Розділ 4. Наші п'ять чуттів — це лише втілення двозначності

Прокинувшись через сім хвилин, я вийшла в кімнату, де так само був накритий стіл. За яким, як не дивно, знову сидів Вірдж, з похмурим виглядом жуючи залишки піци. Як я дізналася від нього, Алекс пішов майже дві хвилини тому, і досі від нього не було жодних новин. Здригнувшись, я спробувала відігнати погані думки і вирішила просто перекусити.

На мій подив, Вірдж утримався від безглуздих коментарів. Більше того, взагалі зі мною не розмовляв, а закінчивши їсти, просто кудись пішов, залишивши мене одну. У компанії все того ж трохи хрипкого динаміка, з якого як і раніше долітала тиха святкова музика. Не знаючи, чим себе зайняти, щоб відволіктися від неспокійних думок, я почала просто викладати залишки їжі на тарілках якось цікавіше. І при цьому намагалася не звертати уваги на секундну стрілку, яка переміщалася від поділу до поділу.

— Погані новини, мала, — раптом почула я, і моє серце здригнулося.

— Що трапилося?

— Алекс вийшов на зв'язок. Власне, тільки сказати пару слів йому й дозволили.

— Дозволили? — Перепитала я, важко дихаючи від хвилювання.

— Він успішно дістався приймальні Люція Біста, потрапив на зустріч до нього, і йому навіть вдалося з ним домовитися.

— То в чому полягають погані новини?

— У тому, що назад Біст його не відпустив, — пирхнув Вірдж, опускаючись на стілець поруч зі мною. — Дозволив лише передати мені послання через дзеркало. І суть цього послання в наступному: твій батько шалено радий тому, що ти хочеш стати на його бік, і на честь цього дає в хмарочосі прийом, куди ти маєш прибути якнайшвидше. Так само він попередив співробітників одного бутика неподалік, що ти зайдеш за вбранням, і розпорядився щоб усе, куплене тобою, записали на його рахунок, щоб ти прийшла на вечір у вбранні, що відповідає твоєму статусу. Твоє завдання — відвідати прийом, розбитий на сім поверхів по всій будівлі, і в кінці піднятися на дах, де Біст чекатиме на тебе в Галереї Дзеркал, серед яких і те, що приготоване тобі. Крім того, оскільки принцеса не повинна йти на бал без супроводу, мені офіційно дозволили вирушити разом із тобою. Ось тільки один нюанс: при цьому Алекса він не відпустить.

— Стривай, що означає, не відпустить?

— Офіційно він буде гостем у Люція Біста аж до твого приходу. Але за фактом… Із нього просто роблять заручника. Звірю відомо, як полонити сутінкового лицаря, тому зараз Алекс скоріш за все сидить у його кабінеті, пов'язаний закляттям. І пробуде там, доки ти не прийдеш, щоб присягнути батькові і стати Кривавою Мері.

— Але ж ми можемо врятувати його, правда? — з надією пробурмотіла я просто не бажаючи вірити в почуте.

— Теоретично можемо, — кивнув Вірдж . — Якщо ти підеш туди не просто з диваком, що вміє битися, а з диваком, що вміє битися, повноцінно посвяченим у твої сутінкові лицарі. На відміну від Алекса, я не тільки в качалці залізо тягав, і навіть сам по собі багато чого вартий в бою, сама ніби бачила. А тепер уяви, на що я тільки буду здатний з цією силою і відновивши руку з її допомогою, — прошепотів чоловік мені на вухо, провівши долонею по моєму плечу.

— Ні, Вірдже, — перебила я, різко вставши з місця. — Цього не буде. Принаймні…

— Принаймні поки ситуація не стане безнадійною, і другий сутінковий лицар, більш придатний для бою, не стане для тебе єдиним виходом, щоб врятувати його?

— Подивимося, — промовила я, стискаючи кулаки. — Я хочу, щоб ти зрозумів: я дійсно кохаю Алекса і не збираюся зраджувати його...

— І знову така впевненість, — цинічно хмикнув Вірдж, відкинувшись на спинку старого стільця. — З чого ти взяла, що ці почуття справжні?

— Просто я знаю це!

— Тоді в тебе є чудова нагода перевірити, — хитро примружився чоловік, несподівано подивившись на мене.

— Про що ти?

— Змішай свою кров з моєї і дізнаєшся: кохаєш ти Алекса по-справжньому, чи твої почуття — просто навіювання, викликане зв'язком лицаря та Кривавої Мері.

— Тобто? Я тебе не розумію, — розгубилася я, спрямувавши на Вірджа зосереджений погляд.

— Все просто. Якщо твої почуття є лише результатом дії чарів кривавого зв'язку, ти справді відчуєш тяжіння до мене. Так само, як я відчую тяжіння до тебе. І в жодного з нас навіть думки не з’явиться, ніби в тому, щоб почати кохатися хоч прямо зараз, на цьому самому столі, є щось ганебне і неприродне, — посміхнувся він, буквально роздягаючи мене поглядом! Так явно, що мені захотілося прикритись, а на щоках відчутно виступив рум'янець. — Ти сама зірвеш з мене одяг і накинешся на мене, навіть не сумнівайся, — вів далі він, вставши на ноги, і хижою ходою підійшов до мене впритул. — При цьому Кривава Мері в принципі не має такого поняття, як зраджувати одному своєму сутінковому лицарю з іншим. І в обох лицарів це закладено все тими ж чарами, які приковують їх до своєї Мері непорушними узами, завдяки яким вони готові віддати за неї життя не роздумуючи, — прошепотів чоловік у мої губи, ковзаючи долонями по спині, що здригнулася. — Тому ніхто з нас трьох не відчує найменшого морального дискомфорту, навіть якщо ми з тобою, кохаючись, рознесемо цю хатинку на тріски.

— Ось тільки я впевнена, що насправді кохаю Алекса, і справа не в якихось чарах, — слабо видихнула я, відчуваючи, як тремтять коліна.

— У такому разі ти просто переконаєшся в істинності своїх почуттів, — посміхнувся Вірдж. — Бо якщо Кривава Мері кохає по-справжньому і посвятить у свої сутінкові лицарі своє справжнє кохання, її кров просто не прийме будь-якого іншого сутінкового лицаря. Ті, хто був посвячений раніше, розсиплються прахом. А ті, кого вона посвятить після того, як її лицарем став справжній коханий, помруть протягом хвилини, тільки-но кров Мері потрапить у їхні жили. Тобто так, якщо ваше з Алексом кохання справжнісіньке, я загину відразу ж. Твоя кров просто знищить мене, щойно ти змішаєш її з моєю.