25

Демонічний потяг - це особливість активної магії нашої раси - сила, якій неможливо чинити опір. Хоча жоден з дослідників досі не зміг пояснити її природу та взагалі довести її вплив на демонів. Просто кожен з нас знав, що десь у світі має бути наша ідеальна пара.

Деякі демони ніколи у житті не зустрічають свою половину. Ніхто не може пояснити чому. Та якщо зустріч відбулася, то не помітити це неможливо. Принаймні так казали мені знайомі.

Та ні один з них не міг пояснити як саме відчув, що поряд із ним “доля”. Навіть Дорайн придивлявся до Елері майже пів року.

Я не тішила себе сподіваннями, хоч десь у глибині душі мріяла, що закохаюся саме у того, хто викличе у мене демонічний потяг.

- Так, - Ґрейн відповів, не зволікаючи. Мій погляд вмить розфокусувався, а тіло налилося слабкістю. Я б могла подумати, що мене дійсно отруїли, але відчуття виринало з середини.

- О! Як романтично! - вимовила Катря, та на мене навіть не подивилася. Вона підперла щоку долонею та втупила погляд у Ґрейна. Їй довелося навіть змусити Ореста відхилитися, щоб старий не заважав їй дивитися. Мене починав дратувати цей погляд Катрі, але поки що я мовчала і, користуючись розмовою, виплітала нове заклинання.

- А я чула, що це все брехня! - вигукнула Христя та встромила виделку у помідор, наче той був її особистим ворогом.

- Як брехня? - перелякано глянула на неї Катря. - Якщо навіть імператори були підвладні цій силі!

- Про яких імператорів ти кажеш, люба? - з легким роздратуванням перепитав Всеслав. Він сидів рівно, з розправленими плечима та повільно відрізав від великого шматка м’яса маленькі шматочки, ретельно пережовуючи кожен з них.

- Про Келвера ат Мілоу, звісно! - Катря навіть підстрибнула на місці, ніби маленька дівчинка. Вона заговорила дуже швидко, наче її могли перебити, не дослухавши: - Є легенда, що він збожеволів після того, як втратив свою кохану жінку. Він шукав її роками, обіцяв, що покладе увесь континент до її ніг. Як думаєте, Вальтріксе, він знайшов її?

Жінка так стрімко обернулася до мого охоронця та глянула на нього шаленим поглядом, що я здригнулася. Краєм ока помітила рух, і скосивши вбік очі, побачила, що і дівчатка з острахом дивляться на матір. Та жодна з них не видала ні звуку.

- Гадаю, якби знайшов, то відмовився б від завоювань, - тихо вимовив Ґрейн. Катря знову млосно зітхнула, пожираючи мого охоронця поглядом:

- Кажуть, що колись імператор навіть зупинявся у цій садибі! Можливо, він був таким же вродливим як ви, Вальтріксе, як гадаєте?

- У мене немає жодної думки з цього приводу, - сухо відповів чоловік. Мені здалося, що він починає втрачати самовладання. І якщо Катря продовжить до нього так відверто загравати, то він відкрито її направить кудись… у лісову хащу, наприклад. Та ситуацію врятувала Христя. Вона припинила порпатися у салаті та задумливо звернулася до сестри:

- А тобі не цікаво якою була та жінка, заради якої він завоював увесь континент?

- Дурепою вона була! - буркотливо прокряхтів Орест. Обидві жінки здивовано глянули на нього:

- Чому це?

- Бо усі жінки дурепи! - вимовив старий. Катря і Христя перезирнулися, знизали плечима, ніби не почули нічого нового. Та повернулися до своїх справ: Христя викладала якийсь візерунок з листків салату, а Катря знову закохано дивилася на Ґрейна.

Мені у вухо вдарив вітерець. Я здивовано озирнулася та зіштовхнулася з ошелешеним поглядом Кіри. Вона сховалася за шиєю Ґрейна та покрутила кігтиком біля скроні, висловлюючи свої думки щодо господарів будинку. І я навіть була з нею згодна.

Ще раз глянувши на тихих дівчат, потім на мовчазного велетня, я вже готова була відпустити нове пошукове заклинання, аж раптом мене збив Всеслав.

- Ви ж Айра ат Нарі?

Я здригнулася і відчула як поруч напружився Ґрейн. Секунду я міркувала, але все ж посміхнулася:

- Так.

- А я не міг зрозуміти чому ваше обличчя мені знайоме, - Всеслав витер губи серветкою та зім’яв її у руці, дивлячись на мене. - Пропустив новини про ваше весілля.

- Я не хотіла привертати увагу до цього, - я ніяково глянула на Ґрейна, але продовжила лагідно посміхатися: - Спершу хотіла насолодитися відпусткою та подорожжю. Новини про моє одруження невдовзі просочаться у газети.

- Не сумніваюся, - хитнув головою чоловік. - Але дарма ви приїхали у Моріону. Ще й напередодні кривавої повні.

- Кривавої повні? - награна приязність повільно сповзла з мого обличчя. Я вже чула про криваву повню. Тому я вчепилася у цю фразу: - Про що ви? Можна докладніше?

- Ви не знаєте про криваву повню? - вперше за вечір Всеслав розгубився. Він спантеличено глянув на Ореста. Той пробурмотів собі під ніс щось про розумові здібності жінок, але я не стала акцентувати на цьому увагу.

- Це оптичне явище, - раптом заговорив Ґрейн, повернувшись до мене. Я здивовано підняла брову, але чоловік продовжив пояснювати: - Місяць підходить надто близько та набуває багряного кольору.

- У таку ніч полюбляють проводити криваві ритуали, - поважно додав Всеслав, знову привертаючи мою увагу. - Вважається, що таким чином магія посилюється. Сама природа вкладає сили у зачаровані символи. А ви ж знаєте хто у Моріоні вважається найпалкішим шанувальником кривавих ритуалів.

- Фарельд Німус, - я не задумуючись, назвала ім’я очільника опозиції. Всеслав задоволено примружився та кивнув:

- Саме так. А підказати вам хто у Моріоні найбільше ненавидить демонів, які приїхали з Ізаріди?

- Не треба, - я смикнула плечем. Пам’ять одразу підкинула момент переслідування. На мить я ніби знову опинилася у коконі темного туману. Але швидко скинула марення. - Чому ви думаєте, що Фарельд може полювати на мене?

Всеслав загадково посміхався:

- Бо принесена в жертву ізарськая демониця дуже підійме бойовий дух його армії. Вони вже кілька місяців планують новий прорив, але офіційна влада блокує усі спроби. Вони перекривають опозиції кисень, руйнуючи дороги та знищуючи їхню логістику.