16

Приїхавши до місця призначення на Джековій машині, ми з ним зайшли в середину ресторану, але він був з сюрпризом. На першому поверсі був звичайний ресторан, з красивими, білими, елегантними столиками, а на другому поверсі знаходився бар, з музикою та гарним освітленням як у клубах. Звичайно що ж ми пішли на другий поверх. Джек одягнув чорні класичні штани та чорний обтягаючий светр, йому цей образ личив. Оскільки светр був обтягаючий, було видно його накачані руки та прес. Я була в червоній короткій сукні, з вирізом на спині та туфлями, теж червоного кольору.

  Піднявшись на другий поверх, де грала гучна музика, я з Джеком розгледіла Мері з Хардіном, які вже сиділи за столиком обійнявшись. Підходячи до столика я придивилася що вони трохи вже випили.

- Я бачу, ви часу не марнували, - підходячи до столика я вказую очима на бокал віскі, яке стояло на столі.

- Ви дуже довго одягалися, тож ми з Хардіном вирішили час не марнувати.

  Сівши навпроти них, до нас підійшов офіціант взяти замовлення.

- Один салат з креветками, дві пасти з морепродуктами, та два келихи хорошого міцного віскі, - сказав Джек офіціантові який записав все в маленький блокнот.

- Я бачу не тільки я з Хардіном бажаю випити, - з усмішкою озвалася Мері дивлячись на нас.

- Сьогодні тяжкий день, тож потрібно добре розслабитися, а хто як на алкоголь в цьому допоможе, - відповіла я Мері, цією ж усмішкою.

- Таро, ти не проти вийти зі мною, хочу дещо тобі тут показати, - встаючи з місця, Мері взяла мене під руку навіть не дочекавшись моєї відповіді. Ми спустилися з шумного бару до елегантного ресторану, де ще трохи було чути музику, та вийшла на вулицю.

- Що ти мені хотіла показати? - відсторонюючись від подруги, я схрещую руки.

- Нічого, просто Хардін попросив залишити його та Джека наодинці, щоб поговорити з ним. Як сказав Хардін, він не дуже добре спілкується з ним.

- Це я знаю, скоріш всього вони там вияснюють відносини, тож можемо пів годинки прогулятися он тим парком, - я показую рукою на безлюдний парк, який виднівся із-за дерев неподалік бару, - Потрібно обійти бар ззаду щоб туди попасти, тому що він обгороджений парканом. А до входу досидь далеко іти. Цей парк дуже великий, тож краще обійти біля Бару.

- Добре що сьогодні я взяла зручні туфлі, - засміялася Мері. Ми з нею рушили в провулок, який був поряд з баром, та обійшли ним до парку.

  Пів години пройшли непомітно. Ми з Мері трохи прогулялися та посиділи на лавочці. Говорили про дівочі теми. Згодом ми рушили назад до пару, адже вже трохи замерзли, хоча вечір видався доволі теплим, але подекуди подував холодний вітер.

- Цікаво чи помирилися Хардін з Джеком, - зацікавлено промовляю я 

- Зараз ми й дізнаємося, - в той момент Мері вже відкриває двері ресторану, та підіймаємося на другий поверх.

 За столом все ще сидять Джек з Хардіном, тільки вже не так, як на початку. Вони дружно щось обговорюють та сміються. Звичайно що ж вони обоє були досить п'яні.

- Я бачу вам дуже весело, - промовляє Мері, з усмішкою та сідаючи до Хардіна.

- Оо, ви повернулися, - усміхаючись промовляє Джек, - А ми тут сиділи розмовляли про різні речі, - деякі його слова плутаються. Я сідаю до нього, та беру своє віскі яке не допила. Одним глодком, я випиваю все що лишилося в склянці. 

 В якийсь момент розмови, Джек звертається до мене: 

- До речі, ти ніколи мені не розповідала про свою сім'ю, - сп'янілим та зацікавленим тоном промовляє він, та нахиляється в перед, щоб заправити не спокійну прядку волосся за вухо.

- Та я не дуже люблю про це розмовляти, - Ніяково відмовляю я. Мені не хочеться зачіпати тему моєї сім'ї, з певних причин. Надіюся що він зрозуміє, й не стане псувати настрій в такий чудовий день, тим паче в присутності  Хардіна та Мері.

- Ну що ж тоді іншим разом, - він бере ще одну склянку коньяку який був дуже міцний. Навіть уявити не можу, як я його витягну з цього бару.

  Через кілька годин бесіди, ми всі добряче випали, тож було прийнято рішення поїхати до Джека додому.

  Машину Джека я залишила на стоянці тому, що в такому стані було небезпечно сідати за кермо. Я викликала таксі. А от Мері вирішила що вона зможе повести машину, хоча я її благала також викликати таксі, однак вона не послухала, та сіла за Хардінову машину. Вони їхали позаду нас. Ми всі ще надіялися на продовження вечора, але щойно приїхавши до будинку, всі порозходилися по кімнатах. Джек показав Мері й Хардіну на пусту кімнату, де вони можуть переночувати. Я з Джеком також пішли до своєї кімнати, та перед тим як лягати спати, я подивилася на годину була 3:43. Ого, - навіть подумати не могла, що вже так пізно. Тож недовго думаючи я лягла на ліжко, на якому вже спав Джек, та теж невдовзі заснула.

  Ранок видався дуже тяжким, всіх дуже нудило, та кожні 5 хвилин ми бігали по черзі в туалет.

- А ми ще надіялися на продовження вечора, - каже Хардін попиваючи каву. Ми всі сиділи за одним столом крім Джека, якій був у ванній.

- Ну знаєш, все було б чудово, якби не те кляте похмілля. Потрібно в аптеці мати такі таблетки перш ніж пити, - промовляю я, в той момент як виходить Джек, та тяжко дихає.

- Друже я бачу тобі дуже добре, - заходячись від реготу, мовить Мері згинаючись пополам від сміху.

Друже? - відколи це Джек та Мері настільки зблизилася. Щось мені підказує, що потрібно це взяти до уваги, але не зараз.

- А де моя машина? Взагалі, як ми потрапили додому? - Хрибким та замученим голосом, він сідає за стіл.

- Я її залишила на стоянці, адже ніхто із нас, не зміг би сісти за руль в такому стані, - відповідаю я зі сльозами на очах, від реготу.

  Пообідавши, Мері з Хардіном поїхала до себе додому. Після чого Джек пішов на другий поверх, а я залишилася на кухні сидіти за столом гортати стрічку одного сайту, як раптом, до мене наближається Джек, та кладе стілець біля мене й сідає. Я обертаю голову, щоб запитати що він робить. Але я не встигаю, він мене випереджає.