Частина 9

Ізабелла-Агнес Кастільйоне

Я переступаю поріг власного дому в Сицилії. Дорога додому літаком зайняла годину і п’ятнадцять хвилин, прийшлося важко, за гроші які мені давав Чиро я купила квиток і перуку. Чутки розходяться швидко  і всюди охорона Лейхі які шукають мене і напевно вже батько все знає і готовий сам мене вбити.  Через охорону дома я пройшла не помітно як і вчив мене Бруно.  Наш будинок находиться в Палермо – колишня провінція Італії. Родина Кастільйоне  була заснована ще в 80-х. роках, старий Базіліо заселився на Сицилії і почав працювати на мафію й  з часом він став головним.  За його сина наша родина стала головною в мафії Сицилії  і вийшла на ринок торгівлі. Пізніше Кастільйоне стали співпрацювати з Америкою, тільки завдяки Базіліо його наполегливості, сміливості і витримки ми зараз є головними мафіозі Палермо, Сицилії. Нас знають всі, бояться всі і поважають всі.

Мій батько, Оскар Кастільйоне один з донів за якого мафія зазнала рекордних втрат і втратила свою стійкість на ринку торгівлі. З мого народження я чула постійно одну фразу «Луккезе наші вороги! Їх потрібно знищити!» я не знаю хто вони, чому наші вороги і чому їх потрібно знищити.  Коли я жила у Лейхі в мене була можливість знайти інформацію про цих Луккезе і виявилося, що родина мафії Чикаго і наскільки я розумію Оскар воює з ними .

***

Зайшовши в будинок охорона одразу ж зупинила мене.

- Сеньйора Ізабелла? Що ви тут робите, ви не повинні бути в Римі? – запитав охоронець.  Треба щось придумати!

- Я…мене чоловік відпустив додому на декілька днів! – швидко сказала дівчина і пішла далі. Якщо охорона нічого не сказала мені про Чиро це означає,що батько нічого не знає про його смерть. Підіймаючись на другий поверх я почула крики, жахливі крики вони доносилися з кімнати мами.

- НІ! Я не винна Оскар! – крики мами лунали на весь будинок, але ніхто з охорони і прибиральниць не реагували, кожен з низ знає що якщо полізе туди може лишитися без голови.

Ізабелла дістала пістолет і тримаючи його перед собою ногою відкрила двері, Оскар цього не помітив, він навіть би не почув через крики дружини. Мати лежала на підлозі її тіло було покрито синцями, а Оскар бив жінку ногами і щось кричав. 

- Зупинися! – голосно закричала дівчина і Оскар зупинився повернувши голову.

 – Ізабелла?  - здивовано запитав чоловік дивлячись на пістолет, який був направлений на нього. – Поклади зброю…

- Ні… не зараз, не сьогодні, я більше не буду твоєю собачкою на повідку. Після смерті Альдо в тебе поїхав дах. Хіба може нормальна людина віддати свою єдину дочку заміж в п’ятнадцять,  бити її і дати в руки чоловіку який буде ґвалтувати?! Все життя ти знущався наді мною, мамою тобі було всеодно на нас.  Ти самозакохане лайно яке не повинно жити, дві години назад я знову вбила свого чоловіка… - говорить Ізабель направляючи дуло на голову Оскара.

- Що? Тобі мало?! Ти вбила Баччо тепер Чиро! – кричав батько, але навіть не зійшов з місця, він боїться…. Подумала дівчина і посміхнулася. Вперше вона керує батьком, а не він.

- Мало… мені мало Оскар. Я хочу не просто нормального життя, я свободи! – на цих словах Ізабелла натискає курок. – Горіти тобі в пеклі! – куля влучає прямо у голову, тіло падає на ліжко. Дівчина підходить до мами і піднімає її, бідолашна вся в сльозах обіймає дочку. – Ізабель… - тремтячим голосом сказала мама, вона взяла моє обличчя в руки.

- Дон мертвий, спадкоємця чоловіка немає. Ізабелла це твій шанс, ти можеш стати доном і змінити все… - говорить Кьяра. Так вона права зараз мій шанс стати тією вершиною ієрархії.

- Знаю мамо, я за цим сюди і пришла, - сказала дочка мамі. – Більше нас ніхто не образить.

Вставши я дістала телефон і набрала номер. – Алло? – запитав голос з того кінця.

- Це Ізабелла – сказала дівчина.

- Ізабель? Ти? Де ти зараз? – стурбовано запитав чоловік.

- Бруно ти мені потрібен в Палермо.

- Що сталося чому ти не  в Римі?

- Бруно! Я вбила Чиро і Оскара, ти мені потрібен я зацікавлена стати доном. – сказала дівчина.

- Я їду. – сказав Бруно і кинув слухавку.

Сьогодні  зміниться все.