Частина 2

Ніколас-Марко Луккезе

1992 рік

Тисяча дев'ятсот дев'яносто другий рік на вулиці літо, моє день народження. Батьки вирішили, що моє п'ятиріччя потрібно гарно і шумно відсвяткувати, приїхало багато родичів і мій друг Шейн, ми з ним друзі з дитинства він син татового солдата.

- Привіт Марко! - привітався зі мною друг. Він і мама єдині хто називають мене Марко, всі інші Нік або Клаус. - Я приніс тобі подарунок!

Хлопчик протягнув Ніку блакитну коробочку, іменинник одразу почав її відкривати.

- Тобі точно сподобається! - говорить Шейн допомагаючи мені відкривати коробку.

- Боже це що тамагочі і YoYo?! – весело підпригнув хлопчик граючись йо-йо. – Дякую! – обійняв я Шейна.

На задньому дворі нашого будинку було багато дітей і дорослих всі вітали мене і дарували подарунки. Стояли столи з тістечками, напоями я помітив маму біля одного з них і побіг до неї.

Веселий хлопчина біг до своєї матусі і пригнув прямо в її обійми, Карен підійняла синочка на руки і поцілувала у лоб. – Мій Марко!

- Мені Шейн подарував тамагочі! – я показав мамі нову іграшку і вона поставила мене на підлогу. – Молодець! Дивися ось тато вже йде. – мама погладила мене по голові .

- Ніколас-Марко Луккезе, - сказав тато підходячи до мене. Тато не такий як мама, він серйозний, стриманий і рідко показує емоції і завжди називає мене повним ім’ям. – З днем народження синочку! – він взяв мене на руки і обійняв за довгий час на його обличчя з’явилася посмішка.

- Ну все біжи до Шейна… - він поставив мене назад і відійшов від них але не на далеко гратися тамагочі. Я бачив як тато обійняв і поцілував маму, я не люблю такі моменти вони бридкі.

- Ти не ночував дома. – говорить моя мама до батька, вона виглядає схвильовано. – Кастільйоне знову вбив моїх людей і зірвав важливу угоду я втратив два мільйона!

Я вперше чую це прізвище, звичайно я знаю в якій родині народився і ким маю стати. Тато завжди казав: « Смерть і вбивство не повинні лякати тебе - це наш світ! Ти Луккезе і маєш стати сильним, щоб всі тебе боялися!»

- Все буде добре, ти в мене сильний і впораєшся з Кастільйоне, а потім виросте Марко одружиться в нас будуть онуки, я так хочу дівчинку. - Мама притулилася до тата і поклала йому на плече свою голову.

- Тоді давай заведемо дівчинку буде Ніколасу сестра. – почувши це я запригав від радості, я дуже хочу сестричку.

Друга частина дня пройшла прекрасно багато літаючих кульок, торт, нові іграшки і веселощі.

***

З дня народження пройшло сто тридцять три дні я відзначаю кожен день жовтим маркером рахуючи дні до наступного дня народження. На дворі осінь я  люблю цю пору року, листя опадає і шурчить під ногами коли йдеш. Найбільше я люблю її за кольори, люди готуються до зими і нового року.

Сьогоднішній день я відзначу чорним маркером і щороку буду його так позначати.  Двадцять друге листопада найгірший день в моєму житті, день коли я втратив маму… найріднішу мені людину.

В мафії оголошено траур, таке буває рідко, наступні сорок днів всі будуть носити чорне і співчувати нашій родині. Завтра похорони і батько до останнього вагався чи потрібно йти мені. Але все є вирішив, що я піду це моя мати і я побачу її востаннє. Звісно вона буде зі мною в серці назавжди, але доторкнутися я більше не зможу.  Весь вечір тато просидів в кабінеті, він пив і з його кабінету лунали звуки нібито щось падає. Я лежав сам у ліжечку намагаючись заснути, але постійно бачив перед очима тіло мами у нас на повір’ї.