26

Позбувшись неприємного погляду Всеслава, я нарешті спустила пошукове заклинання. А сама вирішила, що варто відвернути увагу господаря будинку.

- Розкажіть про нього, - попросила з милою усмішкою. - Я чула, що це вбивця, але нічого конкретного. Та ви, бачу, знаєте дуже багато.

Всеслав розслаблено відкинувся на спинку стільця. Він знову відчув себе головним. Подивився на мене зухвало та загадково промовив:

- Це не просто вбивця. Це мисливець від якого неможливо сховатися.

- Інтригує, - я посміхнулася, прислухаючись до свого заклинання. Воно нишпорило будинком. - Але ніхто його не бачив?

- Звісно! - пирхнув Всеслав. - Якби це був простий головоріз, якого можна винайняти, залишивши оголошення на стовпі, то хто б про нього взагалі говорив? А Тіньмар відома постать у Моріоні. Він - легенда.

- Чи казка, - поблажливо посміхнувся Ґрейн. Всеслав обурено повернувся до нього:

- Ви так багато знаєте про життя у Моріоні?

 Ґрейн витримав погляд чоловіка, але все ж мусив збрехати:

- Ні.

І я досить чітко відчула у цих словах фальш, хоча нетренована людина ніколи б не здогадалася. Повірив і Всеслав. Він поважно кивнув та знову заговорив до мене:

- Кажуть, він з’явився у Моріоні років п’ятнадцять чи двадцять назад. Тоді відбулися перші дивні вбивства.

- Чим же вони були дивні? - мене дійсно заінтригував тон Всеслава. Він пограв бровами і продовжив повільно видавати інформацію:

- Ніяких слідів поруч з тілами вбитих не було.

- Сліди можна знищити магією.

- І магією їх можна відновити, - посміхався чоловік, ніби вирішив пограти зі мною у словесну гру. Краєм ока я бачила, що Ґрейн уважно прислухається до нашої розмови. А його продовжувала облизувати поглядом Катря. Орест, згорбившись, дивився під стіл, а Христя щось тихо бурмотіла собі під ніс. Фомко знову дивився кудись під стелю. А дівчата тихо сиділи над тарілками, намагаючись не привертати увагу.

- На будь-яку дію є протидія, - продовжував Всеслав. - Гадаю, вам це відомо. Так от ті вбивства були дивними не тільки через те, що помирали вороги Фарельда Німуса. На той час, щоправда, ніхто не знав його ім’я, він тільки починав свій шлях нагору. А й через те, що не було ніяких зачіпок. Наче тих людей вбивав привид. Та навіть дух загиблої людини після себе лишає енергетичний вплив, який могли б відчути. А тут…

Всеслав спеціально не завершив речення. Залишив невимовлені слова потопати у драматичній паузі. Я задумливо насупилася.

- Кажуть, що він убиває дуже криваво, - раптом заговорив Орест. Його рот вигнувся куточками вниз. - Розриває жертв, наче голодна тварина, змушуючи перед смертю відчути неймовірні страждання.

- А я знаю, що свідки чули його божевільний регіт, коли він катував одну із жертв, - наче вихвалялася, додала Катря. Вона совалася на стільці, і мені здалося, що якби її та  Ґрейна не розділяв Орест, то вона вже спробувала б сісти йому на коліна. Від цього стало гидко, і я поспішила вчепитися у нову підказку.

- То його чули?

- Може і чули, - Всеслав знизав плечима.

- Дурним бабам чого тільки не почується, - пирхнув Орест.

- І ви впевнені, що він працює на Фарельда?

- Є така вірогідність, - ухилився від прямої відповіді Всеслав та почав перераховувати: - Його жертвами ставали ті, хто найголосніше кричав про те, що Фарельд неправий. Дуже багато приїжджих. А найкривавіше він вбивав демонів. Напевно, їх він особливо ненавидить. Як і Фарельд.

- Логіка у цьому є, - вимушена була погодитися я, опустивши погляд. Пошукове заклинання повернулося до мене, але принесло з собою лише інформацію про те, що більше нікого живого у будинку немає.

Але я впевнена, що сигнал йшов звідси. І відправлений він був не більше ніж п’ять годин тому.

- Він сам обрав собі ім’я? - вигадала я нове питання. Всеслав знизав плечима:

- Можливо. Може підписував ним трупи. А може це вже люди так охрестили. Ці сектанти люблять вигадувати кричущі імена. Ви знали, що у своїх колах вони називають Фарельда - кривавим батьком?

- Кривавим? - я підняла брову, наче засумнівалася. - Це через ритуали?

- Саме так, - кивнув Всеслав. Для людини, яка не була у лавах опозиції він занадто багато тонкощів знав. Це насторожувало. - Фарельд дійсно відомий своєю любов’ю випустити комусь кров.

- І це лякає людей, - Христя похитала головою, не підводячи погляд. - Бо криваву магію неможливо зняти чи розвіяти.

Саме у цю мить мене зненацька огорнуло здогадкою. Я взяла у руку срібний келих, хитнула його та вимовила:

- Це хибна думка.

Над столом запанувала здивована тиша. Я зробила ковток з келиха, а сама глянула на дівчаток, але вони та Фомко залишилися такими ж байдужими до розмови. Я продовжила говорити, сподіваючись, що хоч хтось подасть мені сигнал. Адже якщо я не помиляюся, то той, хто потребує моєї допомоги, знаходиться зараз за цим столом.

- Міф про те, що заклинання на крові неможливо зняти іноді підтримує навіть влада, щоб люди боялися таких ритуалів. Але у кожному філіалі Міністерства Підглядань є артефакти, які швидко знімають будь-який вплив.

Я знову дивилася на Всеслава, ніби говорила з ним, але готова була спіймати найменший жест чи звук. Та дівчатка ніяк не відреагували. Невже я помилилася?

Про всяк випадок глянула на Марічку, але служниця щось відскрібала нігтем від стіни, не проявляючи ніякої цікавості. Фомко взагалі почав колупатися у носі, за що отримав по руках від Христі.

А ідея була непогана! Мені здалося, що Всеслав надто обізнаний у сфері кривавих заклинань. Можливо, він міг застосувати одне з них до когось тут?

Наприклад, рабське заклинання, схоже до того, яким колись Йозеф полонив Елері.

Та на крові надто багато ритуалів. Деякі залишають свідомість, але при будь-якій спробі протистояти господарю завдають такого болю, що хочеться вбити самого себе. Але і цього зробити неможливо. Тому єдиний вибір - підкорятися.

Дівчатка були при свідомості та ніяк пручатися не намагалися. А зважаючи на дивність усього сімейства, мені було надто важко зрозуміти чи потребують вони порятунку. І як мені це визначити, не привернувши увагу?