11

Виходячи з роботи, на неї уже чекала Мері.

- О нарешті вийшла. Ти не проти якщо з нами поїде Хардін - вона подивилася на Тару щенячими очима.

- Та ні не проти - ну ні, я і так не часто їду з подругою в бари, а тут він завалився. Якого хріна він їде з нами, вони дійсно зустрічаються? Але коли вони встигли, Мері після того випадку в ресторані нічого не казала.

- Ну що ж тоді добре сідай - Мері відчинила задні двері машини, яка стояла позаду, вона була затонована, але Тара сама здогадалася хто був за рулем. Вона уже підійшла до машини, як хтось викрикнув її ім'я.

- Таро зачекай - скрикнув Джек. Вона зупинилася.

- Ти кудись збираєшся? - підбіг він до неї, задихавшись.

- Так, їду в бар з Мері та Хардіном. А ви щось хотіли?

- Ні, але чому ти мені не написала чи не подзвонила, що тебе не буде. -  з похмурився Джек.

- Я подумала що не так важливо, я ж буду не сама.

     Мері досі стояла біля передніх дверцят, та дивилася на нас з посмішкою. Я кинула її погляд який казав - що ти либишся.

- А давайте ви з нами поїдете тому, що ми з Хартіном хочемо після бару, поїхати в одне місце і не зможемо відвести Тару.

- Бос напевне має багато роботи - я спопеляла Мері поглядом, доки та усміхалася.

- Та ні, сьогодні я вільний, можу поїхати з вами - хитро усміхнувся Джек.

  Оце у нас компанія, наш бос який недолюблює Хардіна якій зустрічається зі старшою секретаркою боса. Та я згорю від незручності, знаючи які відносини у них удвох.

- Таро, поїхали моєю машиною.

 Не встигла я відповісти, як Джек взяв мене за руку та попрямував до своєї машини яка була поруч. Я кинула на подругу короткий погляд через плече, вона сідала в машину та хихотала.

От зараза, я її ще прочитаю нотацію.

  Приїхавши в бар, вони сіли за вільний столик та замовили їжу з алкогольними напоями.

- О Таро ти нарешті сьогодні п'єш - з натяками сказала Мері, з якої так і не вщухала усмішка. Підозрюю через те, що Джек сів поряд зі мною.

- Так звичайно п'ю потрібно себе розслабити - хіхікаючи мовила я. Звісно що мені потрібно розслабитися, адже я іще пам'ятаю тіло, яке знайшли на задньому дворі.

- А ти Харді, що будеш пити? - Мері поклала свою руку, на його плече та ніжно шепнула йому на вухо.

  От спокусниця - подумала я.

До нашого столика підійшов офіціант, щоб взяти замовлення 2 Мартіні, одне GANARI, та віскі.

Джек собі замовив віскі, воно було не дуже алкогольне, але недостатньо щоб трохи вдарило в голову.

- Що ж доки ми ждемо замовлення, я б хотіла дещо запитати в тебе Таро - поклавши руки на стіл, а на них голову вона посміхнулася. Це було аж лячно, адже не знаю що за дурницю вона ляпне на цей раз.

  Тільки не про мене і Джека, тільки не про мене і Джека - промовляла я подумки.

- Куди ти збираєшся переїжджати? Я ж надіюся, це недалеко від мене - посмішка простягнулася майже до самих вух.

   От гівнюшка, я її ще це нагадаю, ну треба було їй це сказати при Джекові, знаючи що цього краще не робити. Чого вона взагалі собі думає її точно не поздоровиться завтра.

Не встигла я відповісти, як заговорив Джек.

- Що? Переїжджати? Чому ти так вирішила - монотонно та спокійно, сказав він.

- Ну... ем... я... - не встигла я відповісти, як знову Джек почав говорити.

- Хіба тобі не добре у мене, чи тобі щось не сподобалось? - одразу після цих слів Джек змінився обличчям, і став насуплений та дивився на мене, так наче хотів дірку пропалити на моєму обличчю.

- Та ні все чудово... - ніякого заговорила я.

- Ну тоді, що не так - пирхнув він.

  Ну бодай йому, чи зможу я закінчити речення.

- Я просто не хочу вам заважати, тим паче я вам все відшкодую - перелякано та ніякого, дивилася то на Мері, то на Джека.

   Він нічого не відповів, тільки усміхнувся.

- Хардін, можливо ти можеш щось цікаве розповісти? - мовила я, посміхаючись до нього.

Він цілу розмову сидів, та нічого не говорив, тож я вирішила його щось запитати.

- Нема що розповідати, я посиджу послухаю вас - спокійно з розслабленим обличчям, заговорив він.

  Ну що ж я хотіла трохи розвіяти цю неприємну обстановку, чи можливо тільки для мене вона неприємна. Подивившись на Джека, Мері, Хардіна, мабуть їх , усе влаштовувало, тож думаю це тільки я напружена.

  Офіціант приніс їхнє замовлення, вони з Мері розмовляли про все на світі. Та раз за разом замовляли напої. Хардін з Джеком випили тільки по два келихи, та уважно вслухалися в балачки двох подруг.

- Таро зачекай, я припудрю носик - гикавши промовила Мері.

- Зачекай, я з тобою - вигукнув Хардін та попрямував за нею. 

   Напевне через те, що не хотів залишатися зі мною та Джеком. Але хоча стоп, вона пішла в жіночий туалет, а Хардін.... Але хоча не важливо скоріш за все, просто чекає її за дверима - п'яно мислила Тара.

   Телефон Джека завібрував, йому хтось телефонував.

Через декілька секунд після того, як Джек пішов. До неї підійшов чоловік в чорному худі, та чорних спортивних штанах.

- Доброго вечора, красунечко - з єхидною усмішкою, підсів біля Тари.

- Доброго - кинула погляд на чоловіка років 32, досить високий каштанове волосся, та з пірсингом на брові.

- Що тут робить така красива дівчина - він поклав свою руку, на моє плече та почав залицятися. Я нічого не відповіла тільки хіхікнула.

- Офіціант - покликав він - принесіть, будь ласка, вино найдорожче, що у вас є - він кинув погляд на Тару - адже для такої красивої дівчини, нічого не шкода.

   Я зашарілася, але більшість це через алкоголь.

  До того як офіціант приніс вино, цей незнайомець засипав Тару компліментами.

- Ну що ж, вип'ємо за тебе красиву - його посмішка не вщухала.

   Випивши бокал вина до дна, він підсів поблище. Тепер наші тіла впиралися один до одного, а його рука спустилася з плеча, на талію. 

Таке відчуття, наче я зараз відключуся - подумала Тара - останній момент, який я побачила як Джек прибігає і...і...і далі все темне. Я сплю ?