Частина 11 «Нове життя»

Ізабелла-Агнес Кастільйоне

Чоловік подивився у вікно де зібралося багато людей, серед них солдати мафії , їхні родини і жителі Палермо, всі знали про смерть їхнього дона.

- Всі вже зібралися. – сказав чоловік підходячи до Ізабелли. Дівчина була одягнена у чорний костюм з червоним корсетом.

- Подай будь ласка помаду. – простягнула дівчина руку у сторону мами. Дивлячись у дзеркало Ізабель навела контури, а потім зафарбувала губи яскраво червоною помадою.

- Ти впевнена?  - запитав Бруно подаючи дівчині пістолет, який вона засунула в оперативну кобуру, а свій улюблений чорний кинджал, який подала мама Ізабелла прикріпила на поясі під піджаком.  Вона повернулася обличчям до Бруно. – Я планувала це три роки і так я готова, а чи впевнений ти? – дівчина тикнула чоловіка пальцем у груди.

- Я тренував тебе й вчив всьому і знаю хто ти, і яка ти, тому я готовий і впевнений. – дівчина похлопала Бурно по плечу і направилася до виходу.

***

Я виходжу з будинку на березі моря, який збудував мій дід спеціально для таких випадків. Мене супроводжує Бруно і двоє охоронців їх привів брат мами.

- Як вас звати? – питає дівчина ідучи по коридору.

- Фабіано. – холодно відповідає  високий брюнет.

- Маттео. – говорить інший. – Сеньйора Кастільйоне будьте обережні.

- Буду. – говорю я і виходжу на сцену де зібралося купа людей, всі говорять між собою, обговорюють смерть дона.  – Де дон? Хто вбивця?  - кричать люди. Я вперше бачу стільки людей, потрібно себе опанувати і заспокоїтися.

- Всім тихо! – голосно сказав Бруно стоячи позаду мене, натовп замовк, жінка зробила крок вперед. Всі в очікувані хто ж перед ними стоїть, Оскар ніколи не виводив у світ дружину і дочку.

- Ciao,  - промовила дівчина з італійським акцентом. – Сьогодні тут ви зібралися по моєму проханню і також з новини про смерть  Дона.  – жінка почала ходити по сцені з ліва на право дивлячись на людей. – Вам напевно цікаво хто ж вбив його і хто буде наступником.

Ізабелла говорила спокійно, впевнено наче не вперше тут, дівчина дістала кинджал і почала крутити його в руках.

- Будучи маленькою дівчинкою, яка образилася на татка я мріяла щоб він зник. Сьогодні ввечері моя мрія здійснилася, - жінка легко посміхнулася. – Я та яка вбила свого батька і вашого Дона.

Люди з натовпу обурено кричали, деякі матюкали іспанською, але Ізабель не звертала на них увагу і продовжила далі.

- Батько ста для мене власним катом у пеклі. Так, я дочка Оскара, Ізабелла-Агнес.  Двадцять років тому ви тут святкували народження близнюків і тут перед вами мав би стояти мій брат, Альдо  але він мертвий. – вона добре пам’ятає брата і сумує за ним, наче втратила частинку себе.

- Ми не знали, що він мертвий! – вигукнула старенька жінка.  – Хто вбив його?

- Грип і температура чотирнадцять років тому і Оскар приховав від вас це! – сказала жінка. Ізабелла заховала ніж, зняла піджак і дала в руки Фабіано. – Я досі не розумію чому ви так ним пишаєтеся?  - запитала жінка дивлячись на людей.

- Своїм величезним Я він привів нашу громаду до майже розвалу, краху і кризи. Війна з Луккезе повна маячня коли держава в такому плачевному стані. – перед тим як іти сюди я добре дослідила війну між родинами, всю хронологію, Оскар перший почав вбивати людей Альфреда і стався той переломний момент коли Луккезе старший оголосив нам війну. – Оскар хотів захопити трон Чикаго, а привів вас до банкротства. З нами ніхто не хоче співпрацювати в нас немає союзників на відмінну Луккезе. Час прийняти, що вони сильніші,  в них вже десять років новий Дон, а вони стали ще сильнішими, розвинутими. А ми? Що ми? Застрягли на одному місці, наші руки зв’язані безглуздими правилами і законами. Тож назвіть мені хоча б одну причину вважати Оскара хорошим босом!

Серед народу тільки один чоловік підійняв руку.

– Слухаю! – сказала дівчина показуючи на нього рукою.

- Дон хотів розширити територію, стати більш впливовими на ринку в Європі. І я підтримую всі його закони! І ви жінки повинні сидіти дома, а не стояти тут! – голосно сказав чоловік,а  Ізабелла засміялася. – Серйозно? Де ж тоді такий бажаний результат? Де нові території? Де гроші і союзники? Ми стали найвідсталішою мафією і ніхто навіть вести переговори з нами не хоче, рано чи пізно  прийде Дон Чикаго! Ви в боргах, помирають люди їх більше втричі ніж було. – люди кивали і погоджувалися з дівчиною.

- Спочатку потрібно укріпити свої позиції тут, в Палермо, виплатити гроші малому бізнесу на розвиток, зібрати кошти з готелів, ресторанів в Європі та Азії, змінити кодекс, нові правила і закони. В першу чергу Дон повинен думати про народ, людей, громаду, дати їм хліб і житло, а лише потім іти на іншу країну. Мафії в Чикаго, Франції, Україні, Іспанії і інших країнах давно вже це зробили, вони лідери на світових ринках торгівлі, а ми втратили свій рівень. Та в кінці кінців нам потрібна назва! – дівчина твердо вирішила і вже не буде відступати.