Частина 14 «Маленька Агнес»

Ніколас-Марко Луккезе

- Лілі стій! - голос дівчинки заповняв весь величезний будинок, темноволоса краля біжить зі сходів і тілом врізається у кремезного, високого чоловіка.

- Ой! Пробачте… - сором’язливо сказала дівчинка опустивши очі в підлогу.

- Нічого, тебе як звати? - запитав Ніколас, він дуже любить дітей. Дівчинка подивилася на охоронця, а потім на Ніка. - Я Агнес, а ви? - не знаю хто вона, але Агнес дуже мила і красива. Агнес - чиста та свята їй підходить це ім’я,  вона немов янгол.

- Ідемо. - охоронець схопив мене під руку.

- Пусти, я сам! - чоловік відштовхнув охоронця і подивився на маленьку Агнес. - В мене є син Натаніель йому два. Тікай звідси Агнес поки не пізно. - сказав Ніколас посміхаючись.

***

Кабінет Оскара Кастільйоне. Я сидів у кріслі навпроти вбивці моєї матері.  Він виглядав огидно, сивий та старий діді та й ще до того ж збоченець, у нього на колінах сиділи дівчата на вигляд точно не старше вісімнадцяти.

- Як ти посмів приїхати на мої території?

- Нам треба поговорити, - звертається Ніколас до Оскара, а потім переводить погляд на дівчат. - сам на сам. - блондинка та брюнетка встали, він вдарив одну  з них по сідницях. Дівчата вийшли, охорона теж ми залишилися вдвох. Оскар достав револьвер і поклав на стіл. - Назви  хоча б одну причину не вбити тебе зараз.

- Вб’єш мене автоматично проложиш собі дорогу в пекло, мої люди помстяться, від тебе і живого місця не залишиться.  - Ніколас постукав пальцями по столу. - А взагалі ти боїшся.

- Що?!

- Ти боїшся. - чоловік нахилився до здивованого і розлюченого Оскара. - Боїшся, що твій народ тебе зречеться, скине з трона, а ще в тебе немає спадкоємця. А знаєш чому? Бо ти невдаха, ти повільно котишся вниз і твій народ з тобою разом. А через п'ять, десять років ти помреш і що далі? Я стану новим королем Сицилії!

- Не посмієш! - розлючений чоловік спробував схопитися за зброю, але Ніколас його опередив і першими схопив револьвер. Луккезе менший наставив револьвер на Оскара, холодне дуло торкалося його лоба.

- Поворухнешся і ти труп.

- Що ти хочеш?!

- Перемир'я. Тимчасового перемир'я, - яке приниження я відчув нікому не передати словами, але я роблю це заради народу, матерів які поховали синів і дітей які втратили батька. - Ти відведеш своїх людей від мого кордону і складеш зброю.

- В мене є умови. - промовив Оскар.

- В тебе немає умов.

Чоловік встає з крісла тримаючи револьвер в руках. - Якщо не виведеш війська я підключу Францію. - на цих словах Ніколас виходить з кабінету. Більше мене, Оскар боявся мафію Франції, родина Лебланів дуже впливова і сильна.

- Ви вже йдете? - знайомий голос гукнув мене я обернувся і побачив Агнес з іграшкою в руках.

- Так.

- Ця іграшка вашому сину. - дівчина простягнула мені невеликого білого ведмедика.

- Агнес! - пролунав голос з кімнати.

- Ой мені потрібно йти, бувайте! - сказала дівчина і побігла.

- Дякую маленький янгол…