Частина 12 «Всі хто проти будуть мертві»

Ізабелла-Агнес Кастільйоне

- Я Ізабелла-Агнес Кастільйоне двадцятирічна італійка стану новим босом,Доном і Хрещеною мати! Якщо хтось проти прошу вийдіть і скажіть все що думаєте!  – впевнено сказала жінка, позаду неї усміхнувся Бруно він гордився своєю вихованкою. 

- Я проти! – вигукнув чоловік який підтримував Оскара.

- Сеньйора ми можемо його прибрати. – ззаду тихо сказав Маттео на вухо Ізабель.

– Я сама. – відповіла жінка і показала чоловікові на сцену він піднявся і став навпроти. Жінка була на голову вища за нього.

– Що ж слухаю тебе чоловіче. – всі завмерли і мовчки спостерігали за видовищем.

- Я проти щоб жінка було Доном, це проти правил і традицій! Нам не потрібні ніякі назви і правила. – говорив чоловік, люди мовчали ніхто його не підтримував.

- Добре, - сказала Ізабель. – Кого тоді ти пропонуєш на це місце? – запитала дівчина кладучи рука на кинджал.

- Себе! – голосно сказав чоловік дивлячись на людей. Не очікувано для всіх Ізабелла б’є ногою чоловіка в живіт і він падає на підлогу. Жінка дістає кинджал і присідає біля чоловіка, коли він схопився за живіт, лезо торкається його шиї. – Хто ти такий, що посмів себе так возвеличити? – сказала жінка притискаючи ніж до горла.

 – Я….

- Ти сука хто такий аби посягати на моє місце?! – жінка надавила на ніж і у чоловіка пішла кров. – Запам’ятайте всі, я Хрещена мати Сицилії! – голосно сказала Ізабелла.

- Я позбавлю тебе страждань. – сказала Ізабель і встромила кинджал йому  в горло, кров замазала трохи її щоки і костюм, люди навколо здивовано почали говорити між собою.

 – Кривава сеньйора… - дівчина почула як хтось сказав з натовпу і вона посміхнулася, вони прийняли її.

- Фабіано? – позвала жінка охоронця і він допоміг одягнути піджак. – Ніж забери і помий.  – сказала жінка.

- Що ж якщо ще хтось має щось проти я чекаю…. – промовила дівчина, але ніхто не підійняв руку. – Ось і молодці! Завтра тут зранку я зберу нараду хочу бачити всіх чоловіків. – сказала Ізабелла і розвернулася до виходу. Вона чула як люди їй хлопали і кричали вигукуючи її ім’я, виявилося це не так і важко просто потрібно було відкрити людям очі на правду.

***

Зайшовши в кабінет на мене з обіймами налетіла схвильована мама, жінка цілувала мене  щоки. – Жива… Слава Богу!

- Мам, все добре, - говорить дівчина сідаючи за стіл. – Тобі потрібно поспати і до лікаря, твоє обличчя і тіло в синцях і ранах. – говорю я мамі.

- В нас є свій лікар я покличу його. – говорить Бруно я погоджуюся і мама йде у кімнату чекати на лікаря. Добре мама пішла тепер можна і поговорити про справи.

- Ну що ж Бруно це тільки початок, - сказала Ізабелла відкриваючи ноутбук. – Станеш моїм радником? – запитала жінка.

- Стану, куди ж я дінуся в мене є надійні люди. – говорить брат мами.

- Добре приведеш їх, зараз потрібно побудувати нову ієрархію і послати до біса всіх людей батька, а краще вбити, вони можуть піти проти нас. – роздумуючи говорить Ізабелла.

- Правильно мислиш.

- Я завжди правильно мислю. – відповідає жінка Бруно. – А зараз треба підготувати коронацію.