21

Хардін вийшов із кімнати, а я йшла за ним, намагаючись зібрати свої думки. Серце билося швидше, а розум хаотично перебігав між усіма моментами, що ведуть до цієї миті. Кожен крок усе більше нагадував сходи в темряву, в яку я сама себе вела. І чим далі я йшла, тим більше розуміла, що не зможу повернутися назад.

— Ти готова до того, щоб дізнатися все? — його голос був спокійний, але з ноткою серйозності, яка викликала в мені тривогу.

— Так, — відповіла я, хоча серце стискалося від страху. Я знала, що це може бути не лише відповідь на питання, які мучать мене, але й на багато інших, які я боюся запитати.

— Добре, — він обернувся до мене, його очі були зосереджені, ніби він вже бачив все, про що ми говорили, і готовий йти до кінця.

Ми йшли через довгий коридор, його кроки відлунювали в порожнечі. Я не могла стримати свої думки, що були переповнені питаннями про батька, Джека, фотографії, і те, чому це все так заплутано. Але одна думка була чіткою: я мала знайти відповіді.

— Тара, будь уважна. Це не просто історія, це щось більше. І я не можу сказати тобі, що буде далі, але ти повинна бути готова до всього.

Я кивнула, хоча всередині мене бунтували страх і сумніви. Але якби я зупинилася зараз, я б ніколи не дізналася правду.

Хардін зупинився біля дверей, що вели до невідомого. Я зробила крок уперед, готова до того, що буде за цими дверима, і вже не могла повернутися назад.
— Тара, — почав він, повільно підходячи до мене, — є деякі речі, про які ти не знала, і я поважаю, що ти хочеш дізнатися їх зараз. Твій батько… він був пов'язаний з цими людьми давно. Я знаю, ти думала, що він просто зник, але це не так.

Я знала, що це те, чого я боялася найбільше.

— Що ти маєш на увазі? — моя голова запаморочилася від всього, що я чула, і від того, що ще мало прозвучати.

Хардін глибоко вдихнув, витягуючи з кишені кілька документів. Він розгорнув один з них і поклав на землю. На аркуші була стара фотографія мого батька, знята в темному підземному приміщенні, де явно відбувалася якась нелегальна зустріч. Тонка нитка, що пов'язувала мого батька з цими людьми, ставала все очевиднішою.

— Твій батько був частиною мережі, яка займається не тільки криміналом, але і політичними іграми. Він був пов'язаний з людьми, які мали зв'язки в уряді, в темних справах, що залишаються в тіні. Ти навіть не уявляєш, наскільки складна його історія, Тара.

Я відчула, як у грудях щось обірвалося. Мої руки затремтіли, і я схилила голову, намагаючись осмислити те, що я щойно почула.

— Чому ти мені це говориш зараз? Чому ти не сказав це раніше? — голос мій став схожий на розрив.

— Я не міг. І це було не лише через тебе, а й через те, що я сам не знав всього. Але тепер я бачу, що ти готова. Готова до цього. Твій батько був не тим, ким здавався. І тепер ти повинна зробити свій вибір — продовжувати шукати правду або залишити все в минулому.

Я дивилася на фотографію, на обличчя чоловіка, яке я ніколи не забула, і в голові вирувало тисяча думок. Це було більше, ніж просто розгадка таємниці, це була моя частина, моє коріння, моє минуле, яке так довго залишалося непізнаним.

— Я хочу знати все. Хочу знати, хто був мій батько насправді, і чому це все важливо. І я готова йти далі. Тепер вже не зупинюся, — сказала я, піднімаючи погляд на Хардіну.

Він кивнув, трохи сумно усміхаючись.

— Ти сильна, Тара. Ти зробиш правильний вибір.
Вони вийшли з будівлі, яку залишали за собою в сутінках. Хардін, що знову був на варті, оглядав навколишнє середовище, в той час як Тара відчувала, що кожен її крок стає все важчим. Вона досі не могла повністю повірити в те, що тільки що дізналася. Її батько, ймовірно, був не просто учасником цього таємного світу, але й ключовою фігурою, і це змушувало її почуватися обманутою. Та ще більше її турбувало те, що тепер вона сама опинилася в центрі цієї павутини змов.

— Завтра, — сказав Хардін, зупиняючись перед машиною. — Ми повинні продовжити розслідування, але будь обережна. Щось не так з Джеком.

Тара кивнула, її очі запитливо поглянули на нього.

— Як ти думаєш, чи він насправді був зацікавлений допомогти, чи це все частина плану? — запитала вона, намагаючись тримати емоції під контролем.

— Можливо, він працює на тих, хто намагається нас контролювати, — відповів Хардін, його голос був спокійний, але в очах було видно напруження. — Потрібно з'ясувати, що він насправді знає.

Вони домовились зустрітись на наступний день для подальшого плану дій. Тара відчула, як серце б'ється швидше від невизначеності. Вона не могла довіряти навіть найближчим людям, і це відчуття було страшним.

Після короткої паузи Хардін додав:

— Будь готова до всього, Тара. І якщо ти захочеш поговорити з Джеком, зроби це обережно. Він може бути ключем до того, щоб розкрити, хто за всім цим стоїть. Але якщо він підозрілий, ти повинна бути готова до того, щоб відмовитись від нього.

Вони залишили будівлю, і Хардін впевненими кроками попрямував до машини. Тара йшла слідом, відчуваючи, як кожен новий крок поглиблює прірву в її душі. Її погляд раз у раз повертався до паперу, який вона стискала в руці, — фотографія батька стала справжнім доказом його подвійного життя.

— Сідай, — коротко кинув Хардін, відчиняючи дверцята авто.

Тара сіла поруч, не кажучи ні слова. Двигун завівся, і машина рушила з місця, залишаючи за собою стару будівлю, в якій ще недавно здавалось, що увесь світ завмер. Її думки були розірвані — страх, гнів, біль і, водночас, бажання боротися. Вона знову відчула себе в пастці.

— Зупини машину, — різко сказала Тара, її голос набув твердості.

Хардін здивовано подивився на неї, але виконав прохання. Машина загальмувала, і Тара, не чекаючи, вискочила з салону. Вона рушила вперед, напружено роздивляючись темний ліс уздовж дороги.

— Що ти робиш? — Хардін швидко наздогнав її, хапаючи за лікоть.

— Там хтось був, — прошепотіла вона, вказуючи на ледь помітний рух між деревами.