Часина 7 «Він зрадник і тиран»

Ізабелла-Агнес Кастільйоне

Після занять з Бруно він поїхав по справам, а я пішла в будинок і піднялася на другий поверх хотіла зайти до тата. В коридорі біля кабінету я почула крик, жіночий крик відкривши двері ….

- Тато…- в кабінеті у тата на столі лежала гола жінка, а біля неї тато, він цілував жінку, а вона викрикувала його ім’я. Батько різко повернувся і коли побачив мене швидко натягнув на себе штани, а дівчина злізла зі стола і прикрилася своєю сукнею. По моїм щоках почали стікати сльози, поки мама постійно плаче в своїй кімнаті він цілується з іншою, вся в сльозах я розвернулася і побігла до себе в кімнату. – Агнес! Ізабелла-Агнес Кастільйоне стій! – кричав батько я швидко забігла в кімнату і заповзла під ковдру вкриваючись з головою.

Маленька дівчинка здригнулася коли хтось увійшов в кімнату напевно це тато подумала Ізабель. Тато сів на ліжко біля мене і скинув з мене ковдру я лежала на ліжку із зігнутими колінами і сльозами на обличчі.

- Те що ти бачила повинна забути. – спокійно сказав тато, а я піднялася і сіла біля нього. – Ти любиш маму? – запитала дівчинка не дивлячись на чоловіка.

- Я….люблю маму, - невпевнено сказав Оскар, але дівчинка витерла сльози і подивилася на батька. – Чому мама не відкриває мені двері? Чому Альдо досі не приїхав з табору в нас ж скоро день народження?

Від запитання про сина чоловік одразу ж помінявся в обличчі, його руки стислися в кулаки. – Тобі пора спати!

- Я не хочу спати. – говорю я татові, коли він вже встав з ліжка.

- Агнес лягла спати! – крикнув батько, але я не послухалася і теж встала.

- Де Альдо? Що з мамою? – голосно запитала дівчинка, а Оскар як оскаженів замахнувся на дочку, але маленька Ізабель швидко присіла як її вчив Бруно і батько промазав.

- Де Альдо питаєш?! Альдо помер! Мій син помер! – кричить чоловік на дочку в якої знову з’являються сльози. – Братик…помер? Ні… Ти брешеш! – я почала плакати і бити тато по нозі.

- Це твоя мати винна, не догляділа сина мого! – говорить Оскар до дочки і відпихає її на ліжко. – Нічого, в мене є ти я видам тебе заміж за багатого і впливового хоч десь пригодишся. А матері твоїй я ще добре дам за те що виховала тебе такою! Жінка повинна шанувати чоловіка, не бити його, не кричати і не перечити! Бути покірною і слухняною!  – тато кричав на мене поки я плакала на ліжку.

-  Я закрию тебе в кімнаті на тиждень, з Альмою не будеш бачитися. – сказав чоловік і вийшов з кімнати, через сльози я чула тільки як закривалися двері на замок.

Мені шість я втратила брата, мама закрилася в кімнаті, тато зрадник і тиран. Я повинна слухатися Бруно він мав рацію коли казав, що я не власність, в мене немає нікого крім себе і Бруно. Від сьогодні в мене немає тата.