12

- Таро прокинься - чую як хтось кличе мене, але не зразу розумію що це не сон, мені потрібно було деякий час, щоб прийти до тями. Я проснулася в кімнаті Джека нічогенько не пам'ятаю як сюди добралася, напевне забагато випала. Потрібно менше вживати алкоголю, тепер тіло так болить й дуже погано.

- Ммммм - просопіла я, неохоче  повертаючись до реальності.

- Таро ти як почуваєшся - занепокоєно, Джек навис над мною.

- Поганооо, води - все що я могла пробурмотати. Я так вже давненько не почувалася, тіло наче хтось побив.

  Джек хучіш рвонув на кухню за водою та таблеткою. Я навіть не стала розпитуватися що це за таблетки. Одним ковтком я проковтнула, та знову вмостилась в ліжко.

- Що вчора трапилося? Як я потрапила сюди? - пробурмотала я закриваючи очі, які ще й досі не можуть нормалізуватися до сонячних променів.

- Давай пізніше про це поговоримо, коли ти повністю відійдеш від цього.

   Невже я щось надивачила коли була п'яна. Головне, щоб нічого поганого Джекові не казала.

   Тара ще годину полежала на ліжку та пішла до кухні зробити каву, на неї за столом чекав Джек.

- Можете тепер розповісти, мені що трапилося вчора? - вона присіла навпроти нього, її серце забилося скоріше коли Джек почав говорити.

- Ти пам'ятаєш той момент, коли я відійшов на вулицю, тому що до мене телефонували? - похмуро відповів він.

- Так пам'ятаю - я почувалася збентежено, адже не знала що далі очікувати від самої себе.

- А пам'ятаєш те, як до тебе підсів чоловік? - Джек напружився, а його кулаки стиснулися.

  І от в той момент я прозріла, мені підсипали щось в напій. Я ошелешено дивилася на Джека, моє серце билося так наче зараз вистрибне, а всі органи просто впустилися на низ. Страшні думки що він зі мною зробив не покидали. Я мовчала нічого не відповідала Джекові, тільки закрила обличчя руками та схлипнула картаючи себе за те що, напилася і дозволила підсісти до мене незнайомцю й підсипати щось.

  Джек встав зі свого місця, та сів біля мене погладжуючи рукою по моїй голові. За декілька секунд схлипи стали сильніші, а по моїх щоках стікали сльози Джек притиснув до своїх грудей, не відриваючи руку від голови.

  Чомусь його обійми, постійно мене заспокоювали, він завжди поруч коли у мене виникали проблеми - навіть не знаю як йому віддячити.

- Не переймайся Таро, він не встиг заподіяти тобі шкоди я підбіг вчасно - стурбовано сказала Джек.

- А що з тим чоловіком? - ще й досі схлипуючи, мовила я.

- Він в поліції уже почали слідство, він сяде в тюрму на пару років, так це точно.

- Дякую вам за все, навіть не знаю що зі мною сталося, якби ви вчасно не прийшли.

- Цей чоловік бачив що ти з нами, та слідкував за тобою. Коли Мері та Хардін вийшли, а я відійшов, він почав діяти. Можливо тобі й здавалося що ви доволі довго сиділи, але він робив це доволі швидко, проте необачно.

    Наступного дня Джек поїхав на роботу, а Тара залишилася в його будинку.

- Варто зібрати речі, через дві години потрібно їхати на нову квартиру - пробурмотіла вона собі під ніс, та пішла до кімнати збирати речі.

  Через дві години була 18:30 Тара з валізою вийшла на поріг, підійшла до свого авто та уже була відчинила двері, як раптом під'їхала машина Джека.

- Він мав же до 20:00 бути на роботі - подумала Тара.

  Двері відчинилися та вийшов Джек. Він стурбовано підійшов до Тари.

- Значить все-таки ти їдеш на квартиру? - здогадався він.

- Так - ніяково мовила я.

- Таро чому ти мене випробовуєш - видихнув він.

В сенсі випробовую, хіба для нього є якась різниця їду я, чи ні. Але хоча, можливо він турбується за мене, все-таки у нього добре серце, він багато чим мені допоміг.

- В сенсі - вигнувши брову запитала я.

- В сенсі те що, кожного разу я натякаю тобі залишитися в мене, не просто так. Та зрозумій мене - видихнув він - Я хочу, щоб ти була біля мене, ти та людина з якою мені добре не зважаючи на те що у твоєму житті, відбувається багато різноманітних ситуацій, і так я розумію тобі тяжко, але біля тебе я справді відчуваю себе підлітком, тим самим підлітком яким закохався в неймовірну дівчину. За цей короткий період ти змогла зробити те що, не робила жодна дівчина зі мною - він зробив коротку паузу - я не наполягаю ні на що, тільки хочу, щоб ти знала про мої почуття до тебе.

      Я стояла не поворухнувшись, моє тіло завмерло. Я дочекалася цього моменту і мені було страшно через одну ситуацію.

Раніше у 17 років я закохалася. Його звали Рей, це була підліткова любов - романтика прогулянка під нічним небом. Ми майже не сварилися, розуміли одне одного. Ми були неначе споріднені душі, хоча навіть я у це і не вірила, але все-таки це було виключення. Зустрічалися ми три роки, до одного моменту. Я з Реєм як завжди прогулювалися у парку під нічним небом, аж ось він притягає мене до себе і ніжно обіймає так неначе востаннє. Я тоді навіть цього не зрозуміла... не зрозуміла що це наші, останні обійми. Наступного дня коли я читала книгу, до мене зателефонували з поліції та сказали мені, те у що я не могла повірити. Я пам'ятала, кожнісіньке слово яке тоді сказав мені поліціянт. 

- Доброго дня, вам телефонує поліція. Ви дівчина Рея ? 

- Доброго дня. Так, а щось трапилося?

 На цьому моменті, у мене калатало серце так ніби знала, що щось відбувається не те.

- Ми знайшли вашого хлопця біля річки... Він мертвий...

  На той момент світ навколо мене застиг. Всередині, розривало навпіл. Людину яку я кохала три роки, та сама людина яка побачила в мені щось дуже хороше. З цією людиною я завжди усміхалася. Рей став найкращим, що було у моєму житті. Він навчив мене жити так, неначе це останній день мого життя. 

  Я не пам'ятаю, що сталося після цієї розмови з поліціянтом, але я пам'ятаю те, як я стояла біля залізничної колії, де їхав потяг з величезною швидкістю. Мої думки були далеко, а мої ноги були так близько до колії - один крок і моє життя обірвалось би. Я була б з моїм люблячим хлопцем. Але в останній момент підбігла дівчинка, сирота як я пізніше дізналася, вона бачила мене... вона бачила те що я хотіла зробити, ця дівчинка була розумною, та здогадалася. Поглянувши в очі цієї дівчинки, промайнуло усе моє життя. Я тоді думала чи варто мені це робити. Все-таки поїзд проїхав, а я все ж таки дивилася на очі дівчинки.