Глава 13

Джек шукав будь-якої нагоди не зустрічатися з Джейн. Він сподівався, що чим рідше бачитиме сестру, тим швидше вилікується від гріховних почуттів. А Роуз ніби навмисне намагалася зіштовхнути їх - що ще більше дратувало Джека. Він весь час огризався і збігав у свій кабінет під приводом написання оповідання, з якого не написав жодної літери.

- Джеку, чому б вам з Джейн не пройтися магазинами? - запропонувала Роуз в черговий раз. - Вона так засмучена, можливо, якась дрібничка, або нова сукня змогли б її втішити.

- Я зайнятий, Роуз, - роздратовано відповів Джек. - Чому б тобі з Британі не прогулятися магазинами з Джейн?

- Мені здається, що твоя компанія її більше приваблює, - мило посміхаючись, помовила Роуз.

- Добре, - погодився Джек, тільки для того, щоб Роуз відстала. - Але я не думаю, що Джейн погодиться.

– Ми вже поговорили з нею. Думаю, що вона із задоволенням вирушить з тобою.

У душі Джека зчинилося обурення. Він уявив, як Роуз і Британі вмовляли Джейн, яка теж уникала Джека останнім часом.

Сердитий Джек вийшов у хол, взяв капелюх і став чекати Джейн. Він сподівався, що вона не спуститься. Сам він не хотів йти до неї та кликати на прогулянку. Якщо Джейн не з'явиться через кілька хвилин, він піде прогулятися сам. Але за кілька секунд Джек почув кроки і побачив сестру. Джейн була бліда та сумна. Вона одягла синю оксамитову сукню, яка підкреслювала її молочну шкіру і біляве волосся, зібране в пучок. Довгі білі рукавички приховували її руки, на шиї був пов'язаний білий бант.

Не промовивши ні слова, Джейн пройшла повз Джека до дверей. Роуз і Британі скупчилися на порозі вітальні, проводжаючи їх.

- Нагуляйте апетит і гарний настрій, - побажала Роуз.

Стиснувши зуби, Джек відчинив двері перед Джейн, і вийшов слідом за нею надвір.

Мовчки пройшовши кілька десятків метрів, Джек вирішив перервати тяжке мовчання:

- Куди ти хочеш піти?

- Мені байдуже, - тихо відповіла Джейн.

Серце Джека стиснулося від болю. Він не міг бачити свою сестру в такому стані. Джейн змарніла, під очима у неї були темні кола, а тихий і байдужий голос ніколи не був їй притаманний… Джек відразу згадав дружину барона Радека, Христину.

- Джейн, я не хотів тебе образити, - зітхнув Джек.

Злість відпустила його, і Джек подумав, яким був дурним. Адже сердився він тільки на себе, а зганяв свої почуття на найдорожчих людях.

- Я знаю, - тихо відповіла Джейн. – Я знаю, що нам краще не зустрічатись. Я намагалася, але сестри замордували мене розпитуваннями, і мені довелося погодитися піти з тобою.

- Вони ні про що не підозрюють, і їм дивно бачити охолодження стосунків між нами.

Джейн кивнула на знак згоди.

- Я не хотів, щоб мої неприпустимі почуття зруйнували нашу дружбу, - Джек спробував сказати це якомога м'якше, сподіваючись, що Джейн гляне на нього. - Я хотів би все повернути.

- Ти назавжди залишишся для мене найкращим другом, - Джейн з подивом глянула на Джека. - Адже справа не в дружбі. Я ніколи не зможу дивитись на тебе, як на свого брата.

Джек зніяковіло відвернувся.

- Вибач, що забрав його в тебе.

- Якби я не була твоєю сестрою, нічого не змінилося б. Ти дивишся на мене як на якесь ефемерне створення. Ти б все одно ніколи не побачив у мені жінку, як у тих русалках. Від цього мені ще болючіше.

- Я бачу в тобі чудову жінку! - запально промовив Джек. - Ти жива і даруєш тепло, на відміну від тих холодних русалок. Як, якісь істоти можуть зрівнятися з тобою?

- Значить, ти не ототожнюєш мене з представниками стародавнього світу, які тобі так подобаються? – насупилась Джейн.

- Що ти! – засміявся Джек. – Якби я міг бути з тобою, я б навіть думати перестав про цих представників!

В очах Джейн спалахнув вогник надії. Вона вдячно посміхнулася Джеку, і знизала його руку.

- Але це неможливо! - відрізав Джек, відразу похмурівши.

Він витягнув руку з руки Джейн і, похмуро дивлячись тільки вперед, продовжив шлях. Джейн з схлипом втягла повітря. Джек знову дорікнув собі за різкість.

- Якщо ми не можемо бути братом і сестрою, ми маємо спробувати зберегти нашу дружбу, - запропонував він. – Сестри з'їдять нас, якщо ми поводитимемося як зараз.

- Давай спробуємо, - погодилася Джейн.

Вони повернулися додому з повними пакетами та усмішками на обличчях. Абсолютно невимушеними назвати їх було складно, але це було початком.

Звичайно ж, Роуз уважно спостерігала за стосунками Джека та Джейн. Помічала кожну незручну паузу, кожну реакцію збентеження. Роуз старанно зіштовхувала Джека з Джейн при кожному зручному моменті, роблячи їхнє життя нестерпним. Джейн не могла нічого сказати сестрі, не могла обуритися, це відразу видало б її з головою. Вона не знала, що Роуз дізналася про почуття Джека та Джейн ще до того, як вони самі все усвідомили.

У вересні родину Сторишів запросили на бал з нагоди закінчення літа. Де б вони не з'являлися, всі погляди одразу зверталися в їхній бік - статний юнак і чарівні білявки. Роуз завжди стежила за тим, щоб вони одягалися за останньою модою. Ось і зараз по залі пронісся легкий шепіт, що обговорював вбрання сім'ї. На Джеку був модний чорний костюм, біла сорочка, білі рукавички, циліндр і невід'ємна тростина, на шиї краватка зі срібною шпилькою. Перед виходом він довго чинив опір: