24

Щоб точно визначити рівень володіння магією треба провести кілька тестів. Зазвичай акредитацією, якщо вона необхідна, займається Міністерство Освіти. Більшість людей користуються лише побутовими заклинаннями, чи взагалі відмовляються від них на користь артефактів та магічних пристроїв.

З рівнем володіння силою у демонів складніше, через її активну природу, яка сама виривається з тіла.

Тому мені пощастило, що крім мене і Ґрейна за столом були тільки люди. Я могла досить точно визначити чи є тут хтось, хто володіє магією на рівні вище четвертого.

І вже за секунду, удаючи, що з апетитом їм салат, я запустила перше ледь помітне плетіння. Воно ковзнуло по кімнаті та швидко повернулося до мене. Я прикрила очі на хвилину. 

І раптом мене пронизав холод.

Ні, я не відчула в жодному з людей достатнього рівня магії. Ніхто з них не практикував її використання. Надто мало енергії було у них.

Але моє заклинання побачило щось інше. У будинку дещо було. Це наче була тінь, чи відлуння якось чаклунства, а може і взагалі прокляття. І воно нібито оточувало їдальню.

- Ваші очі такі гарні, - повернув мене у реальність голос Катрі. Я здивовано повернулася до неї, і помітила, що жінка, поставивши лікоть на стіл, дивиться на Ґрейна. - Ніби рубіни у темряві. Ваша дружина, певно, обожнює дивитися у ваші очі?

Вона вимовила це з млосним придиханням та закусила губу. Я ошелешено глянула на Ґрейна. Той теж мав збентежений вигляд, але все ж стримано відповів:

- Якщо моя дружина вважає мої очі гарними, це буде для мене найкращим компліментом.

Я швидко глянула на Всеслава, але той повернувся до Христі, яка обережно різала м’ясо та викладала його у якомусь дивному порядку:

- Що сьогодні сказали тобі зорі? - ігноруючи поведінку своєї дружини, спитав у Христі господар будинку. Вона насупилася:

- Сьогодні щасливе число - дев’ять. Треба дотримуватися його, інакше накличемо біду.

- Гості, здається, прийшли саме о дев’ятій, - Всеслав взяв у руку срібний келих. Він кинув на мене багатозначний погляд та посміхнувся. Але раптом його очі опустилися до моєї тарілки, і посмішка сповзла з його вуст: - Вам не до вподоби м’ясо?

За столом раптом запала тиша. Усі присутні завмерли, припинили жувати і, здається, затамували подих. Моєю спиною пройшовся холод, коли на нас схрестилися погляди.

- Нещодавно ми відмовилися від м’яса, - Ґрейн наче нічого не помітив. Він оголив ікла у веселій посмішці та взяв свій келих. Сміливо зробив ковток та глянув на Всеслава: - Вибачте, що не попередили. Не хотіли ображати вас.

- Але ображаєте, - господар будинку не затримав погляд на моєму охоронцеві, він знову прискіпливо дивився мені у вічі: - Не бійтеся, Айро, зараз ви у іншій країні. Тому ви можете відкинути усі заборони. Наша служниця дуже старалася для вас. М’ясо тут дороге.

Від погляду Всеслава мені ставало моторошно.

Я кинула швидкий погляд на Марічку, яка притулилася спиною до стіни та дивилася на мене з-під волосся. Зараз вона дійсно не виглядала наляканою, у її погляді була цікавість. Потім я подивилася у свою тарілку.

Чому Ґрейн заборонив їсти м’ясо? Там може бути отрута? Але навіщо цим людям труїти пересічних демонів? Тим паче, що додати отруту у келих було б набагато простіше.

Я невпевнено потягнулася виделкою до м’яса, але мій лікоть перехопив Ґрейн.

- Не варто відмовлятися від власних поглядів під дією тиску, - вимовив він. У низькому голосі зазвучав метал. Охоронець звертався до Всеслава: - Ми вдячні за гостинність, і я залюбки відплачу вам грошима. Та моїй дружині варто утриматися від спокуси.

Я остаточно втратила цікавість до м’яса на тарілці. Ще не знаю, що з ним не так, але здається мені не варто його куштувати.

- Але воно дуже смачне! - Катря навіть почала задихатися від обурення. Вона показово нанизала на виделку шматочок та відправила його у рота, пережовуючи, випалила: - Зараз у Моріоні криза. Усі продукти подорожчали. Але як взагалі можна відмовитися від м’яса?

- Іноді це корисно, - Ґрейн знову посміхався. Але тепер стримано та натягнуто. Мені не сподобався вираз його обличчя. І виявилося, що не мені одній. Всеслав раптом постукав по стільниці, змусивши Катрю замовчати, а сам перепросив:

- Я дуже тиснув, це моя помилка та неповага, - він оглянув присутніх за столом та зробив жест рукою, усі, наче по команді, продовжили вечерю. Звуки жування та стукіт столового приладдя знову наповнили їдальню. А Всеслав продовжив: - Це м’ясо дуже корисне та смачне. Марічка готує його за особливим рецептом. І мені не до вподоби це нове віяння, коли люди відмовляються їсти м’ясо. Адже ми завжди були хижаками. От Міра та Олеся теж відмовляються їсти м’ясо, а я намагаюся втовкмачити їм, що це корисно. А тепер вони подивляться на вас та зроблять висновок, що їх погляди правильні!

- Ми свої погляди нікому не нав’язуємо, - спокійно відповів Ґрейн, потім він подивився на дівчаток. - Але іноді краще не їсти те, що здається підозрілим.

- Не повчайте моїх племінниць! - раптово скрикнула Христя. Вона навіть впустила виделку і та стукнула по стільниці, а потім впала на підлогу. Марічка одразу ж побігла до неї. А велетень Фомко відволікся від своєї порції та дивно пригнувся, ніби його вдарили. Він зацьковано глянув на матір, а вона кинулася його гладити по голові: - Вибач, маленький, я тебе налякала. Їж-їж, мій хороший, не звертай увагу!

- У моїх донечок просто складний період у житті! - Катря поклала виделку та склала руки на грудях, вона з обожнюванням глянула на сестер: - Це такий вік. Нічого! Скоро вони його переростуть.

Я розгублено подивилася на дівчаток. Старша сиділа, низько схиливши голову та дивилася у тарілку, а молодша глянула на мене. Очі її були вологими, наче вона от-от збиралася розплакатися, а колір її обличчя був блідим, майже сірим.

- А тобі не подобається смак, Олесю? - я посміхнулася дівчинці, удаючи, що її поведінка мене зовсім не бентежить.