Частина 6 «Доля складна штука»

Ізабелла-Агнес Кастільйоне

2003 рік

- Мам... Мааамм відчини двері! – дівчинка брюнетка, невеличкого зросту стукала у двері кімнати де її мама. Кожного ранку вже протягом шести місяців вона стукала у ці двері і кожного разу тиша. Як завжди вона спускалася на підлогу і притискаючись до дверей сідала, руками обіймала коліна і плакала, а волосся спадалшо пасмами по щоках.

- Ізабелла вставайте не потрібно тут сидіти, господар скоро приїде буде сваритися.. – чиясь рука прибрала моє волосся я підняла голову і побачила Альму, вона моя няня. Я дуже люблю Альму вона хороша, не свариться і любить мене.

- Дитинко давай вставай,  - вона піднімає мене на ноги і витирає мої сльози з обличчя. – Я хочу до мами… - говорить заплакана дівчинка.

- Ізабель моя дівчина, - жінка прибрала пасмо мого волосся мені за вухо. – мамі погано, їй потрібен час. Давай краще підемо на фортепіано пограємо?

- Добре. – я взяла няню за руку і ми пішли в кімнату з фортепіано та книгами.

По дорозі в кімнату нам на зустріч йшов молодий хлопець, весь у чорному. я відпускаю руку Альми і біжу до хлопця.

- Бруно! – кричить дівчина запригуючи на руки до хлопця і міцно обіймаючи його за шию. Чоловік теж обійняв мене, Бруно солдат у батька і рідний брат моєї мами, він молодший за неї. – Ізабелла ти така красуня! – говорить чоловік тримаючи мене на руках, а я обхопила його шию. 

- А я йду грати на фортепіано йдемо зі мною? – запитала дівчинка, Бруно поставив Ізабель на підлогу.

- Вибач красуня, але я не можу твій батько мене викликав, - дівчинка засмутилася. – Я потім до тебе прийду і ми підемо стріляти з лука!

Дівчинка обійняла Бруно і він пішов до тата, а ми з Альмою пішли далі.

***

З нянею ми були не довго, прийшов Бурно і ми пішли на вулицю, ми стріляли з лука. Мамин брат навчив мене управляти ножем, ми робили це таємно тому що мама і тато був проти мені тільки шість і дівчина не повинна цим займатися, але Бруно вважає це маячнею. Ми закінчили займатися і Бруно присів біля мене на траву.

- Ти сьогодні молодець, - говорить чоловік і дівчинка посміхається.  - Ізабелла наступного разу ми будемо стріляти з пістолету.

- Що?! – здивовано питає дитина. – Я ж ще маленька!

- Ізабель, - хлопець повернувся до мене обличчям. – я хочу щоб ти могла захистити себе, хочу щоб знала ти не чиясь власність. Ти виростеш і сама обереш свою долю, обіцяєш?

Я добре знаю про правила жінок в мафії  і їхнє життя, як маму насильно видали заміж, як татову сестру вбили бо вона намагалася втекти від чоловіка-тирана. І Бурно постійно говорить, що я інша і повинна бути сильною і сама творити свою долю і своє життя.

- Обіцяю!