Розділ 3

Я не знала що робити, заснути я не могла, малювати натхнення не було, а читати було неможливо у темряві. Голова Одрі вже гуділа від усіх тих жахливих думок. Єдине освітлення у цій комірчині було від вікна, та трохи з під дверей пробивалося червоне світло. Атмосфера була жахлива, але на диво дівчина була спокійна, вона нібито знала, що ось-ось помре, хоча не було жодних причин для того, тільки якщо її вб'ють. Якби ж хоч якесь освітлення було, було б простіше знаходиться тут. Одрі встала з ліжка та навпомацки почали рухатися, дівчина сподівалася на те, що тут є вимикач і вона зможе увімкнути світло, як тільки вона відчула стіну, зупинилася. Дівчина руками почала вивчати стіну, але нічого схожого на вимикач не змогла знайти, лише отримала декілька синців. Повернувшись на ліжко Деві молодша лягла на ліжко, притиснула коліна до живота і почала рахувати. Цьому її навчила мама, вона тільки зараз подумала про рідних, що з ними зараз? Можливо через таку халепу навіть батько приїхав, вона не бачила його більше року, як же дівчина хотіла його побачити зараз, навіть була б рада Діні. Непомітно для себе сльози почали котиться з її очей. Одрі не могла заснути, хоч якби не старалася.

 Деві так і не змогла навіть подрімати. За дверима дівчина почула голоси, до неї прийшли, а це означає, що вже ранок. Двері зі скрипом відчинилися і на порозі стояли троє хлопців.

Одрі не втрималася і прокоментувала:

— Завжди мріяла, щоб з ранку до мене заходило троє красенів.

— Бачу ти в гарному настрої, це чудово. — кожен тримав щось у руках. — Але ти не в тому стані аби жартувати люба.  

— Я тобі не люба. 

— Що? 

— Що? — Одрі злякалася його тону, але що вона могла поробити, якщо вона завжди не може тримати язика за зубами. 

— Ми принесли тобі речі. Не дизайнерські звичайно, але піде. Також ось їжа та вода. — він кинув речі на ліжко, а їжу віддав у руки. 

— Дякую..а можна будь ласка я дещо запитаю? — найголовніший кивнув у знак згоди. — Я не розумію дечого, навіщо вам я? Можливо ви хочете отримати за мене викуп? 

— Ні. Ми ще не вирішили, що з тобою робити, до цього якось не доводилося викрадати людей, ти просто стала небажаним свідком! 

— Свідки довго не живуть, це досить відомий факт. 

— Ти вірно мислиш. — дівчина нічого не відповіла. — Побачимось по обіді. — хлопці пішли, а Одрі почала їсти. Сьогодні на сніданок була піца з грибами, холодна але все одно смачна.  

Іноді Одрі думала, як вона буде почувати себе на грані смерті? Що буде відчувати? При яких обставинах це станеться? Було багато варіантів, але жоден з них не відповідав дійсності. Стан дівчини зараз досить спокійний та розслаблений і це лякало її найбільше. Можливо, це через те, що вона майже усю ніч плакала, але єдине, що турбувало Одрі це була її подруга, вона навіть не знала скільки загинуло людей, чи є серед них хтось, кого вона знала. Можливо якщо вона запитає у хлопців, але це навряд чи гарна ідея, вона зможе дізнатися щось. У цій кімнаті ставало доволі спекотно, нібито на вулиці не зима, а літо. Одрі почала думати, що вони ввімкнули щось для обігріву, але ні, у дівчини почався жар. Сама того не розуміючи Одрі продовжувала спокійно ходити по кімнаті,  аж поки не втратила свідомість. 

Даніел затягнувся сигаретою, тютюн затріщав і уся кімната наповнилася димом. Він стояв у своєму кабінеті, пахкаючи сигаретою та розмірковував над ситуацією. Вони не хотіла викрадати дівчину, але вже пізно, потрібно вирішувати, що робити зараз інакше якщо ще трохи потягнути, то їх можуть знайти. 

— Давай просто вб'ємо її. — до нього підійшов Лукас. 

— Зовсім хворий? — Ден струсив попіл з цигарки. — Ми не вбиваємо людей. 

— Тоді, що з нею робити? 

— Якби ж я знав. — хлопець викинув недопалок. — Що на обід сьогодні у неї? 

— Шах готує якийсь суп оскільки нам також потрібно поїсти нормальної їжі. 

— Гаразд. — він відкрив вікно і запустив свіже повітря. — Піду погодую песиків. 

— Я подзвоню тобі коли буде готова їжа. — Даніел вийшов з кабінету. Уся ця ситуація діяла йому на нерви. Одрі Деві, чому саме вона була там? Можливо якби вона була не настільки відома, то ми б скоріше вирішили як з нею вчинити. 

Узяв відро з м'ясом чоловік зайшов до вольєру.

— Голодні, мої маленькі? — я по черзі погладив кожного добермана і потім дістав три шматка м'яса. — Сидіти! — поклавши кожному у миску я вийшов з вольєру. — Не можна, чекайте... Їжте! — собаки образу підійшли до мисок і почали їсти. — Молодці. 

Голова Даніеля була забита думка про усе, що сталося тоді у школі і як вони там опинилися. Усе через якогось першокурсника, який нібито був свідком вбивства і міг допомогти у розслідуванні. Першокурсник. Хтось навмисне заманив мене туди і влаштував цей терор, вочевидь я підібрався достатньо близько до них. Нічого, таке шоу мене не зупинить, я дізнаюся усю правду вбивства моєї сестри. От тільки спочатку вирішую проблему з цією Одрі Деві. Діставши ще по шматочку м'яса для цих акул я відчув як у мене завібрував телефон, витерши руки я відповів.

— Що таке?

— Деві втратила свідомість. — тільки цього бракувало. 

— Я зараз буду. — так і знав, що від неї будуть суцільні проблеми. 

Опинившись у підвалі я зайшов до кімнати, дівчина досі лежала на підлозі.

— Ви чого її не підняли? — вони мовчали. — Тут що, ніхто не стояв? Я ж казав вам по черзі чергувати її! 

— Я гадав, що тут Лукас адже я готував нам їсти. 

— В мене немає виправдання. 

— Відійдіть! — я підняв дівчину на руки. Вона взагалі їсть хоч щось? Така худа. 

Перенісши дівчину до своєї кімнати я мав би викликати лікаря але зараз нікому не можна довіряти тож довелося згадувати усе, що нас вчили на уроках медицини. В неї був жар, потрібно дати таблетки аби її стало трохи легше. Відкопав їх у аптечці я перевірив термін придатності після чого зсунув їх її до рота і дав води, оскільки дівчина трохи прийшла до тями.

— Сподіваюся, що це яд.. — вона ледве могла говорити і з усього, що вона могла сказати, вона обрала саме це.