день. Скільки ж я спав? Знайшовши телефон я поглянув на час: 10:34. Що ж, це дійсно ранок. Моя голова буквально тріщала від болю, я ледве міг рухати нею, кожен рух визивав різку біль та перед очима усе ставало розпливчастим. Одним словом — жахливий ранок. Також мене дуже здивувало те, що прокинувся у ліжку, а не на дивані. Якщо я тут, то куди поділася божевільна Одрі? Взагалі не пам'ятаю, що вчора робив, звісно окрім того, що забагато пив, це я чітко пам'ятаю. Сподіваюся, що я не відпустив її на волю, інакше це точно буде одним з найтупіших моїх рішень в стані алкогольного сп'яніння. Вкотре підтверджую той факт, що мені протипоказано пити алкоголь, тим паче у таких кількостях. Навіть, якщо я нарешті зміг поспати більше трьох годин, мій стан набагато гірше, ніж після декількох годин сну, через похмілля. Сподіваюся я роздягнувся вчора ввечері сам, а не ця божевільна допомогла мені. Від однієї думки мурахи по спині. Одягнув одяг я вийшов з кімнати і одразу відчув, що у будинку стало ще холодніше, відсутність опалення дає про себе знати, з такими темпами ми тут замерзнемо. Чому я не літом викрав її? До речі, потрібно знайти Одрі, можливо я закрив її у підвалі. Сподіваюся на те, що  нічого не сказав дівчині учора, не хочу вибачатися, тим паче перед нею.

Проходячи повз двері кухні я почув сміх та гомін, це здивувало мене, зайшовши туди я побачив дуже цікаву картину, яка м'яко кажучи здивувала мене, ще більше, ніж той факт, що я прокинувся у власному ліжку. Світло було дуже яскравим, тож я примружив очі.

— Прокинувся? — Шах стояв біля плити, та щось змажив, а Лукас та Одрі сиділи за столом та грали у карти. 

— А не повинен був? — я підійшов до них і сів на вільний стілець. — Що ви тут робите у трьох?

— Даніел, ти що, взагалі не розумієш? У дурня граємо, — Одрі відбилася хрестовим королем, — І я до речі, виграла!

— Так не честно! — хлопець підірвався зі стільця, він був обурений своїм програшем.

— Усе честно, Лукасе, змирися з тим, що я крутіша від тебе у цій грі. — дівчина демонстративно схрестила руки на грудях, вона мала вигляд переможця. 

— Даніел, скажи їй щось. — від здивування, я не міг навіть слово вимовити. 

— Прибирайте свої карти! — дівчина швиденько усе зібрала і поклала їх на підвіконня. — На сніданок у нас смажена яєчня з ковбасою. 

— Шах, пахне неймовірно! — Оді показала йому палець доверху.

— Ви нічого не хочете мені пояснити? — вони усі поглянули на мене. — Чому вона тут і чому ви спілкується наче ви давні друзі? — вочевидь вони не хотіли цього самостійно говорити, тож я накричав на них. 

— Не пам'ятаєш як вчора вигнав мене спати на підлогу? — гнівний погляд Одрі був сконцентрований на мені і це розізлило мене, як вона може так поводити себе? 

— Я завжди казав, що пити тобі не можна і це лише ще один доказ. Мало того, що ти роздягнувся перед нею, так ще й вигнав спати на підлогу! — Лукас дивився на мене дуже дивно. 

— Це усе зрозуміло, я поганий але все ж… поясніть яким чином ви так потоваришували? 

— Як тобі сказати... Просто...так вийшло! — дівчина посміхнулася. — Твої друзі дуже класні, на відміну від тебе. — я був повністю шокований її нахабністю.

— Я відправлю тебе у підвал за твій довгий язик! 

— Я й так там сьогодні ночувала, тож не лякай мене! — чого це вона така хоробра стала? Вони щось сказали її? 

— Даніел, краще поїж, тобі це потрібно після випитої пляшки алкоголю. — Шах подав мені виделку. 

— Дякую. 

Одрі

Що ж, гра почалася. Я зроблю так, щоб ти перший у мене закохався, Даніел Хейл. Не знаю які дівчата тобі подобаються, тож буду просто нахабною, та безцеремонною. Після безсонної ночі у підвалі я багато чого зрозуміла. Чим швидше я потраплю додому, тим краще буде для мене. Після сніданку Дастін завів мене назад до своєї кімнати і на цей раз зачинив її на ключ. Чудово, у мене є час трохи поспати, якщо мені вдасться заснути. 

Даніел

— Ви що це виробляєте?! 

— Що не так? — вони сиділи на дивані у моєї кабінеті і навіть не відчували своєї провини. 

— Ти дійсно не розумієш, Лукасе? Вона, наша заручниця, а не подруга по картам! 

— Скажи будь ласка, як ти збираєшся закохати її у себе, якщо постійно будеш так відноситися до неї? 

— Ти справді віриш, що можливо закохатися у когось за п'ять днів?

— Чому п'ять днів? 

— Тому що, через п'ять днів я повертаюся на службу. 

— Що? — я дістав телефон і показав повідомлення від капітана, він написав, що дозволить мені повернутися але за умови, що я не буду лізти у справу своєї сестри. Звісно, що я буду продовжувати шукати вбивцю, але дуже таємно від нього. 

— Тобто, ми ось так усе закінчимо? Ми ж не знайшли вбивцю твоє сестри.

— Я вдячний вам за вашу допомогу, але далі я буду без вас, ви й так забагато через мене пережили. 

— Але ж.. 

— Досить. Зараз потрібно вирішувати проблему з цією божевільною. 

— Дан, повір мені, закохатися можна й за один день, тож давайте складемо план для нашої останньою сумісної місії, під назвою «Закохайся у мене». 

— Тоді за діло. 

Одрі

Коли я прокинулася було пів на п'яту вечора, я змогла поспати, це чудово. На столі стояла їжа, мабуть обід. Я вилізла з під теплої ковдри і навшпиньках пройшла до стола. Це щось схоже на спагетті у вершковому соусі. Узяв їжу я понесла її щоб з'їсти у ліжку, адже кімнаті було дуже холодно. 

Їжа була смачно, хоч і холодною. Коли я майже закінчила їсти у кімнату зайшов Даніел. 

— Ти вчасно. — я віддала йому тарілку. — Передай Шаху, що було дуже смачно. 

— Я тобі прислуга? 

— Занадто нахабний як для прислуги, тож ні. — відчуваю, що в один момент отримаю за своє невміння тримати язик за зубами, але вочевидь не зараз, тим паче, якщо він хоче закохати мене у себе.