8

Прибувши до Тариного будинку, вона вийшла з машини, подякувавши Босові. Коли машина заховалася за поворотом, Тара зайшла у свій будинок. Потягнувшись, рушила до спальні, скинувши з себе плаття та туфлі, поклала все обережно в коробку, щоб завтра все віддати.

     Настав ранок сонце просвічувалося крізь ніжно коричневі штори. Тара проснулася від того що в її очі б'ється сонячне проміння, вона попрямувала на кухню. Помішуючи каву Тара задумливо вдивлялася в вікно.

   Чому у неї були погані передчуття що до цього дня. Подивившись на годинник була 11:17, у неї ще вдосталь часу, щоб заїхати до Джека та відвести йому плаття й туфлі. Оскільки їй не було що робити, вона планувала сьогодні добряче відпочити, та почитати свою книгу яку недавно купила. Попрямувавши до спальні, Тара вмостилася на ліжко та почала читати, періодично вона виходила з кімнати, щоб поїсти.

На небі уже по трохи темніло, Тара згадала що мала заїхати до Джека. Підскочивши з ліжка вона попрямувала до гардеробної, над вибором нарядом сильно не заморочувалася, взяла біле худі та чорні лосини.

  Вийшовши з будинку до її носа просочувався запах якій був дуже не приємним. Пішовши на запах до задньої частини будинку вона світила фанариком обдивляючи звідки несеться такий запах, біля куща якій був великий та гарно обстрижений виднівся клаптик тканини. Тара підійшла блище зазирнувши за кущ.

- О боже - скрикнула вона та одразу ж підбігла до будинку. Вона вхопилася за телефон та набирала екстрену допомогу.

- Добрий вечір, я Дженіфер Дор. Чи можу я поставити вам декілька запитань з цієї ситуації - до Тари підійшов поліціянт, щоб допитати її за те що вона побачила за кущем.

     Тара все розповіла все що сталося. Те як вона почула сморід та пішла до заднього будинку, а за кущем було понівечене тіло руки, були майже відірвані від плеча, а ноги повернуті в інший бік. Це видовище не йшло Тарі з голови, вона сиділа на порозі свого будинку попиваючи заспокійливе.

     Під'їхала ще одна машина Тара не дивилася на неї, а тільки втупилася в одну точку. До неї підбіг чоловік це був Джек. Він як і минулої ночі підійшов та обняв її нічого не сказавши. Декілька секунд ми завмерли в такому положенню, доки він не заговорив.

- Таро, поїхали краще до мене, там ти будеш у безпеці я про тебе подбаю.

  Вона сиділа і все ще дивилася в одну точку.

- Таро, будь ласка, я за тебе хвилююся - він поклав свою руку на її волосся, погладжуючи по голові.

  Відірвавшись від точки вона подивилася на Джека, з її очей потекли сльози.

Не довго думаючи Джек взяв її на руки та поніс до машини як в той вечір, коли на неї хотіли напасти. 

   І знову він мене рятує... Рятує він смерті  - саме так, я вважаю що таким чином той хто на мене напав того вечора, він дав знак що прийде ще, адже я не сказала поліції одну інформацію. Чи може мені так пощастити, але ні це не везіння це кара за щось. Але я нічого поганого не робила, то чому мене переслідують - думки в Тариній голові лунали раз за разом.

     Проснулася вона вже в ліжку, а біля неї на стільці спав Бос. Так ніби почувши що вона прокинулася, Джек розплющив очі.

- Доброго ранку Таро. Як спалося ? - стурбовано запитав він.

- Я відключилася ще по дорозі сюди, трішки голова болить - вхопилася за голову, перевіряючи чи нема температури.

- Я зараз принесу знеболювальне, зачекай секунду - Джек уже підвівся, щоб піти, але Тара взяла його за руку.

- Зачекайте, ви сиділи біля мене всю ніч, і не пішли через мене на роботу? - спантеличило мовила вона.

- Таро це все не важливо головне, щоб ти була в безпеці та добре почувалася 

    Дивно, таке відчуття наче миша в животі скрегоче. 

- Вибачте, за те що через мене вам довелося пропустити роботу - звинувачено кинула погляд на нього.

- Тобі нема за що просити вибачення - серйозно, але пом'якшені подивився в її очі.

- Зачекай декілька секунд, я принесу знеболювальне. 

   Тара кивнула. Коли Джек пішов вона згадувала події вчорашнього вечора. На мить пропливла та сама картинка з мертвим тілом, Тара підскочила з ліжка, та хапаючи себе за волосся, ходила по кімнаті наче навіжена. В цей момент прийшов Джек.

- Таро що трапилося? Тобі погано? - занепокоєно він поставив склянку зі знеболювальний, та підійшов до неї схопивши за плечі та притиснув до себе.

Тара почала плакати, ховаючись в його обіймах. Його сильні руки притискали до своїх грудей.